Справа: № 2а-2314/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Старк»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Старк»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ПП «Старк»звернулось до суду з позовом до Смілянської ОДПІ, в якому просило:
- визнати незаконними податкові повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ за № 0001002301/0 та № 0001032301/0 від 12.04.2010 року та скасувати їх.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
22 жовтня 2010 року від відповідача на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу позивача, вх. № 27749, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції -без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що господарські операції, проведені позивачем не підтверджуються первинними документами, а наявні первинні документи складені з порушенням вимог законодавства, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області проведена планова перевірка ПП «Старк»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.
За результатами вказаної перевірки складений акт № 553/23/33773974 від 29.03.2010 р. «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Старк»з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.», в якому зафіксовано порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: позивач не підтвердив валові витрати підприємства в сумі 1520800,00 грн., в результаті чого ним не сплачено податок на прибуток в сумі 380200,00 грн.
Також, перевіркою встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач безпідставно сформував податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1625569,00 грн., оскільки не підтвердив таке право первинними бухгалтерськими документами.
На підставі вказаного акту перевірки Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001002301/0 від 12.04.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 570300,00 грн., в тому числі за основним платежем 380200,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 190100,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001032301/0 від 12.04.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3251478,00 грн., в тому числі за основним платежем 1625569,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 1625909,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції та зазначено в акті перевірки, під час проведення перевірки встановлена недійсність відповідних розрахункових документів, які б підтверджували валові витрати відповідача.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював операції з придбання у ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт»товарів та робіт. Відповідачем направлений запит до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провести перевірку ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт»з питань підтвердження отриманих відомостей при відносинах з приватним підприємством «Старк»та дотримання податкового законодавства.
У відповідь на вказаний запит ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомила, що засновник та директор ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт»ОСОБА_2 вказане товариство не створювала, статутний фонд не формувала, не вносила до нього будь-яке майно. Також, до державних органів з метою реєстрації вказаного товариства не зверталась, печатку товариства не отримувала, податкову звітність не підписувала і нікому цього не доручала, банківські рахунки не відкривала.
Відповідно до пояснень ОСОБА_2, вона договори, податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт не підписувала і не давала нікому доручень на здійснення вказаних дій, тому відповідач дійшов висновку про недійсність розрахункових документів позивача та ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт».
Також встановлено, що відповідно до копії витягу з ЄДРПОУ, ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт»знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, головою ліквідаційної комісії є Вершинін Андрій Олександрович, проте засновником є ОСОБА_2
Судом першої інстанції в судовому засіданні з пояснень директора ПП «Старк»Садич Валентини Юріївни з'ясовано, що угоди та податкові накладні від імені ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт»підписували не ОСОБА_2 та не ОСОБА_3, а інша особа, в якої у розпорядженні перебувала печатка ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт».
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
При цьому, згідно з п. 5 вищевказаного порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
З урахування викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат суми коштів, непідтверджених первинними документами в розмірі 1520800,00 грн., в результаті чого податковим органом обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001002301/0 від 12.04.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 570300,00 грн., в тому числі за основним платежем 380200,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 190100,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001032301/0 від 12.04.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3251478,00 грн., в тому числі за основним платежем 1625569,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 1625909,00 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом першої інстанції, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту, оскільки до податкового кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, на загальну суму 1283183,00 грн.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Також судом першої інстанції встановлено та вбачається з акту перевірки, до податкового кредиту включено суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними ТОВ «Секвенція». При цьому, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Секвенція»визнано недійсним 29.11.2007 р. В грудні 2007 року до податкового кредиту позивачем включені суми, підтверджені податковими накладними ТОВ «Секвенція»на загальну суму 33021,00 грн.
Відповідно до п.п. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
З урахуванням того, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Секвенція»було визнано недійсним, вказаний суб'єкт господарювання не мав права складати податкові накладні з 29.11.2007 р., а у позивача не було підстав відносити суми сплачених податків, підтверджених такими накладними.
Також перевіркою виявлено та встановлено судом першої інстанції, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт»на загальну суму 304160,00 грн.
З урахуванням раніше встановлених обставин взаємодії позивача з ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача не було підстав відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, що підтверджені податковими накладними ТОВ «Інноваційні технології «Будпласт».
Разом з тим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наявність у платника податку оформлених відповідно до податкового законодавства документів, зокрема, податкових накладних, не є безумовною підставою для включення зазначених в таких накладних сум податків на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, якщо відомості в таких документах не відповідають дійсності.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта що останній не мав змоги надати податковому органу та суду первинні документи, що підтверджують право позивача на податковий кредит з огляду на те, що такі доводи нічим не підтверджені та носять характер припущення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0001032301/0 від 12.04.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3251478,00 грн., в тому числі за основним платежем 1625569,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 1625909,00 грн.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Старк»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 24.11.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук