Справа: № 2-а-261/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В
Суддя-доповідач: Попович О.В.
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Попович О.В.,
Суддів: Бабенка К.А., Мельничука В.П.,
при секретарі Черненко О.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосодарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Ватутуна»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Прокурора Бахмацького району Чернігівської області в інтересах держави в особі Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ім.Ватутіна»про стягненя податкового боргу, -
Прокурор Бахмацького району в інтересах держави особі Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сільськогосодарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Ватутуна»(далі -Відповідач) про стягнення податкового боргу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року позов було задоволено. Стягнуто з Відповідача до бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 114805, 09 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
09.09.2009 року ДПІ у Бахмацькому районі було проведено звірку з Відповідачем заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої було складено Акт звірки. Згідно вказаного акта заборгованість Відповідача становить 114805, 09 грн. Вказаний Акт був підписаний обома сторонами.
У відповідності до п. 1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі -Закон № 889), податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно з п.п.17.1. ст. 17 Закону № 889, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
Пунктом 17.2 ст. 17 передбачено, що відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем було самостійно узгоджено суму податкового зобов'язання та враховуючи не перерахування у строки вказаної заборгоавності, позовні вимоги є обгрунтованими. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що до вказаних правовідносин не застосовуються положеня Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі -Закон № 2181).
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції через наступне.
Так, згідно Преамбули вказаного Закону, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Таким чином, податкові органи при стягнення сум податкового боргу керуватись нормами Закону № 2181.
У відповідності до п. 5.1 ст.5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Враховуючи те, що вказана сума була самостійно визначена Відповідачем, то вказана сума з податку фізичних осіб (642394,75 грн. ) є податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст.1 Закону № 2181.
У відповідності до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 вказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Пунктом 6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону передбачено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Згідно з п.п. 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону № 2181, податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Матеріали справи не містять доказів дотримання податковим органом вказаних вимог Закону № 2181, податкові вимоги Відповідачу не направлялись та не виносились.
Проаналізувавши вищенаведені норми Закону № 2181, колегія суддів приходить до висновку, що винесення податкових повідомлень-рішень (у випадку узгодження суми податкового зобов'язання контролюючим органом), направлення податкових вимог є процедурою, яка передує стягненню податкового боргу з платника податків. Вказана досудова процедура передбачена для добровільного погашення платником податків суми податкового боргу та виключає будь-яких негативних наслідків, що передбачені для останнього у зв'язку з примусовим стягненням. Апеляційний суд відзначає те, що вказані дії мають обов'язковий характер, а тому мають бути здійснені податковим органом перед зверненням до суду.
Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону № 2181, визначено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Оскільки, податковим органом не було дотримано порядку стягнення податкового боргу, то колегія суддів вважає, що у нього не виникло право на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення коштів. Тому, суд першої інстанції необгрунтовано та неправомірно задовольнив позовні вимоги у частині стягнення суми податкового боргу.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У суді апеляційної інстанції представник Відповідача просила застосувати строки позовної давності і відмовити у задоволенні позову з цих підстав.
Дана заява не може бути взята до уваги, оскільки в суді першої інстанції Відповідачем про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду не заявлялось та не було предметом розгляду.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційні скарги Позивача та Відповідача необхідно задовольнити повністю і частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ім.Ватутіна»задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.В. Попович
Судді: К.А. Бабенко
В.П. Мельничук