01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2010 № 33/486
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Березень"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.09.2010
у справі № 33/486 ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Березень"
до Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору № CrL-SMEHOO/006/2008 від 17.03.2008 року
Рішенням господарського суду м. Києва № 33/486 від 13.09.2010 р. позов ПП „Березень” до ПАТ „ОТП Банк” про визнання недійсним договору залишений без задоволення.
Позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представники сторін судове засідання не з'явилися, причина суду не відома, суд, враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, вважає можливим розглянути справу у їх відсутність, оскільки у матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання ухвали суду з зазначенням часу та місця розгляду справи.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 17.03.2008 сторонами укладений договір про надання кредитної лінії № CrL-SMEHOO/006/2008, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію, а позичальник приймає її на наступних умовах: ліміт кредитної лінії 905 000,00 грн., валюта кредиту гривня, цільове використання кредиту -поповнення оборотних коштів позичальника, річна база нарахування процентів 365 календарних днів у році, строк дії кредитної лінії 17.03.2011 р.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним , мотивуючи вимоги тим, що в порушення приписів, передбачених ст. ст. 203,207,215 ЦК України спірний договір фактично є договором приєднання і відповідно всі умови цього договору були сформульовані однією із сторін, а саме Банком, а підприємство було змушене підписати договір, оскільки отримання кредиту було необхідним для здійснення господарської діяльності, позиція кореспондується зі ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання. Договір суперечить діючому законодавству, оскільки містить положення, що надають Банку незаконні переваги по достроковому розірванню договору, не враховується відповідальність банку, що є істотним порушенням норм складання договорів та є порушенням прав позичальника.
Заперечуючи проти рішення господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позову, позивач наполягає на визнанні договору недійсним з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Умови договору (його зміст) можуть бути типовими; однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (умови публічного договору); встановленими однією із сторін у певних стандартних формах (умови договору приєднання) та ін.
Зі змісту ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Відповідно до ст..627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Доводи позивача виділяються апеляційною інстанцію, оскільки є безпідставними. Так з матеріалів справи не вбачається, що позивач був позбавлений можливості укласти кредитний договір з іншою банківською установою, або неможливості внести зміни та доповнення до кредитного договору, укладеному з відповідачем стосовно відповідальності банку.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Судом враховується, що саме позивач вибрав банківську установу.
Зі змісту ст. 1054 ЦК України у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Одночасно, відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
При укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
Судом враховується, що кредитними коштами відповідач користується з моменту укладання кредитного договору, тобто з 2008 року, протягом всього часу користування коштами у позивача не виникало підстав щодо його недійсності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що твердження позивача про те, що укладений кредитний договір є договором приєднання є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ПП „Березень” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 33/486 від 13.09.2010 -без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .
Головуючий суддя
Судді
01.12.10 (відправлено)