01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.11.2010 № 25/356
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Павленко О.О. - юрист
від відповідача-1: Гусаківський С.А. - юрист
від відповідача-2: не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.10.2010
у справі № 25/356 ( .....)
за позовом Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна"
до Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк"
ТОВ "Запоріжцукорпостач"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним правочину
Рішенням Господарського суду м.Києва від 07.10.2010 року у справі № 25/356 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що зміни до іпотечного договору № 018-03-06/3 від 05.07.2006р. не було укладено, тобто сторонами попереднього іпотечного договору не було досягнуто згоди на передавання майна в наступну іпотеку чи будь-яке відчуження предмету іпотеки. Позивач лише повідомив про можливе передавання нерухомого майна в наступну іпотеку листом від 30.11.207р. № 1354. Про зазначений лист вказується в іпотечному договорі № 22/78/102/07-ІЛТ від 30.11.2007р, однак він не породжує правових наслідків, оскільки лист нотаріально не посвідчений, лист було надано для укладення додаткового договору до попереднього іпотечного договору. Апелянт вважає, що викладене свідчить що відповідачу-1 та відповідач-2 було відомо про попередню іпотеку майна і права першого іпотекодержателя, що унеможливлювало укладання спірного договору, однак останні діяли неправомірно.
Позивач вважає, що іпотечний договір № 22/78/102/07-ІЛТ від 30.11.2007р. суперечить ч.1 ст. 13 Закону України «Про іпотеку», оскільки сторони попереднього іпотечного договору не внесли і нього відповідних змін щодо наступної іпотеки, чи відчуження предмету іпотеки, оскільки не досягли згоди з цього приводу, спірний правочин суперечить вимогам ч.1 ст. 13 Закону України «Про іпотеку», а сторонами не дотримано вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України.
В судове засідання представник відпвоідача-2 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Вислухавши думку представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача-2.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
05.12.2007 р. позивачем та відповідачем-2 укладено іпотечний договір № 018-03-06/3, посвідчений приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.2006р. Жуковською І.В,, який зареєстрований в реєстрі № 1098.
Відповідно до п.1.1. укладеного договору він укладений для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем (ТОВ «Запоріжцукор» боргових зобов»язань, визначених статтею 2 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателеві (ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна») в іпотеку нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця у майбутньому, і визначене у статті 3 цього договору (предмет іпотеки).
Предметом іпотеки згідно п. 3.1. договору є нерухоме майно- виробничо-майновий комплекс з виробництва цукру ВАТ «Уладівський цукровий завод», розташований за адресою: Вінницька область, Літинський район, с.Уладівка, вул.. Заводська 1, яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 05.07.2006р. приватним нотаріусом Літинського нотаріального округу Жуковською І.В, та зареєстрованим в реєстрі № 1097.
30.11.2007 року між відповідачем-2 та відповідачем-1 було укладено іпотечний договір № 22/78/102/07-ІЛТ, посвідчений 30.11.2007р. приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Жуковською І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1765
Відповідно до п. 1.1 укладеного договору в забезпечення зобов'язань боржника ( Товариства з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод “Махаринецький”) перед Іпотекодержателем (ВАТ «Кредитпромбанк») за Кредитним договором, Іпотекодавець (ТОВ Звпоріжцукорпостач») надає Іпотекодержателю в іпотеку майно, зокрема, виробничо-технологічний майновий комплекс з виробництва цукру, загальною площею 23033,4 кв.м., що знаходиться за адресою: 22141, Вінницька область, Літинський район, с. Уладівка, вул. Заводська, 1.
Згідно витягу з Державного реєстру іпотек, запис № 2, від 07.12.2007р., встановлено обтяження на Предмет іпотеки (копія витягу в справі).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Угода може бути визнана судом недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 статті 18 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до положень статті 1 Закону нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Наступна іпотека - передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Частиною 2 статті 3 Закону «Про іпотеку» передбачено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п.6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №671 державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя - передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку (п.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ч.1 ст. 13 вищезазначеного Закону предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором .
Пунктом 5.3 договору іпотеки № 018-03-06/3 встановлено, що Іпотекодавець має право вчиняти будь-які юридичні дії щодо Предмету іпотеки виключно на підставі згоди Іпотекодержателя-1, що міститься в договорі або у внесених до нього змін та доповнень. Такі юридичні дії включають в себе (але не виключно), в тому числі -передання предмета іпотеки в наступну іпотеку.
З положень абзацу сьомого Договору іпотеки № 22/78/102/07-ІЛТ вбачається, що відповідно до п. 5.3 Договору № 018-03-06/3, посвідченого 05.07.2006р. приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Жуковською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1098, передача Предмета іпотеки в наступну іпотеку здійснюється на підставі письмової згоди Іпотекодержателя - ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та листа ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» № 1354 від 30.11.2007 року, предмет іпотеки підлягає повторній передачі в іпотеку.
. У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позивачем не надано відповідних доказів та не доведено підстав для визнання недійсним договору іпотеки № 22/78/102/07-ІЛТ від 30.11.2007р.
Щодо позовної вимоги про припинення звернення на предмет іпотеки, яким є виробничо-майновий комплекс з виробництва цукру ВАТ «Уладівський цукровий завод», розташований Вінницька область, Літинський район, с. Уладівка, вул. Заводська, № 1, на підставі договору іпотеки № 22/78/102/07-ІЛТ від 30.11.2007 року, посвідченого 30.11.2007р. приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Жуковською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1765 на користь ВАТ “Кредитпромбанк” до повного задоволення вимог Іпотекодержателя - Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна” по Кредитному договору № 018-03-06 від 07.04.2006р. задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Пунктом 4.1 Договору іпотеки № 22/78/102/07-ІЛТ встановлено, що за рахунок майна Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв»язку із прострочкою виконання боржником зобов»язань за кредитним договором, витратами, пов»язаними із зверненням стягнення на майно, витратами, пов»язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.
ВАТ «Кредитпромбанк» набуває право звернення стягнення на майно, в тому числі, при порушенні іпотекодавцем (ТОВ «Запоріжцукорпостач) умов Кредитного договору, або порушення іпотекодавцем умов цього договору (п. 4.2 Договору № 22/78/102+07-ІЛТ).
Відповідно до п.4.5. договору реалізація майна здійснюється Іпотекодержателем самостійно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - в порядку, визначеному Законом України “Про іпотеку”.
Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з ч. 3 ст. 33 вищезазначеного Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження” з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи. Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» на рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2010р. у справі № 25/356 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 року по справі № 25/356 залишити без змін.
Матеріали справи № 25/356 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
30.11.10 (відправлено)