01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.11.2010 № 13/147-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Шабаліна О.О.;
від відповідача - Тиран О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Батир"
на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2010
у справі № 13/147-10 ( .....)
за позовом Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до ТОВ "Батир"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 2234,64 грн.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батир" про стягнення 2234,64 грн. заборгованості, з яких 1623,63 грн. основний борг, 304,11 грн. пеня, 115,54 грн. штраф, 128,41 грн. збитки від інфляції, 62,95 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2010 року позов задовольнити повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Батир" (07100, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності 14; код 13730852) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; код 20572069) 1623 (одну тисячу шістсот двадцять три) грн. 63 коп. заборгованості, 128 (сто двадцять вісім) грн. 41 коп. збитків від інфляції, 62 (шістдесят дві) грн. 95 коп. 3% річних, 304 (триста чотири) грн. 11 коп. пені, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 54 коп. штрафу, а також судові витрати: 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2010 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголошує на тому, що Позивачем, починаючи з 15.12.2009 припинено постачання електроенергії до приміщення, що призвело до припинення діяльності орендаря, і не поновлювалось до моменту повернення Приміщення. Орендар, відмовився у лютому, березні, квітні та жовтні 2010 року від виконання зобов'язань що стосуються щомісячної сплати в розмірі 5 відсотків від маржі отриманої від діяльності в приміщені, але не менше 50 доларів США. Необхідно застосувати позовну давність до вимоги про стягнення неустойки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 13/147-10.
Представником позивача 22.11.2010 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського змінено склад колегії суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 02-24-3-385/п про надання орендарю послуг щодо експлуатації орендованого приміщення (далі - Договір).
Згідно п. 5.1 договору строк дії договору - з дати його підписання до моменту припинення дії договору № 02-24-3-385 (з 14.10.2003 р. по 14.10.2009 р.).
Відповідно до п 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар отримує у зв'язку з орендою приміщення пункту обміну валют площею 2,5 кв. на 1-му поверсі терміналу «Б»ДМА «Бориспіль» і розташоване за адресою: м. Бориспіль, аеропорт, наступні послуги: опалення, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, прибирання та вивезення сміття, прибирання приміщення, електрозабезпечення, передача електроенергії мережами орендодавця, підтримання аеропортом в належному стані площі прилеглої до приміщення орендаря, а також привокзальної площі орендодавця; надання можливості використання автомобілями орендаря під'їзних шляхів привокзальної площі орендодавця; надання службою пожежної безпеки орендодавця допомоги орендодавця допомоги орендарю при розробці інструкцій щодо дотримання вимог «Правил пожежної безпеки в Україні»
За актом прийому-передачі приміщення 01.06.2004 року передано відповідачу.
Як було встановлено судом першої інстанції, що строк дії договору закінчився 14.10.2009 року. А 16.10.2009 року приміщення повернуто позивачу відповідачем згідно акту передачі-приймання орендованого майна.
Відповідно до п 2.2.2 договору, орендар зобов'язаний щомісячно з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт про надання послуг. Сплата рахунка здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт про надання послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий орендодавцю він вважається підписаним сторонами.
Відповідно до умов договору, орендодавцем в лютому, березні, квітні, жовтні 2009 року були надані послуги щодо експлуатації орендованого приміщення, для сплати яких були складені та надані орендарю рахунки-фактури № 61/162 від 27.02.2009 року, № 61/179 від 31.03.2009 року, № 61/262 від 30.04.2009 року, № 61/780 від 31.10.2009 року, № 61/158 від 28.02.2010 року коригування рахунку № 61/780 від 31.10.2009 року.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання щодо надання послуг в лютому, березні, квітні, жовтні 2009 року виконав у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг, які не підписані відповідачем, але в зв'язку з умовами п. 2.2.2 договору є узгодженими відповідачем.
В порушення умов договору та прийнятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив в повному обсязі орендну плату за період дії договору за лютий, березень, квітень, жовтень 2009 року, внаслідок чого згідно розрахунку позивача у нього виникла заборгованість в сумі 1623,63 грн.
Окрім того, з умов укладеного між сторонами договору не вбачається, що сторони погодили умову звільнення відповідача від обов'язку по сплаті орендних платежів у випадку ненадання позивачем однієї з послуг по договору, вартість якої до того ж позивач не включив до рахунків фактур.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 1623,63 грн.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті отриманих послуг, колегія суддів перевіривши вірність розрахунку про нарахування пені у розмірі 304,11 грн. та штрафу у розмірі 115,54 грн., 3% річних за весь час прострочення у сумі 62,95 грн., інфляційних збитків у сумі 128,41 грн., є цілком обґрунтованими та підтвердженим документально, і відповідно суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 304,11 грн. та штрафу у розмірі 115,54 грн., 3% річних за весь час прострочення у сумі 62,95 грн., інфляційних збитків у сумі 128,41 грн.,є такими, що підлягають задоволенню.
Твердження апелянта про необхідність застосувати позовну давність до вимоги про стягнення неустойки є безпідставним з огляду на наступне.
Відповідно до частин 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заявляв про застосування строків позовної давності в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, а отже не було законних підстав для відмовляти позивачу в задоволенні вимог по стягненню пені та штрафу.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 11.10.2010 року у справі № 13/147-10.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 11.10.2010 року у справі № 13/147-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 13/147-10 повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя
Судді
01.12.10 (відправлено)