10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"18" листопада 2010 р. Справа № 5/2339
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філіпової Т.Л.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Майора Г.І.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Науменко В.О., директор,
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 09.04.2008р., ОСОБА_4, довіреність від 26.10.2010р. (брала участь у судовому засіданні 26.10.2010р.),
розглянувши апеляційну скаргу Підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Житомирської області
від "09" липня 2010 р. у справі № 5/2339 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика", м.Малин
Житомирської області
до Підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1
про стягнення 28673,73 грн.,
з перервою у судовому засіданні з 26.10.2010р. по 18.11.2010р.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.07.2010р. (оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 14.07.2010р.) у справі №5/2339 позов Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення 91903,63 грн. та розірвання договору оренди №11, укладеного між сторонами 01.05.2003р., задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача - 91903,63 грн. заборгованості по орендній платі, 1004,04 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розірвано договір оренди приміщень №11 від 01.05.2003р., який укладений між Малинським колективним меблевим підприємством "Клен" та підприємцем ОСОБА_5.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення місцевого господарського суду скасувати повністю з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом не взято до уваги ту обставину, що позивач відключив електроенергію у орендованому приміщенні, у зв'язку з чим, останній порушив права та інтереси відповідача, не давав змоги використовувати приміщення на умовах договору від 01.05.2003р., внаслідок чого підприємець ОСОБА_5 позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.
Зазначає, що у зв'язку із відключенням електроенергії користування приміщенням було неможливим з листопада 2006 року по даний час.
На думку скаржника, спір про розірвання договору оренди №11 від 01.05.2003р. та стягнення заборгованості вже розглядався. З цього приводу вже прийнято рішення та постанови, які набрали законної сили. Відповідно до ст. 62 ГПК України не підлягає розгляду справа про той самий предмет і з тих самих підстав повторно.
Крім цього, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, а доданий до заяви про уточнення позовних вимог розгорнутий розрахунок в порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" підписаний тільки головним бухгалтером.
Представники відповідача в судових засіданнях підтримали доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просять його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити. Пояснили, що відповідач фактично не використовував орендоване приміщення, оскільки позивачем з березня 2007 року було відключено електропостачання, про що ДВС у Малинському районі були складені акти, в яких зафіксовано факт відключення орендованих приміщень від електропостачання. Крім того, зазначила, що позивач визнав, що здійснював відключення орендованого відповідачем приміщення з 02.11.2006р. і просив визнати такі його дії правомірними. Вказали, що позивачем було розірвано договір оренди приміщення в односторонньому порядку.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Вказав, що 01 травня 2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди приміщення №11, на виконання умов якого відповідач передав в оренду ОСОБА_5 перший поверх адмінбудинку загальною площею 587 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, про що свідчить акт здачі-приймання приміщень від 01.05.2003р. Строк дії договору оренди встановлено сторонами до 31.12.2012р. Просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, що виникла за період з квітня 2007 року по грудень 2009 року та згідно з розрахунком позивача становить 91903,63 грн. Пояснив, що відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 травня 2003 року між Малинським колективним меблевим підприємством "Клен" (правонаступником якого є позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір оренди приміщення №11 (далі - договір), на виконання умов якого відповідач передав в оренду ОСОБА_5 перший поверх адмінбудинку загальною площею 587 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 про що свідчить акт здачі-приймання приміщень від 01.05.2003р. (а.с.18-21, том1).
Згідно з п.4.4. договору орендна плата сплачується орендарем у готівковому (в касу орендодавця) щомісячно або безготівковому (на розрахунковий рахунок орендодавця) порядку, щомісячно, наперед не пізніше п'ятого числа поточного розрахункового місяця, починаючи з 01 липня 2003 року.
Строк дії договору оренди встановлено сторонами до 31.12.2012 (п.3.1. договору).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.02.2007р. у справі №1/25"Д" встановлено, що фактична площа орендованого приміщення становить 563,7 кв.м., в зв'язку з чим цим судовим рішенням внесено зміни до договору оренди в частині площі орендованого приміщення.
