22 листопада 2010р. Справа № 25/161
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бабакова Л.М., суддя Здоровко Л.М.,
при секретарі - Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - Юрченко І.М. за дов. № 31/10 від 09.06.2010р.,
відповідача - Левицька А.В. за дов. № 980/395 від 18.06.2009р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз», м. Гадяч, (вх. №3528П/2-4) на рішення господарського суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року по справі №25/161,
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз», м. Гадяч,
про стягнення 1255252,58 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 1064841,82 грн. основного боргу за поставлений природний газ згідно договору поставки №06/09-475-Р від 12.06.2009р., 63434,76 грн. пені, 88381,87 грн. інфляційних втрат та 38594,13 грн. -3% річних за несвоєчасні розрахунки по договору поставки № 06/09-475-Р від 12.06.2009р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року по справі №25/161 (суддя Босий В.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»1 064 841,82 грн. основного боргу, 31 717,38 грн. пені, 88 381,87 грн. інфляційних, 38 594,13 грн. -3% річних, 12 235,82 грн. держмита та 230,04 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 28.09.2010 р. по справі №25/161 не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 28 вересня 2010 року по справі №25/161 у частині розміру 3% річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в розмірі 36 146,27 грн., посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
Апелянт вказує, що договір поставки природного газу № 06/09-475-Р, був укладений сторонами не 12.06.2009 р., а 14.07.2009 р., про що зазначено на останній сторінці самого договору під підписом зі сторони ВАТ «Гадячгаз». Фактом, що між сторонами даний договір не міг бути укладений 12.06.2009 р., вказує, що запропонований проект даного договору ДК «Газ України»направило на адресу ВАТ «Гадячгаз»18.06.2010 р., який було отримано ВАТ «Гадячгаз» 25.06.2009 р.
Зазначаючи, що запропонований ДК «Газ України»проект договору був підписаний зі сторони ВАТ «Гадячгаз»14.07.2009 р., апелянт вважав, що саме ця дата є датою укладання договору.
Згідно п.5.12. вищевказаного договору, оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника протягом 3( трьох) робочих днів з моменту укладання цього договору.
Таким чином, на думку апелянта право на застосування до ВАТ «Гадячгаз»штрафних санкцій у ДК «Газ України»виникло лише 18.07.2009 р., в зв'язку з чим розмір 3% річних, які має сплатити ВАТ «Гадячгаз»складає 36146,27 грн.
У судовому засіданні 17.11.2010р. було оголошено перерву до 22.11.2010р. об 11-00 год. для надання для огляду оригіналів спірного договору.
Після перерви представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2010 р. законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, в зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін; надав для огляду оригінал спірного договору.
Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги, надав для огляду оригінал спірного договору.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2009 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки природного газу № 06/09-475-Р, згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу в 2009р. у власність природний газ з ресурсів IV кварталу 2006р. для потреб промислових споживачів, та інших суб'єктів господарювання, які є кінцевими споживачами газу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору (а.с. 10, 11). Відповідач не є кінцевим споживачем.
Відповідно до п. 5.1 договору № 06/09-475-Р від 12.06.2009 р. оплата за газ, що передається згідно з п. 2.1 цього договору, здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача протягом 3 робочих днів з моменту укладання цього договору.
На виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідачу протягом серпня 2009 р. природний газ на загальну суму 1064841,82 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі природного газу від 31.08.2009р. (а.с. 12-15).
Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання розрахунки за поставлений природний газ не здійснив, внаслідок чого станом на час подачі позову до суду сума заборгованість складає 1 064 841,82 грн., доказів її оплати відповідач не надав.
Згідно ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 1064841,82 грн.
Оглянувши у судовому засіданні оригінали спірного договору, надані сторонами, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим посилання апелянта на те, що договір поставки природного газу № 06/090475-Р, був укладений сторонами 14.07.2009 р.
З пояснень сторін та документів доданих до матеріалів справи вбачається, що договір поставки природного газу № 06/09-475-Р від 12.06.2009р.був підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений їх печатками без заперечень та зауважень з боку відповідача щодо дати підписання вказаного договору не з 12.06.2009р.
Колегія суддів також зазначає, що стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання договорів. Відповідач протокол розбіжностей не склав, не направив його позивачу, підписав договір без застережень та направив його позивачу .
До того ж, у актах прийому-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, вказано також дату договору -12.06.2009р., що також не заперечувалось сторонами ( а.с. 12-15).
Відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.
В зв'язку з невиконанням відповідачем умов наведеного договору позивачем було правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 38594,13 грн. за період з 18.06.2009р. по 03.09.2010р. та 88381,87 грн. інфляційних витрат за період з вересня 2009р. по березень 2010р., які підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно зменшення розміру пені на 50% до 31717,38 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.1 договору № 06/09-475-Р від 12.06.2009 р. визначено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у п. 5.1 цього договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Позивач надав розрахунок пені, згідно якого розмір пені за період з 03.09.2009р. по 18.12.2009р. склав 63434,76 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Крім того, ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене та те, що з відповідача підлягає стягненню 88381,87 грн. інфляційних витрат і 38594,13 грн. 3% річних, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним зменшення розміру пені до 31717,38 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2010 р. по справі №25/161 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 75, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2010 р. по справі №25/161 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя Л.М. Здоровко
Повний текст постанови підписано 26.11.2010р.