Харківський апеляційний
господарський суд
"22" листопада 2010 р. Справа № 66/273-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Мирошникова О.Ш.
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3712Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.10 у справі № 66/273-10
за позовом СТОВ "Золочівське", смт. Золочів
до ТОВ "Тридента Агро", м. Київ
про визнання недійсним договору -
встановила:
В липні 2010 р. позивач - СТОВ "Золочівське", смт. Золочів звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд визнати недійсними п. п. 5.1 укладених між ним та відповідачем ТОВ "Тридента Агро", м. Київ договорів купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 16/01/-Х-8 від 16.01.2008 р. та № 20/03-Х-8 від 20.03.2008 р. та додатки за № 1 до цих договорів в частині приміток щодо визначення ціни, з посиланням на те, що в них сторонами, всупереч вимогам закону, визначено ціну на товар не в національній грошовій одиниці України -гривні, а в доларах США.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Шатерніков М.І.) від 29.09.2010 р. по справі № 66/273-10 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним Додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 16/01-Х-8 від 16.01.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золочівське" в частині «Примітки», відповідно до якої, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає сплаті, здійснюють перерахунок суми.
Визнано недійсним Додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 20/03-Х-8 від 20.03.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золочівське" в частині примітки, відповідно до якої, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає сплаті, здійснюють перерахунок суми.
Рішення мотивоване з тих підстав, що сторони при визначенні ціни на товар та укладанні додатків за № 1 до договорів не виконали вимог п. 1. Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18 грудня 1998 р. № 1998 яка зобов'язує господарюючі суб'єкти здійснювати формування, встановлення та застосування вільних цін на території України виключно у національній грошовій одиниці та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, та порушив норми матеріального права. Зокрема суд, на думку відповідача, не врахував той факт, що кінцева ціна на товар в спірних додатках № 1 до договорів визначена в гривні та за формулою, яка визначає її в залежності від існуючого на момент розрахунку курсу долара США та курсу який існував на момент передачі товару, що не заборонено вимогами чинного законодавства України, зокрема Конституції України, ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін».
Крім того, відповідач також зазначає, що ЦК України, ГК України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»тощо, хоча і визначено національну валюту України як єдиний засіб платежу на всій її території, проте не містять заборон щодо вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу Національного банку України національної валюти України по відношенню до іноземної валюти та ін.
Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, та надав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 16.01.2008 р. сторонами укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 16/01/-Х-8.
Крім того, 20.03.2008 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №20/03-Х-8 від (далі - Спірні договори).
П. 1.1. Спірних договорів визначено умови купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.
Пунктами 5.1., 5.2. Спірних договорів сторонами передбачено, що оплата партії товару здійснюється за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору та товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.
В додатках № 1 до цих договорів (далі -спірні додатки до договорів) сторони визначили ціну товару, за якою відповідач зобов'язався його сплатити. При цьому в примітках додатків сторони зазначили, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S = (А/1А2) *В, де S - ціна на момент проплати; В - ціна на момент підписання; А2 - курс НБУ доларів США до гривні на день підписання договору; А1 - курс НБУ доларів США до гривні на день перерахування грошей.
При зверненні до господарського суду з позовом по даній справі позивач просив суд п. 5.2 та примітки які містяться в спірних додатках до договорів визнати недійсними, зазначаючи що ціна товару всупереч вимогам чинного законодавства України визначена не в національній грошовій одиниці України - гривні, а в доларах США.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що сторони при визначенні ціни на товар та укладанні додатків за № 1 до договорів не виконали вимог п. 1. Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18 грудня 1998 р. № 1998 яка зобов'язує господарюючі суб'єкти здійснювати формування, встановлення та застосування вільних цін на території України виключно у національній грошовій одиниці.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд першої інстанції безпідставно вважав, що сторони при укладанні спірних договорів та додатків до них визначили ціну всупереч відповідним положенням закону.
Крім того, суд також проігнорував встановлений законом принцип свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України).
Ст. 215, 203 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких правочин може бути визнано недійсним.
Ст. 6 ЦК України передбачено, що Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто зазначений принцип також стосується і визначення сторонами ціни товару при укладанні договору купівлі-продажу, з урахуванням особливостей та обмежень, які встановлені певними нормативно-правовими актами.
До того ж, статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до частини 2 статті 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях.
В свою чергу, частина 2 статті 198 Господарського кодексу України передбачає, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в гривнях.
Разом з тим, відповідно до п. 1. Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18 грудня 1998 р. № 1998, формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважається, що під час формування цін є обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту.
Господарський суд при винесенні рішення не звернув уваги на той факт, що ціни на товар в спірних додатках до договорів встановлено саме в гривні, а не в доларах США, про що зокрема свідчить стовпчик 5 таблиці, яка міститься в цих додатках, в якому сторони визначили ціну товару на момент підписання договору. При цьому, сама формула за допомогою якої в примітках визначається ціна на момент здійснення оплати визначає ціну товару на момент здійснення оплати саме в гривнях, а не доларах США, як вважав суд. Зазначене не суперечить вищевказаним положенням закону.
Посилання суду на те, що нормами чинного законодавства не передбачено зміни ціни товару внаслідок зміни офіційного курсу іноземної валюти, також є безпідставними, оскільки жодних заборон щодо визначення ціни з урахуванням зміни офіційного курсу іноземної валюти норми чинного законодавства України також не місять, в зв'язку з чим, з урахуванням встановленого законом принципу свободи договору сторони вправі визначати ціну саме таким чином, тобто визначивши спосіб її перегляду (зміни) в майбутніх (тривалих) розрахунках певним чином.
До того ж, відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Ст. 524 ЦК України встановлено, що Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
ч. 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За таких обставин, визначення сторонами в спірних додатках до договорів ціни товару з урахуванням зміни офіційного курсу іноземної валюти судова колегія вважає таким, що не суперечить положенням закону, в зв'язку з чим, вимоги позивача про визнання вказаних додатків в частині відповідних приміток недійсними в зв'язку з їх невідповідністю вимогам закону не підлягають задоволенню.
Вказане зумовлює скасування прийнятого по даній справі рішення про задоволення даних вимог та прийняття судом апеляційної інстанції нового про відмову в задоволенні позову.
З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 42,50 грн. держмита за подання апеляційної скарги.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2010 р. по справі № 66/273-10 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівське»(адреса: 62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Разіна, 40; код. 30412824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента агро»(адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А; код 25591321) 42,50 грн. держмита за подання апеляційної скарги.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Повний текст постанови підписано 26.11.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.