Пунктом 4.1 договору сторони обумовили щомісячний розмір орендної плати в розмірі 4,00 грн. за один квадратний метр загальної площі приміщень, що орендується.
Додатковою угодою від 14.06.2005р. до договору оренди №11 від 01.05.2003р. сторони погодили щомісячний розмір орендної плати на рівні 5,00 грн. за квадратний метр загальної площі приміщень, що орендується (а.с.22, т.1).
Таким чином розмір місячної орендної плати становить 2818,50 грн. (5,00 грн.х563,7кв.м.=2818,50 грн.)
Однак, всупереч умовам договору оренди приміщення №11 від 01.05.2003р. відповідач зобов'язання по сплаті орендної плати за період з квітня 2006р. по грудень 2009р. не виконав належним чином.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням останніх уточнень позовних вимог №24 від 15.06.10 (а.с.117-118, том 3) про розірвання договору оренди №11, укладеного між сторонами 01.05.2003р. та стягнення з відповідача на свою користь 91903,63 грн. боргу по орендній платі за період з квітня 2006 року по грудень 2009 року (а.с.119-122).
Як вже зазначалось у цій постанові, рішенням господарського суду Житомирської області від 09.07.2010р. позовні вимоги задоволені повністю.
Колегія суддів Житомирського апеляційного господарського суду, переглядаючи справу, відмічає наступне.
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 цього Кодексу та умовами вказаного договору на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати розмір орендної плати.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.ст.627,629 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
З огляду на встановлені обставини, а також перевіривши уточнений розрахунок боргу, колегія суддів визнає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 91903,63 грн. заборгованості з орендної плати.
Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків з орендної плати у строки, встановлені договором, не виконав. За таких порушень договірних зобов'язань позивач позивач просить розірвати договір оренди №11 від 01.05.2003р.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.
На підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Слід зазначити, що визначення істотності порушення договору у даній статті надано через іншу оціночну категорію - це значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так, зміст договору допомагає визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.
Оціночна категорія істотність, що міститься у ч. 2 ст.651 Цивільного кодексу України, має функцію отримання таких оціночних результатів як істотність порушення або навпаки неістотність порушення. У свою чергу оціночні результати істотність порушення або неістотність порушення має функцію встановлення наявності або відсутності підстави для зміни або розірвання договору.
Таким чином, суду необхідно у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оціночного факту - факту порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору. Виходячи із об'єкту оцінки необхідно визначити міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору. У даному випадку результат оцінки, зокрема істотність порушення не є об'єктивно існуючим даним, як наприклад юридичний факт, а залежить від оцінки міри позбавлення можливості отримання очікуваних результатів виконання договору. Оціночний факт на відміну від інших підстав розірвання договору необхідно отримувати шляхом оцінки та не встановлюється шляхом доказування. Шляхом доказування встановлюються факти (обставини), що на момент їх встановлення є існуючими. Оціночний факт доказуванню не підлягає так як його виникнення залежить лише від оцінки та об'єктивації його існування, зокрема у спосіб встановлення його рішенням суду. При об'єктивації оціночного факту, зокрема істотності порушення договору звичайно необхідно визначати, у спосіб оцінки, ті об'єктивні ознаки, що слугують свідченням його існування. Першої об'єктивною ознакою, що має бути встановлена у спосіб оцінки і яка свідчить про істотність порушення договору є значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.
При укладенні договору оренди орендодавець (позивач) розраховував на отримання доходу від здачі в оренду приміщень, що йому належать.
Однак, орендар (відповідач) протягом тривалого часу не сплачує належну позивачу орендну плату.
Отже, тривалий термін прострочення сплати орендних платежів (несплата в обумовлений договором строк) є істотним порушенням договору з боку відповідача, оскільки сторона не виконала зустрічного обов'язку, позбавивши, при цьому, другу сторону отримати те, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, позивач правомірно поставив питання про розірвання договору .
