Справа: № 2а-4753/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,
при секретарі - Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Іванківський спиртовий завод»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Іванківський спиртовий завод»до Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області про скасування рішення, -
У жовтні 2009 року ДП «Іванківський спиртовий завод»звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 394 від 03 серпня 2009 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що в період дії мораторію штрафні санкції та пеня не застосовуються.
Під час судового засідання представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП «Іванківський спиртовий завод»суд першої інстанції виходив з того, що сума недоїмки та нараховані на неї штрафні санкції і пеня виникли в період дії мораторію, а тому підлягають стягненню.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 березня 2004 року було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Іванківський спиртовий завод»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Також судом першої інстанції було встановлено, що станом на час введення мораторію недоїмка по страхових внесках у позивача була відсутня.
Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області № 394 від 03 серпня 2009 року до позивача було застосовано штрафні санкції та пеню на загальну суму 1189 грн. 00 коп. у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за період з 21 січня 2008 року по 22 липня 2009 року.
Позивач вважає вказане рішення незаконним з огляду на те, що відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Колегія суддів вважає таку думку представника ДП «Іванківський спиртовий завод»необґрунтованою з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ст. 12 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань по сплаті страхових внесків до органів ПФУ у позивача настав після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.
Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Правило, встановлене абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поширюється виключно на страхові внески, недоїмка за якими виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Також представник позивача в апеляційній скарзі посилається на те, що санкції та пеня були накладені з порушенням строків їх застосування.
У відповідності до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції, що діяла до 05 березня 2009 року, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача неправомірними з огляду на те, що вони винесені після закінчення строків застосування їх застосування.
У відповідності до п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (далі -Інструкція) рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
На думку колегії суддів п. 9.3.2 Інструкції визначено час, з якого у органів Пенсійного фонду України виникає право на накладення на страхувальників штрафу за порушення строків сплати страхових внесків.
Разом з тим, вказані положення Інструкції не вказують на те, що у разі не складення органами Пенсійного фонду України рішення про застосування штрафу на наступний день після закінчення вказаних 30 чи 90 днів штраф у подальшому не може бути накладений.
При визначенні строків накладення штрафу та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків колегія суддів виходить з того, що вони за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями та можуть бути застосовані у межах строку, встановленого ст. 250 ГК України.
Вказаного висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В ст. 238 ГК України зазначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Серед видів адміністративно-господарських санкцій ч. 1 ст. 239 ГК України визначає адміністративно-господарський штраф, яким вважається грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ст. 241 ГК України).
Таким чином, штраф, накладений на позивача, є адміністративно-господарською санкцією, оскільки застосований за порушення правил здійснення господарської діяльності, спрямований на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків, а його розмір та порядок стягнення встановлений спеціальним законом.
У відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Порушення, за вчинення яких на позивача накладено штраф, мали місце у період з 21 січня 2008 року по 22 липня 2009 року. Порушення строків сплати страхових внесків за своїм змістом є триваючим правопорушенням.
Як раніше зазначалося, відповідно до п. 9.3.2 Інструкції, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що строк, протягом якого до позивача можуть бути застосовані санкції за порушення строків сплати страхових внесків у період з 21 січня 2008 року по 22 липня 2009 року обчислюється починаючи саме з 22 липня 2009 року.
Враховуючи, що оскаржуване рішення винесене 03 серпня 2009 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що санкції на позивача були застосовані в межах строку, встановленого ст. 250 ГК України.
Крім того, представник позивача в апеляційній скарзі посилається на акт № 14 від 05 травня 2008 року, згідно якого у ДП «Іванківський спиртовий завод»заборгованість по страхових внесках станом на 05 травня 2008 року відсутня.
Колегія суддів вважає, що вказаний акт не є підставою для скасування рішення № 394 від 03 серпня 2009 року, оскільки дані вказаного акту суперечать даним картки особового рахунку страхувальника та розрахункам суми страхових внесків за червень 2009 року, квітень 2008 року, грудень 2007 року, що приєднані до матеріалів даної справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ДП «Іванківський спиртовий завод»не спростовують висновки суду першої інстанції, викладених в постанові від 09 листопада 2009 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДП «Іванківський спиртовий завод»-залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Іванківський спиртовий завод»-залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Н.В. Безименна
Я.С. Мамчур
Ухвала складена в повному обсязі 23 листопада 2010 року.