01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2010 № 42/281
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010
у справі № 42/281 ( .....)
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 271394,02 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2010 р. у справі № 42/281 частково задоволений позов АЕК „Київенерго” до КП „Житло-сервіс” про стягнення 271 394,02 грн.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить його скасувати.
Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 20.08.2007 р. між сторонами у справі було укладено договір № 7560915 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію до належного відповідачу будинку по вул. Драгоманова, 31-В у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 6974,6 Гкал/рік, а останній -забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями. Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити по приладах обліку.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за отримані послуги в зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що вартість поставленої теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів на теплову енергію становить 750033,65 грн., виходячи з того, що вартість поставленої енергії у грудні 2008 року становить 36450,37 грн., у січні 2009 року -47301,10 грн., у лютому 2009 року -47131,53 грн. Поданим позивачем розрахунком та його поясненнями стверджується, що одержана теплова енергія оплачена відповідачем у загальному розмірі 519496,66 грн. Враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 230536,99 грн. боргу (750033,65-519496,66), а також 8907,13 три проценти річних з простроченої суми з урахуванням фактичного розміру прострочених сум, а вимоги про стягнення збитків внаслідок інфляції за час прострочення відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягають частковому задоволенню на суму 27031,43 грн.
Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що не має порушення з його боку щодо проведення розрахунків за отримані послуги, оскільки безпосередніми споживачами є мешканці будинків що здійснюють розрахунки через ГІОЦ КМДА, відповідач не отримує коштів від мешканців будинків, не розпоряджується їх коштами, тобто зобов'язання щомісячно здійснювати платежі покладено на нього тільки в частині проведення оплати за орендарів. Повідомлень про зміну тарифів від позивача не надходило, а позивачем застосовувалися не чинні тарифи. Таким чином стягнення інфляційних збитків та річних є необґрунтованим.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судова колегія не приймає доводи відповідача до уваги, оскільки п.2.3.5 договору передбачено, що відповідач забезпечує своєчасне надходження коштів від мешканців за спожиту теплову енергію. Відповідачем не надано доказів того, що він веде претензійну роботу з безпосередніми споживачами або звертався до суду з відповідними позовами до боржників, що б свідчило про вжиття заходів для стягнення боргів за спожити послуги, як це передбачено умовами укладеного договору.
Крім того, укладений договір не містить розмежувань щодо своєчасної оплати за поставлену теплову енергію в залежність хто її споживає орендарі чи мешканці будинку.
Щодо застосування тарифів, що в подальшому в судовому порядку визнані недійсними, то колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ініціював перед позивачем зарахування надмірно сплачених сум в рахунок заборгованості за попередній період.
В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стягнення інфляційних втрат та річних є обґрунтованим.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу КП „Житло-сервіс” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2010 року у справі № 42/281 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді
01.12.10 (відправлено)