01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.11.2010 № 13/117
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - - не з'явився.;
від відповідача - Теслюченко Т.Л.
від третьої особи - Руденок Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010
у справі № 13/117 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
до Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
третя особа позивача
третя особа відповідача Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області
про спонукання укласти договір
Позивачем подано позов про визнання права користування орендованим майном, визнання неправомірними дій відповідача у відмові продовження орендних відносин стосовно нежитлового підвального приміщення п'ятиповерхової адмінбудівлі літ. А-5: приміщення підвалу літ. 4, 5, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23 площею 229,4 кв. м (корисна 185,4 кв. м), розміщених за адресою АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача пролонгувати попередній договір оренди на новий термін.
Позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просить спонукати відповідача укласти з ним на новий термін договір оренди нежитлових приміщень: триповерхової адмінбудівлі літ. А-5, приміщення підвалу літ. 4, 5, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, загальною площею 229,4 кв. м (корисна 185,4 кв. м) розміщені за адресою АДРЕСА_1 з дотриманням усіх умов, які були передбачені договором оренди від 02.06.2005 року № 106-05.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.09.2010 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.09.2010 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник не погоджується з винесеним рішенням суду, оскільки були неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 13/117.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.
В судовому засіданні 16.11.2010 року оголошено перерву до 30.11.2010 року.
Представником третьої особи в судовому засіданні 30.11.2010 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В засідання суду, позивач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 02.06.2005 року між сторонами укладено договір оренди № 106-05 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до умов договору орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду нежитлові приміщення: триповерхової будівлі літ. А-5, приміщення підвалу літ. 4, 5, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23 загальною площею 229,4 кв. м (корисна 185,4 кв. м) розміщені за адресою АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі Управління державного казначейства України в Чернігівській області (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення закладу громадського харчування -їдальні.
Між сторонами 02.06.2005 року підписано акт прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень по договору оренди № 106-05.
Між сторонами 11.01.2008 року укладено договір про внесення змін до договору оренди № 106-05 нерухомого майна, що належить до державної власності, яким викладено п. 1.1 договору в такій редакції орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду нерухоме державне майно -нежитлові приміщення п'ятиповерхової адмінбудівлі літ. А-5, приміщення підвалу літ. 4, 5, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23 площею 229,4 кв. м, розміщені за адресою АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області (балансоутримувач) та інші умови.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, про отримання в орендне користування позивачем державного майна, а тому до таких правовідносин слід застосовувати приписи Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Статтею 2 цього закону встановлює, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 10.1 договору договір укладено строком на 5 років з 02.06.2005 року по 02.06.2010 року.
Відповідно до п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахування змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
З урахуванням приписів ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд приходить до висновку, що договір оренди №106-05 від 02.06.2005 року між ФОП ОСОБА_3 та регіональним відділенням фонду державного майна України по Чернігівській області припинив свою дію 02.06.2010 року, у зв'язку з закінченням терміну на який він укладався.
Як вбачається з матеріалів даної справи Головне управління державного казначейства України в Чернігівській області повідомило позивача листом № 14-04/143/2185 від 04.03.2010 року про намір припинити орендні відносини по закінченню терміну дії договору оренди № 106-05 укладеного строком на 5 років з 02.06.2005 року по 02.06.2010 року.
Відповідач листом № 18-4-00688 від 10.03.2010 року повідомив позивача про припинення орендних відносин за договором оренди № 106-05 від 02.06.05 р. у зв'язку з необхідністю використання зазначених приміщень для власних потреб.
27.04.2010 року позивач листом просив надати дозвіл продовжити договір оренди № 106-05 від 02.06.2005 року.
Відповідач листом № 18-4-01630 від 28.05.10 року на лист позивача про продовження договору оренди повідомив, що Головне управління державного казначейства України в Чернігівській області звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області листом № 14-04/232/4365 від 11.05.2010 року з повідомленням про намір припинити орендні відносини за договором № 106-05 від 02.06.2005 року у зв'язку з необхідністю використання зазначених приміщень для власних потреб, тому регіональне відділення не має наміру продовжувати орендні відносини і повідомляє про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу згідно п. 2.4 та 5.7 договору оренди по акту приймання-передачі.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; правовідносини сторін щодо оренди комунального майна регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та спеціальним Законом України “Про оренду державного та комунального майна” (із змінами та доповненнями), що визначають процедуру укладення договору оренди, його істотні умови.
За статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору, інші документи, орендодавцю, визначеному у статті 5 цього Закону; орендодавець розглядає подані документи та повідомляє про своє рішення.
Приписами ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку, встановленому частиною сьомою статті 9 цього Закону.
У разі відмови в укладенні договору оренди або неодержанні відповіді в установлений термін заінтересована особа має право звернутися за захистом своїх інтересів до суду; водночас здійснення судового захисту прав та інтересів здійснюється відповідно до способів захисту порушеного права, передбачених законодавством, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України тощо.
Так, ст. 181 ГК України передбачено певний порядок вчинення дій ініціатором укладення договору, а з урахуванням об'єкту орендних правовідносин, певна процедура встановлена й приписами ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Наявність дотримання встановлених процедур по заявленню волевиявлення орендарем намірів на укладення договору, направлення орендарем проекту договору орендодавцю та результатів розгляду орендодавцем проекту договору, з урахуванням аналізу дотримання всіх істотних умов договору оренди за приписами ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», впливає на обґрунтованість заявлених вимог про спонукання орендодавця державного майна на укладення договору.
Наявні в матеріалах справи лист позивача відповідачу від 27.04.2010 року, претензія № 8 від 08.07.2010 року свідчать про звернення з проханням пролонгувати договір оренди від 02.06.2005 року, а тому не можуть бути належними доказами формування позивачем намірів про укладення нового договору, що висловлено позивачем по тексту позовних вимог.
Окрім цього, умови нового договору, не можуть повністю співпадати з договором оренди від 02.06.2005 року, оскільки його погодження сторонами може відбуватись з урахуванням певних зауважень щодо розміру орендної плати станом на дату його укладення , площі об'єкту оренди, терміну його дії тощо.
З огляду на викладене, відсутність документальної позиції відповідача щодо укладення нового договору, свідчить про відсутність порушення прав позивача як заявника намірів на укладення нового договору, а тому відсутні підстави для задоволення вимог стосовно спонукання (зобов'язання) відповідача на вчинення таких дій, і відповідно суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про відмову в задоволені позовних вимог позивача.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 16.09.2010 року у справі № 13/117.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 16.09.2010 року у справі № 13/117 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 13/117 повернути до господарського суду Чернігівської області.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя
Судді
01.12.10 (відправлено)