01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2010 № 31/248
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Опольський В.С. (дов. б/н від 20.07.2010);
Матвієнко М.Е. (дов. б/н від 10.10.2010);
від відповідача: Олійник О.В. (дов. №395 від 07.06.2010)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2010
у справі № 31/248 ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Будспецпроект"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"
про стягнення 1294536,92 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2010 у справі № 31/248 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” на користь Приватного підприємства “Будспецпроект” основний борг з врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 1 248 241,20 грн., три проценти річних у розмірі 45 792,48 грн., пеню у розмірі 251,62 грн. та судові витрати; в решті частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки Актам виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи. На думку скаржника, зазначені Акти не підтверджують виконання позивачем п.п.4.1.2-4.1.8 п.4.1 спірного Договору.
Місцевим господарським судом не було з'ясовано, чи існує на день розгляду справи спірний об'єкт, чи зареєстрував відповідач у встановленому законом порядку правовстановлюючу документацію на зазначений об'єкт, чи є відповідач власником або користувачем земельної ділянки, на якій виконував позивач роботи за спірним Договором, чи використовує відповідач цей об'єкт у власній господарській діяльності, чи не передав цей об'єкт в користування (або власність) третім особам.
Відповідач вважає, що Акт звірки від 01.10.2008 не є належним доказом по справі.
Крім того, скаржник наголошує, що позивач не надав йому документацію яка б підтверджувала результат виконаних позивачем робіт.
Ухвалою від 11.10.2010 розгляд справи було призначено на 16.11.2010р.
В судове засідання з'явилися представники сторін, представники позивача заперечили проти апеляційної скарги, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
ПП «Будспецпроект» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Українська інвестиційно - інжинірингова компанія» про стягнення основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 1 248 241,20 грн., три проценти річних у розмірі 45 792,48 грн., пеню у розмірі 503,24 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за умовами Договору підряду № 30/Б-06 від 05.10.2006р. щодо повного та своєчасного внесення оплати за виконані роботи в повному обсязі.
У запереченнях на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на той факт, що позивачем не було передано виконавчу документацію та результати виконаних робіт. Враховуючи невиконання позивачем п. 1.1. Договору, відповідач вважає, свою відмову від оплати правомірною.
Колегія суддів підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між ПП «Будспецпроект» (підрядник) та ТОВ «Українська інвестиційно - інжинірингова компанія» (замовник), було укладено Договір підряду №30/Б-06 від 05.10.2006р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору підрядник зобов'язався виконати за завданням замовника з власних матеріалів роботи з прокладки водопроводу, дощової каналізації, господарчо-побутової каналізації, зовнішнього водопроводу, демонтаж і заміна старого водопроводу, земляні роботи, розкопка, будівництво камер та колодязя на об'єкті будівництва (перетин пр. П.Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському р-ні м. Києва, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
В п. 2.1. Договору сторони передбачили, що орієнтовна ціна Договору узгоджено визначалася сторонами та складає 3 000 000 гривень, в тому числі ПДВ 20 % - 500 000 гривень і не може перевищувати договірну вартість робіт, визначену згідно із “Правилами визначення вартості будівництва” (ДБН Д. 1.1-1-2000).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, Актів приймання виконаних робіт №8 за травень 2008р., № 9 за травень 2008р. (за типовою формою КБ -2в) та Довідок про вартість виконаних робіт (за типовою формою КБ -3), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень, позивач виконав взяті на себе зобов'язання.
Крім того, сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за первинними бухгалтерськими документами та підписано Акт звірки від 01.10.2008р., в якому узгоджена сума боргу підтверджується обліковими даними та наведеним розрахунком позивача у розмірі 1 014 830,25 грн.
В подальшому, 21.04.2009 позивач направив на адресу відповідача претензії (вих.№21/04-09/1 та вих. № 21/04-09/2), в яких просив сплатити борг у сумі 1014830,25 грн. протягом місяця (дані претензії були отримані відповідачем, що підтверджено повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення). Відповіді на зазначені претензії відповідач не надав.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Нормами ст. 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою спірний Договір є договором підряду.
Відповідно до ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Зважаючи на вищезазначене, позивач, як підрядник, виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, а відповідач, не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості в повному обсязі у добровільному порядку, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 1014830,25 грн. - основного боргу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України ).
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за порушення термінів оплати Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від простроченої оплати за кожен день прострочки платежу, але не більше 5% ціни Договору.
В свою чергу, приписами ст. 233 ГК України встановлено, що при сплаті штрафних санкцій порівняно із суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В п. 3 ст. 83 ГПК України зазначено, що суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористався своїм правом та зменшив розмір нарахованої позивачем пені на 50 відсотків, а тому пеня підлягає стягненню в сумі 251,62 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів погашення заборгованості, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 45 792,48 грн. та 233410,95 грн. інфляційних є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором вчасно та в повному обсязі.
Колегія суддів критично ставиться до посилань скаржника про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки Актам виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи. На думку скаржника, зазначені Акти не підтверджують виконання позивачем п.п.4.1.2-4.1.8 п.4.1 спірного Договору, оскільки в зазначених Актах містяться посилання як на матеріали, що використовувались, так і на роботи, під які саме використовувались дані матеріали. Дані Акти приймання виконаних робіт №8 за травень 2008р., № 9 за травень 2008р. (складені за типовою формою КБ -2в) підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.
В свою чергу, Акт звірки від 01.10.2008 складений сторонами на підставі спірного Договору, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Стосовно посилань відповідача на те, що місцевим господарським судом не було з'ясовано, чи існує на день розгляду справи спірний об'єкт, чи зареєстрував відповідач у встановленому законодавством порядку правовстановлюючу документацію на зазначений об'єкт, чи є відповідач власником або користувачем земельної ділянки, на якій виконував позивач роботи по спірному Договору, чи використовує відповідач цей об'єкт у власній господарській діяльності або чи не передав цей об'єкт в користування (або власність) третім особам, то вони є голослівними, оскільки відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу, відповідач жодних доказів суду не надав. Крім того, у даному господарському спорі за предметом спору досліджується виконання належним чином відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов спірного Договору, а не ті обставини, на які посилається скаржник у скарзі.
Крім того, скаржник наголошує, позивач не надав йому документацію, яка б підтверджувала результат виконаних позивачем робіт. Стосовно даного твердження, слід зазначити наступне:
Як свідчать матеріали справ, зазначену документацію позивач зібрав і надав Департаменту експлуатації каналізаційного господарства, згідно з п. 4.1 Наказу № 190 від 27.06.2008р. “Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України” та “Переліком документів, необхідних для затвердження актів технічного приймання побудованих водопровідних мереж”. Результатом цього стало підписання Акту технічного приймання каналізаційного колектора (магістралі) по вул. П. Тичини в Дніпровському р-ні м. Києва за № 2291/4 від 28.03.2008р., Акту технічного приймання каналізації за № 2290/4, від 20.06.2008р., та актів технічного приймання водопроводу № 8-190, 8-191, 8-192, 8-193 від 14.07.2008р.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 31/248 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно - інжинірингова компанія» на рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 31/248 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 31/248 залишити без змін.
3. Матеріали справи №31/248 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді