Харківський апеляційний господарський суд
«23» листопада 2010 року Справа № 5/149
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Такмаков Ю,В., Барбашова С.В.
при секретарі -Березка О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Баленко П.І., дов. №2-305д від 15.11.2010 р.
відповідача -Тарапати А.Ю. (дов. № 12/04 від 21.04.2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (вх. № 3636 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2010 року по справі
№5 /149
за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр технології буріння», м. Полтава
про стягнення 8750 грн., -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 8750 грн. за невиконання зобов'язання з поставки товару по договору поставки № УГВ 11432/11-09 від 09 жовтня 2009 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2010 року по справі № 5/149 (суддя Гетя Н.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю, оскільки позивач не довів наявність вини відповідача в порушенні строку поставки товару.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання зі своєчасної поставки на суму 875000,04 грн. товару, в зв'язку з чим вважає, що у відповідності до вимог чинного законодавства та пункту 7.7 договору, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 1% від суми недопоставленого товару, що складає 8750 грн.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні з наведеними позивачем в апеляційній скарзі доводами не погоджується, зазначає про недоведеність позовних вимог та їх необґрунтованість. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін. Свою позицію обґрунтовує відсутністю підстав для застосування штрафу, передбаченого умовами спірного договору, оскільки згідно додаткової угоди № 1 від 21 грудня 2009 року сторонами продовжено строк поставки товару до 31 березня 2010 року.
Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09 жовтня 2009 року між Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр технології буріння»було укладено договір поставки № УГВ 11432/11-09.
Відповідно до умов договору продавець (відповідач у справі) передає, а покупець (позивач у справі) приймає і оплачує продукцію, відповідно до специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно специфікації № 1 від 09 жовтня 2009 року до договору загальна вартість товару, що поставляється складає 1050000,00 грн., строк поставки товару: вересень -грудень 2009 року.
Звертаючись до господарського суду позивач на підтвердження викладених вимог послався на те, що відповідачем у термін, встановлений договором (до 31 грудня 2009 року) було поставлено 10 тон товару на суму 174999,96 грн., ще частина товару на суму 349999,92 грн. була поставлена з порушенням строку встановленого договором - після 31 грудня 2009 року, та недопоставлено товару на суму 525000,12 грн.
Відповідач в обґрунтування викладених заперечень зазначив, що враховуючи той факт, що позивач договір поставки підписав лише 02 листопада 2009 року, що підтверджується копією факсограми, часу для виготовлення предмету договору поставки в необхідній кількості та у встановлені строки було недостатньо, а здійснювати поставку у вересні-жовтні 2009 року не було підстав (відсутність договору).
Також, відповідачем до матеріалів справи надано докази на підтвердження здійснення заходів на належне виконання своїх зобов'язань за договором. Так, відповідач звернувся до позивача з листами № 32/12 від 14 грудня 2009 року та № 33/12 від 15 грудня 2009 року про пролонгацію дії договору поставки до 31 березня 2010 року (аркуш справи 37-38).
Як було з'ясовано господарським судом, 21 грудня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою дійшли згоди продовжити дію договору поставки до 31 березня 2010 року, інші умови визнали незмінними та обов'язковими для виконання сторонами (аркуш справи 46).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору відповідач передав позивачу ще 20 тон товару, що підтверджується видатковими накладними № 03/02/87 від 11.02.2010 року та № 04/02/140 від 19.02.2010 року.
Недопоставленими за специфікацією залишились 30 тон товару.
Позивач вважає, що на підставі пункту 7.7 договору, відповідно до якого у разі невиконання продавцем (відповідач у справі) взятих на себе зобов'язань у термін, зазначений у специфікаціях до даного договору, останній сплачує штраф у розмірі 1 % від суми непоставленого згідно специфікації товару, відповідач повинен сплатити штраф за невиконання зобов'язання з поставки товару по спірному договору поставки.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 3.2 договору сторони узгодили, що обсяг постачання кожної партії продукції визначається у рознарядках покупця (узгоджена поставка партії продукції).
Згідно пункту 3.4 договору продавець повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження товару.
Відповідно до пункту 3.4.1 договору відвантаження товару проводиться лише після отримання рознарядки покупця.
При цьому, під час розгляду справи господарським судом з'ясовано, що докази надіслання рознарядок відсутні, що підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні 23 вересня 2010 року (аркуш справи 77).
Оцінивши доводи сторін у справі та виходячи з фактичних обставин справи, з урахуванням вимог статей 509, 510, 526, 530, 610-612, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України, а також статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визначився, що позивачем не доведено наявність вини відповідача в порушенні строку поставки, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог відмовлено через їх необґрунтованість та недоведеність.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наданими відповідачем до матеріалів справи документальними доказами підтверджено, що у листопаді 2009 року сторонами було фактично погоджено виконання умов договору поставки № УГВ 11432/11-09 від 09 жовтня 2009 року (аркуш справи 33-35,72) та 21 грудня 2009 року продовжено його дію до 31 березня 2010 року.
На виконання умов спірного договору відповідачем здійснено наступні поставки: 12.11.2009 року на загальну суму 174999,96 грн.; 11.02.2010 року на загальну суму 174999,96 грн.; 19.02.2010 року на загальну суму 174999,96 грн. (аркуш справи73-75).
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідачем до матеріалів справи надані документальні докази (аркуш справи 36-40, 67-76), які свідчать про те, що ним були вжиті заходи для недопущення неналежного виконання своїх обов'язків по договору поставки.
В силу вимог статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Слід зазначити, що вина господарського правопорушника -це негативне суб'єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілого, в даному випадку позивача. Вина у господарських правовідносинах -це наявність двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності: наявність в особи - правопорушника реальних можливостей для належного виконання та невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам потерпілого.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем належними доказами доведено вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
В свою чергу позивачем не доведено наявність вини відповідача в порушення строку поставки товару, не підтверджено належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору, а також наявність підстав для стягнення з останнього штрафних санкцій за недопоставлений товар.
Таким чином, колегія суддів на підставі системного аналізу матеріалів справи, дійшла до переконливого висновку про обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2010 року по справі № 5/149 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 01 жовтня 2010 року по справі № 5/149 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Барбашова С.В.
суддя Такмаков Ю.В.
Повний текст постанови підписано 29 листопада 2010 року.