01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2010 № 14/160-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко Лтд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2010
у справі № 14/160-10 ( .....)
за позовом Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко Лтд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 8 489 561,86 грн.
Рішенням господарського суду Київської області № 14/160-10 від 17.09.2010 р. позов ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” до ТОВ „Рубі Роз Агрікол Ко лтд” про стягнення 8 489 561,86 грн. задоволений частково.
Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Представник відповідача, в судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження в зв'язку з порушенням господарським судом провадження по справі № 27/348 про визнання недійсним кредитного договору.
Клопотання не підлягає задоволенню з мотивів наведених в мотивувальній частині постанови.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 30.08.2006 сторонами укладено кредитний договір № 14/К-2006, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредитну лінію з максимальним лімітом 8млн.грн. терміном користування до 29.08.2007 під 16,5% річних за користування кредитними коштами.
Додатковими угодами до договору сторони змінили термін повернення кредитних коштів до 29.08.2010, процентну ставку до 24%, а також збільшили ліміт.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що станом на 16.07.10 відповідач має заборгованість щодо сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 405 041,09грн. що є підставою для вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати пені.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідно до умов договору, у разі невиконання позичальником зобов'язань протягом 30 днів строк договору вважається таким, що закінчився та відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше 30 банківських днів погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та штрафні санкції. З травня 2010 відповідачем порушені умови повернення кредиту та сплати відсотків, вимога позивача достроково повернути кредит залишена без реагування. Таким чином вимоги щодо повернення кредиту та відсотків за користування є обґрунтованими. Разом з тим, господарський суд визначив, що здійснений позивачем розрахунок пені та є невірним, а перерахувавши вирішив стягнути 37 989,31 грн. пені від суми заборгованості від заявлених 58 915,07грн.
Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що розглядаючи справу у його відсутність, суд позбавив відповідача надати заперечення щодо позову та заявити про недійсність укладеного договору, так як відсутні всі істотні умови договору. Крім того, суд прийняв документи подані позивачем без врахування фактичних даних, що призвело до однобокого розгляду спору, судом не призначалася експертиза щодо визначення дійсної суми заборгованості.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Заперечення відповідача про те, що справа була розглянута в його відсутність, що позбавило його надати заперечення та заявити про недійсність договору не приймаються до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача був присутній на судовому засіданні, призначеному на 18.08.2010. Господарський суд оголосив перерву до 01.09.10, надавши відповідачу час для ознайомлення з матеріалами справи відповідно до заявленого ним клопотання. Про те, що стороні обізнані про наступне слухання справи 01.09.10 свідчить розписка .
01.09.2010 за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 17.09.2010, але 17.09.2010 представник відповідача не з'явився, заперечень щодо заявленого позову не надав, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Таким чином, безпідставними є доводи відповідача про те, що його перша неявка 17.09.2010 з поважних причин зобов'язувала суд в порядку ст. 77 ГПК України відкласти розгляд у справі на іншу дату. Крім того, судова колегія не знайшла доказів того, що про неможливість явки в судове засідання, призначеному на 17.09.2010 відповідач повідомив суд першої інстанції, а враховуючи неодноразове задоволення клопотань відповідача про перенесення розгляду справи та приписи ст. 69 ГПК України, колегія суддів не вбачає порушень з боку господарського суду.
Суд враховує, що з серпня 2010 відповідач був обізнаний про наявність заявленого позову, ніщо не перешкоджало йому в межах зазначеної справи надати зустрічний позов про визнання договору недійсним, надати докази в спростування заявленого Банком позову, клопотати щодо призначення судової експертизи.
Проте, клопотання про зупинення провадження у справі в обумовлено поданням позову про недійсність кредитного договору лише у листопаді 2010. Крім того, судова колегія з'ясувала, що згідно бази документообігу господарських судів України, розгляд справи № 27/348 за позовом ТОВ „Рубі Роз Агрікол Ко лтд” неодноразово відкладався, а саме 08.11.10 відкладено на 23.11.10 в зв'язку з неявкою позивача, з 23.11.10 відкладено на 07.12.10 в зв'язку з неявкою позивача, що свідчить про навмисне затягування судових процесів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні спірного договору відповідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили відповідача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
Судом враховується, що кредитними коштами відповідач користується з моменту укладання кредитного договору, тобто з 2006 року , протягом майже чотирьох років користування коштами у відповідача не виникало підстав щодо його недійсності.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до умов договору та додатку № 15 до нього, сторонами визначений графік повернення кредиту ( п. 3 додатку). Згідно п. 4.5 , п.4.6 додаткової угоди № 12 відповідач зобов'язався, зокрема, у випадках неналежного виконання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами протягом більш ніж 30 банківських днів, не пізніше 30 банківських днів погасити кредит і сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, штрафні санкції; сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Дані положення дають підстави вважати строк дії договору закінченим.
З матеріалів справи вбачається, що з травня 2010 відповідачем не повертається тіло кредиту та не сплачуються відсотки за користування кредитними коштами. Заперечення відповідача щодо дійсної суми заборгованості належними доказами не спростовані.
В зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору, позивачем направлена вимога погасити заборгованість, що підтверджується відміткою відділення поштового зв'язку (а.с.48-49). Відповідач, починаючи з липня 2010, на вимогу не відреагував, заборгованість не сплатив. Жодних заперечень щодо суми заборгованості, на адресу Банку не надіслав, що дає підстави вважати твердження відповідача, про обов'язок суду першої інстанції призначити судову бухгалтерську експертизу для визначення суми боргу, безпідставними.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач, у встановлений договором строк кошти не повернув, вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ТОВ „Рубі Роз Агрікол Ко лтд” залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області № 14/160-10 від 17.09.2010 -без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області .
Головуючий суддя
Судді
01.12.10 (відправлено)