Враховуючи те, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору, а саме - в частині тривалої несплати орендної плати, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про розірвання договору оренди приміщення №11 від 01.05.2003р. на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що він фактично не використовував орендоване приміщення, оскільки позивачем з березня 2007 року було відключено електропостачання, про що ДВС у Малинському районі були складені акти, в яких зафіксовано факт відключення орендованих приміщень від електропостачання. Крім того, факт відключення відповідача від електроенергії підтверджується: відзивом ПП "Малинська меблева фабрика" (позивач) по справі №5/2339 від 19.04.2007р., в якому позивач визнав, що здійснював відключення орендованого відповідачем приміщення з 02.11.2006р. і просив визнати такі його дії правомірними; листом прокуратури Малинського району від 12.04.2007р. до ПП ОСОБА_5, в якому повідомляється про те, що згідно пояснень директора ПП "Малинська меблева фабрика" відповідача було відключено від електропостачання, у зв'язку із заборгованістю по орендній платі.
Однак, докази, на які посилається апелянт, оцінюються судом критично, враховуючи наступне.
Житомирським апеляційним господарським судом переглянуто справу №5/1036 за позовом підприємця ОСОБА_5 до Приватного підприємства "Малинська меблева фабрика" про відшкодування збитків, які завдані ОСОБА_5 діями фабрики по відключенню електроенергії від орендованого приміщення за період з березня 2007 року.
На підтвердження своїх вимог позивач надавав акти, в тому числі акти державних виконавців, які, на його думку, підтверджують факт відключення приміщення від електропостачання.
В постанові від 13.04.2010 року апеляційний суд, надавши оцінку цим доказам, зазначив, що акт від 05.03.2007 р., а також акти, державного виконавця, складені у межах здійснення виконавчих дій з виконання наказу господарського суду, виданого у справі №1/25"Д" ,є такими, що не відповідають установленому для їх складання порядку, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Крім того, дії відділу ДВС Малинського райуправління юстиції щодо складання актів від 19.11.2007р., 07.02.2008р. визнані неправомірними у справі №1/25"д". Акт державного виконавця від 19.07.2007р. скасований як незаконний постановою начальника ВДВС Малинського РУЮ.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Апелянт посилається на те, що позивачем визнається факт відключення орендованого приміщення від електропостачання, зокрема, у відзиві на позовну заяву у справ №5/1036.
З відзиву по справі №5/1036 (а.с.135, том 3) та з пояснень представника позивача вбачається, що позивач не заперечує факту відключення електроенергії в листопаді 2006 року, тобто поза межами спірного періоду.
Щодо посилань на лист прокурора Малинського району від 12.04.2007р., направленого на адресу відповідача, указаний доказ не відповідає вимогам щодо належності та допустимості доказів, оскільки є повідомленням прокурора про обставини, відомі йому зі слів іншої особи і жодним чином не перевірені. Відтак, такі відомості не можна вважати фактичними даними, на підставі яких господарський суд може установити наявність тих чи інших обставин, чи їх відсутність.
Враховуючи викладене, не можна вважати доведеними обставини відключення орендованого приміщення від електропостачання у період з березня 2007 року по грудень 2009 року.
Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця (якщо, наприклад, майно терміново знадобилося самому наймодавцеві), так і з певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами тощо).
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
Проте, докази, на які посилається апелянт в обґрунтування вимог скарги не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджують тих обставин, на які він посилається, а також взагалі відсутні докази, що указані обставини виникли саме внаслідок дій орендодавця.
За таких обставин, суд першої інстанції у порядку виконання припису ст.43 Господарського процесуального кодексу України дав належне юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про задоволення заявленого позову в повному обсязі.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Житомирської області від 09 липня 2010 року у справі №5/2339 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 09 липня 2010 року у справі №5/2339 залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 - без задоволення.
2. Справу №5/2339 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Майор Г.І.
Віддрук. 4 прим.:
1 - у справу,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.
4 - в наряд