01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2010 № 3/180-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Аарон логістікс компані"
на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2010
у справі № 3/180-10 ( .....)
за позовом ТОВ "Дейв Експрес"
до ТОВ "Аарон логістікс компані"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 2 733,20 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2010 у справі № 3/180-10 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог повністю.
Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти її доводів та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Колегія суддів керуючись ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 09.11.09р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) було укладено разовий договір-заявку №126/01 (далі Договір), відповідно до умов якого сторони погодили виконання транспортного перевезення.
Оплата за надані транспортні послуги повинна бути проведена протягом 10 днів по оригіналах документів (п. 15 Договору).
Пунктом 14. Договору встановлено вартість послуг перевізника в розмірі 1800 Євро в тому числі митне оформлення.
На викання умов до Договору ТОВ "Дейв Експрес" надало ТОВ "Аарон логістікс компані" транспортні послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Бельгія-Германія-України, що підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної №0232641.
09.11.09р. між сторонами було підписано доповнення до заявки на перевезення від 09.11.09р. №126/01, яким сторони погодили, що в разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань експедитор зобов'язаний заплатити перевізнику штраф у розмірі 0,3% від суми платежу за кожний день прострочки. Дане доповнення підписане повноважними представниками сторін, скріплене їх печатками та оформлене за допомогою факсового зв'язку.
Повний пакет документів відповідачем було отримано 20.11.09р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення №0009924.
Листом №2226 від 25.12.09р. позивач повідомив відповідача, що станом на 25.12.09р. борг останнього складає 10869,47 грн., а штраф 1108,74 грн. згідно разового договору-заявки від 09.11.09р. №126/01 та доповнення до нього.
Відповідач листом №344 від 15.02.10р. повідомив позивача, що затримка платежу виникла не з його вини, а у зв'язку з відсутністю оплати за надані послуги безпосереднім замовником.
02.04.10р. позивач направив факсом відповідач претензію № 421, в якій вимагав протягом 3-х днів оплатити штрафну санкцію згідно разового договору-заявки від 09.11.09р. №126/01 та доповнення до нього в розмірі 2662,17 грн.
Листом № 370 від 02.04.10р. відповідач повідомив позивача, що у відповідності до договору-заявки від 09.11.09р. №126/01 підписаного у двосторонньому порядку, штрафні санкції за несвоєчасну сплату не визначені і відповідно не можуть бути застосовані до відповідача.
Станом на дату подання позову відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконав, за надані послуги розрахувався, однак оплата була проведена частинами та з порушенням строків розрахунків встановлених договірними відносинами, а саме: 07.12.09р. на суму 10869,47 грн., 22.01.10р. на суму 1000,00 грн., 27.01.10р. на суму 2000,00 грн., 03.02.10р. на суму 1000,00 грн., 05.02.10р. на суму 1000,00 грн., 12.02.10р. на суму 2000,00 грн., 26.02.10р. на суму 3869,47 грн..
Згідно ч. 1 та 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аарон логістікс компані» 2 662,17 грн. - штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, згідно п. 11 доповнень від 09.11.09р. до Договору, 71,03 грн. - 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є обґрунтованими.
Доводи відповідача про те, що доповнення від 09.11.2009р. до Договору № 126/1 від 09.11.2009р. не відповідає вимогам чинного законодавства, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Так, ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно ч. 6 ст. 181 ГК України у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Зважаючи на те, що факсова копія доповнення від 09.11.09р до Договору № 126/1 від 09.11.09р. містить підпис поважних представників сторін та скріплена їхніми печатками, колегія суддів вважає данні доповнення до Договору належним та допустимим доказом, оскільки по своїй правовій природі вони є додатковою угодою до договору-заявки від 09.11.09р. № 126/1, яка є чинною і ніким не оскаржена в законному порядку.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає рішення господарського суду обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аарон логістікс компані» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 20.10.2010 року у справі № 3/180-10 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 3/180-10 повернути та доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді
01.12.10 (відправлено)