79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.11.10 Справа № 17/83
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "ПМК-7", м. Івано-Франківськ, за вих. № 27/36-2010 від 28.10.2010р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2010 р.(повний текст складено 21.10.10р.)
у справі № 17/83, суддя Неверовська Л.М.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд ЛТД", м. Київ
до Приватного підприємства "ПМК-7", м. Івано-Франківськ
про стягнення 66 745,80 грн.
за участю представників
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2010 р. у справі № 17/83 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд ЛТД" задоволено частково. З рахунку Приватного підприємства "ПМК-7" на користь позивача стягнуто 30 000 грн. боргу, позивачу відшкодовано судові витрати. В частині стягнення 36 745, 80 грн. провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ПП "ПМК-7" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач вимог ухвали суду від 09.11.2010р. в частині подання відзиву на апеляційну скаргу не виконав.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Позивач подав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з відрядженням представника товариства.
Судова колегія відмовила у задоволенні поданого клопотання, оскільки таке необґрунтоване та документально не підтверджене. Крім того, представництво в суді не обмежене певним колом осіб.
З врахуванням того, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. участь представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.
Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 30.09.2008р. по березень 2009р. передав відповідачу товар (камінь бутовий негабаритний) на загальну суму 96 931, 44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками товариств ( а.с. 9-11).
В період з 26.12.2008р. по 16.02.2010р. відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар, всього на суму 30 185, 64 грн. про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (а.с.12-13).
Таким чином, як вбачається з розрахунку позивача неоплаченою залишилась сума в розмірі 66 745,80 грн.
В липні 2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість, яку останній залишив без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в розмірі 36 745, 80 грн.., тому місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в цій частині.
Статтею 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею 526 ЦК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем решти суми боргу, то місцевим господарським судом правомірно стягнуто з рахунку останнього 30 000 грн. в примусовому порядку.
Покликання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростовували правомірність і підставність заявленого позову.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2010 р. у справі № 17/83 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.