79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.11.10 Справа № 6/94
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
При секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, б/н від 21.08.2010 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2010 р.
у справі № 6/94 (суддя -Гоменюк З.П.)
за позовом Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Тернопіль
до Дочірнього підприємства “МП Україна”, смт. Н. Яричів, Кам”янка-Бузький район, Львівська область
про стягнення 180 822,56 грн. збитків
за участю представників
від позивача: ОСОБА_2- СПД, ОСОБА_3 - представник;
від відповідача: Шатула О.Г. - представник.
На клопотання скаржника здійснюється фіксація судового процесу технічними засобами за допомогою програмно апаратного комплексу фірми «Оберіг».
Розпорядженням в.о. голови суду від 25.10.2010р. матеріали справи № 6/94 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді -Мурської Х.В., суддів Давид Л.Л. та Кордюк Г.Т.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2010 р. у справі № 6/94 у задоволенні позовних вимог СПД ФО ОСОБА_2 про стягнення з Дочірнього підприємства “МП Україна” збитків в розмірі 180 822, 56 грн. -відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, СПД ФО ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити, мотивуючи свої доводи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні 03.11.2010р., за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 24.11.2010р.
В даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 09.06.2008р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством “МП Україна” було укладено договір № 01-К/06-2008р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу пиловик дуба, а відповідач -прийняти його та оплатити.
Згідно з п. 2.2. договору сума договору складає орієнтовно 500 000,00 грн. Остаточна сума договору буде визначена згідно фактичних накладних до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.3 договору товар поступає від продавця до покупця узгодженими партіями, про що складається накладна на поставку товару.
Покупець здійснює оплату за фактично поставлену партію товару у строк мне більше 5 банківських днів з дати такої поставки (п. 2.4 договору).
На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 319 298, 45 грн., за який відповідач не провів повної оплати, заборгувавши СПД ОСОБА_2 54 929, 89 грн., що слугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.11.2009р. у справі № 9/144 позов було задоволено частково. З рахунку ДП “МП Україна” на користь СПД ОСОБА_2 стягнуто 53429, 89 грн. основного боргу, 1000 грн. пені, 1500 інфляційних та 500 грн. 3% річних.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2010р. апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції у справі № 9/144 скасовано в частині річних, інфляційних та 1500 грн. основного боргу. На користь СПД ОСОБА_2 стягнуто 12 304, 71 грн. інфляційних втрат та 2 520, 76 грн. 3%річних. В частині стягнення 1500 грн. провадження у справі припинено у зв'язку зі сплатою вказаної суми в процесі розгляду справи в суді першої інстанції. В решті судове рішення залишено без змін.
В травні 2010р. СПД ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Львівської області з позовом про стягнення з ДП “МП Україна” збитків в розмірі 180 822, 56 грн., яких, на переконання скаржника, він зазнав у зв'язку з неналежним виконанням ДП “МП Україна” своїх зобов'язань за договором № 01-К/06-2008р. від 09.06.2008р. Так, на думку скаржника, у зв'язку з тим, що сума укладеного між сторонами договору складала 500 000 грн., то СПД ОСОБА_2 всі зусилля спрямовував на виконання своїх зобов'язань по цьому договору. Зокрема, позивач був не в змозі виконати зобов'язання за договорами № 03/09 від 03.09.2008р., № 93/1 від 10.09.2008р. та №93/2 від 10.09.2008р. , що призвело до неодержання ним прибутку (упущеної вигоди) в розмірі 75 613грн. 94коп., який він міг би отримати у випадку належного виконання зобов'язання відповідачем за договором №01-К/06-2008р від 09.06.2008р. Також, на переконання скаржника, внаслідок порушення відповідачем умов договору, ним несвоєчасно оплачено кошти за договором позики №1-П/01-07 від 01.07.2008р., кредитним договором №17/2008-МК від 30.01.2008р. та кредитним договором №01/08/1129М від 21.02.2008р. Так, надмірна сплата коштів за вищевказаними договорами становить 103 288 грн. 62 коп. Таким чином, загальний розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання відповідачем перед позивачем становить 180 822грн. 56коп., які на переконання скаржника, підлягають стягненню як обґрунтовано заявлені.
Однак, судова колегія вважає безпідставними дані твердження скаржника, а відтак, погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в повному об'ємі, з огляду на наступне.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки, зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Згідно з п.8 ч.2 ст. 18 ЦК України, особа має право на захист свого порушеного права шляхом відшкодування завданих збитків. У розумінні ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Норми Цивільного кодексу України регулюють питання відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з договору (ст.611, 623 ЦК України) та позадовоговірної шкоди, тобто зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди (гл 82 ЦК України).
У даному випадку, позивач вважає, що йому заподіяно збитків власне, через невиконання відповідачем своїх зобов'язань, що виникли на підставі договору поставки.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків, які належним чином доведені.
Підставою для відшкодування збитків є протиправна поведінка заподіювача збитків, тобто порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.
Законодавством передбачено право на відшкодування збитків, однак до відшкодування підлягають ті збитки, які належним чином доведені.
Як правильно встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували правовідносини на підставі укладеного договору поставки лісопродукції.
Доводи скаржника щодо правомірності стягнення неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 75 613,94 грн., яка на думку позивача утворилась внаслідок невиконання відповідачем п. 2.2. договору № 01-К/06-2008 від 09 червня 2008 року, а саме неотримання відповідачем від позивача продукції на суму 500000грн., є безпідставними з огляду на те, згідно п. 2.2. договору сума договору складає орієнтовно 500000,00 грн. Остаточна сума договору буде визначена згідно фактичних накладних до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Відтак, сума договору визначена сторонами з метою окреслення орієнтовної кількості товару, що планується до постачання на його умовах за цінами, узгодженими сторонами у специфікації (додаток № 1 до договору).
Таким чином, придбання продукції на суму 500000 грн. не є імперативним обов'язком відповідача за змістом п. 2.2. договору, а отже, його невиконання не може спричинити завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди.
Також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт поставки відповідачу продукції на суму 500000 грн. чи відмови останнього в її отриманні.
Крім того, позивачем жодним чином не доведено факт невиконання ним зобов'язань за договорами № 03/09 від 03.09.2008 року, № 93/1 від 10.09.2008 року та № 93/2 від 10.09.2008 року саме з вини відповідача у справі.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків в сумі 23266,27 грн. та 6342,35 грн. у вигляді нібито переплачених коштів за договорами кредиту № 17/2008-МК від 30.01.2008 року та № 01/08/1129М від 21.02.2008 року слід зазначити, що кредитний договір № 17/2008-МК від 30.01.2008 року, згідно п. 1.2 укладено для задоволення споживчих потреб фізичної особи -ОСОБА_2, кредитний договір № 01/08/1129М від 21.02.2008 року, згідно п. 1.4. укладено для надання кредиту на особисті цілі фізичної особи - ОСОБА_2
Відтак, вказані кредитні договори не є пов'язаними із підприємницькою діяльністю позивача, а отже не можуть бути об'єктом завдання збитків під час здійснення ним підприємницької діяльності.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків в сумі 73680,00 грн. у вигляді надмірно сплачених коштів згідно договору позики № 1П/01-07 від 01 липня 2008 року, то позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01-К/06- 2008р. від 09.06.2008р. та погашенням позивачем позики у більшому розмірі аніж він розраховував при укладенні договору позики.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у тому, що наведене, матеріали справи не дають підстав для достовірного висновку про те, що позивачем доведено розмір відшкодування, а також те, що шкода була заподіяна під час невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність заявленого позову.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2010 р. у справі № 6/94 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.