Справа: № 2а-2067/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовам Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у М. Житомирі про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ДПІ у М. Житомирі, в якому просила:
- скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 квітня 2009 року № 0004032302.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що судом встановлено допущення позивачем порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПА в Житомирській області проведено перевірку магазину, що належить суб'єкту господарювання -ФОП ОСОБА_2, за результатом якої складено Акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності № 0367/06/30/23/НОМЕР_2 від 13.04.2009 р.
Перевіркою встановлено порушення п. 1, 2, 11 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», серед іншого виявлено:
- проведення розрахункових операцій без застосування РРО (в розрахунковому документі відсутня назва господарської одиниці) на суму 863,70 грн.;
- сума невідповідності готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО складає 7,00 грн.;
- невикористання режиму попереднього програмування товару.
Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.04.2009 р. № 0004032302 Державної податкової інспекції у М. Житомирі за порушення п. 1, 2, 11 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»згідно з ст. 17, 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4438,50 грн.
Стаття 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Відповідно до пп. 1, 2, 11 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 2 вказаного закону визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, форма і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614.
Відповідно до п. 3.2 вказаного положення, касовий чек повинен містити, серед іншого, такий обов'язковий реквізит, як назву господарської одиниці.
П. 1 вказаного положення визначено, що господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об'єкт, у т. ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, фіскальні чеки, які видавались ФОП ОСОБА_2 містили тільки назву суб'єкта господарювання «ПП ОСОБА_2.».
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з п. 1.1 розділу 1 договору оренди нерухомого майна № 231/1 від 13.04.2007 р, орендодавець передає, а орендар (ФОП ОСОБА_2.) приймає в строкове платне користування приміщення магазину в будинку № 64 по вул. Довженка.
Тобто, як вірно встановив суд першої інстанції, вказаним договором чітко визначена назва господарської одиниці -«магазин», яка повинна міститися у розрахункових документах позивача: фіскальних чеках, денних Х-звітах.
Згідно з п. 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Таким чином розрахунковий документ, який не містить всіх обов'язкових реквізитів не може вважатись розрахунковим документом, тому здійснення розрахункової операції, що не супроводжується видачею розрахункового документу є порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Також, як вбачається з матеріалів перевірки та не заперечується позивачем, під час перевірки були виявлені інші порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: виявлено невідповідності суми готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному звіті в розмірі 7,00 грн. та невикористання режиму попереднього програмування товару.
Згідно з ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог ст. 3 вказаного закону.
З огляду на положення ст.ст. 3, 17 та 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення пп. 1, 2, 11 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук