01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2010 № 52/335
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.09.2010
у справі № 52/335 ( .....)
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до КП "Київжитлоспецексплуатація"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 69462,59 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.09.2010 р. у справі № 52/335 задоволений позов АЕК „Київенерго” в особі ВП „Енергозбут Київенерго” до КП „Київжитлоспецексплуатація” про стягнення 69 462,59грн.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просить його частково скасувати.
Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 01.06.1999 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690364, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, а абонент зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за отримані послуги в зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію, а останній виконав неналежним чином взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690364 у сумі 58 739,68 грн. Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 3 670,86 грн. інфляційної складової боргу, 930,69 грн. 3% річних. Згідно п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 6 121,36 грн. є обґрунтованим.
Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що незаконно застосовані тарифи, затверджені КМДА, які скасовано Указами Президента України. Не взято до уваги наявність передплати, яка повинна бути зарахована в оплату за теплову енергію за інші місяці.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судова колегія не приймає доводи відповідача до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що здійснюючи оплату, відповідачем не вказано призначення платежу, в зв'язку з чим кошти, що надійшли зараховані позивачем в якості сплати заборгованості за попередній період.
Щодо застосування тарифів затверджених розпорядженнями КМДА, які були скасовані Указами Президента, то колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно розпорядження КМДА N 1662, № 1780/1, № 128 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів"; N 1663, № 127 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання" скасовано, проте у позивача не має підстав для здійснення перерахунку, оскільки при скасуванні розпоряджень не зазначено, що вони не законні з моменту їх прийняття. В той же час, відповідачем не ініціювалося внесення змін або підписання протоколу розбіжностей щодо не чинних тарифів для здійснення зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок попередніх платежів..
Судова колегія вважає висновки господарського суду про те, що питання про наявність переплати у минулому періоді через наявність порушень державної дисципліни цін АЕК “Київенерго” в частині застосування вільних тарифів на теплову енергію за період з 01.11.2008р. по 01.03.2009р. не є предметом даного позову та не може вирішуватись судом в межах даної справи.
В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стягнення пені, інфляційних втрат та річних є обґрунтованим.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу КП „Київжитлоспецексплуатація” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 року у справі № 52/335 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді
01.12.10 (відправлено)