79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.11.10 Справа № 27/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
При секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Торговий дім "Роксолана", м. Івано-Франківськ, без номер та без дати
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2010 р.
у справі № 27/11, суддя Михайлишин В.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Логістик", м. Львів
до Дочірнього підприємства "Торговий дім "Роксолана", м. Івано-Франківьк
про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 14 569,74 грн.
за участю представників
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2010 р. у справі № 27/11 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Логістик" задоволено частково. З рахунку Дочірнього підприємства "Торговий дім "Роксолана" на користь позивача у справі стягнуто 12 731, 74 грн. основного боргу, 964,30 грн. пені, 148,60 грн. три проценти річних, 138,44 грн. державного мита та 203,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДП "Торговий дім "Роксолана" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2010 р. у справі № 27/11 скасувати, у задоволенні позовних вимог -відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення з підстав необґрунтованості доводів, викладених в апеляційній скарзі. На виконання вимог ухвали суду від 09.11.2010р. позивач подав оригінали видаткових накладних, на підставі яких заявлено позов, оригінали товарно-транспортних накладних на поставку товару на спірну суму та оригінали податкових накладних.
Сторони участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи ту обставину, що сторін не було позбавлено їх конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Місцевим господарським судом встановлено, що 21 грудня 2009 року між сторонами у справі було укладено договір з дилером № ІФО-1/2 про співробітництво та довгострокові поставки (а. с. 23-26), відповідно до п. 1.1 якого компанія (позивач) зобов'язується поставляти дилеру (відповідач) протягом терміну дії та на умовах Договору товар, а дилер - зобов'язується отримувати за плату товари та здійснювати подальший продаж товарів на території області від власного імені та за власний рахунок відповідно до погоджених сторонами умов.
Відповідно до п. 5.1 Договору ціни на товари при проведенні поставки партії товарів остаточно визначаються сторонами в накладних на момент поставки партії товару.
Згідно п. 5.2 Договору дилер зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману партію товару відповідно до накладної на отриману продукцію, протягом двадцяти восьми календарних днів з моменту приймання зазначеної партії дилером від компанії, якщо інше не буде встановлено додатковою письмовою угодою між сторонами.
Строк дії договору сторони визначили до 31 грудня 2010 року з можливістю його пролонгації.
Позивач на виконання умов договору 29 грудня 2009 року та 17 лютого 2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 26 631 грн. 74 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № Мл-0000200 та № Мл-0000043 (а. с. 27, 29), оригінали яких подано суду апеляційної інстанції. Вказані накладні підписані обома сторонами та скріплені відтисками їх печаток.
Поставлений позивачем товар відповідач оплатив частково, заборгувавши позивачу 12 731 грн. 74 коп.
29 липня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити наявну заборгованість (а.с. 31), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України. - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 193 Господарського кодексу України, яка кореспондує зі статтею 526 ЦК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).
Умовами укладеного договору сторони передбачили відповідальність у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань.
Так, пунктом 8.3 Договору встановлено, що у випадку затримки оплати дилер за вимогою компанії сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період прострочення.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, згідно п. 8.3 Договору, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 0.1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення зобов'язання. Відповідно до розрахунку позивача, нарахована відповідачу за період з 26.01.2010 року по 05.08.2010 року пеня складає 2 478 грн. 71 коп.
Однак, місцевий господарський суд, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про те, що з рахунку відповідача на користь позивача підлягає стягненню 964 грн. 30 коп. пені за період з 17 березня по 05 серпня 2010 року.
З врахуванням того, що позивач не вказав суму заборгованості по кожній накладній окремо, а зазначив загальну суму заборгованості на підставі умов Договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що моментом прострочення виконання зобов'язання по двох накладних є 17 березня 2010 року.
При цьому, суд першої інстанції врахував положення 5.2 Договору, відповідно до якого дилер зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману партію товару відповідно до накладної на отриману продукцію, протягом двадцяти восьми календарних днів з моменту приймання зазначеної партії дилером від компанії, якщо інше не буде встановлено додатковою письмовою угодою між сторонами.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу три проценти річних за період з 26 січня 2010 року по 5 серпня 2010 року на суму 203 грн. 71 коп. та 622, 50 грн. інфляційних.
Згідно проведеного судом першої інстанції перерахунку трьох відсотків річних, такі за період з 17 березня по 5 серпня 2010 року складають148 грн. 60 коп. Судова колегія перевірила вказаний розрахунок місцевого господарського суду та вважає його правомірним.
В частині позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань судом першої інстанції відмовлено в повному об'ємі, оскільки з березня по липень 2010 року середній індекс інфляції становив 0.985, що в свою чергу свідчить про відсутність інфляції у вказаному періоді.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з рахунку відповідача основного боргу в розмірі 12 731 грн. 74 коп., 964,30 грн. пені та 148,60 грн. 3% річних з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів оплати товару на вказану суму.
Доводи скаржника про те, що він був позбавлений процесуального права захищати інтереси підприємства в судовому засіданні, так як судове рішення прийнято за його відсутності, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення -ухвали суду від 27.08.2010р. про порушення провадження у справі № 27/11 та ухвал суду про неодноразове відкладення розгляду справи.
При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що неявка представників сторін в судове засідання, зокрема відповідача, у разі зобов'язання такої явки, не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені, і відповідно до ст.75 ГПК України суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що в даному випадку і було зроблено Господарським судом Івано-Франківської області.
У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ч. 1 ст. 32 ГПК України).
За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2010 р. у справі № 27/11 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.