донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.11.2010 р. справа №17/187
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 - за пасп.,
ОСОБА_5 - за дов.№1845 від 22.11.2010 року,
від відповідача:Євсєєва І.В. - за дов.№б/н від 05.01.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Обухів Київської області
на рішення господарського судуДонецької області
від05.10.2010 року
у справі№17/187 (суддя Татенко В.М.)
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Обухів Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю „Медінській і К” м. Єнакієве Донецької області
простягнення 45 400,00 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2010 року у справі №17/187 у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Обухів Київської області (далі по тексту - ФОП ОСОБА_4) до товариства з обмеженою відповідальністю „Медінській і К” м. Єнакієве Донецької області (далі по тексту - ТОВ „Медінській і К” ) про стягнення заборгованості у розмірі 45 400,00 грн. - відмовлено.
Вищевказане рішення мотивовано недоведеністю позивачем факту виникнення у відповідача обов'язку оплатити послуги з перевезення вантажу.
Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішенням, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що ним були надані всі необхідні докази в підтвердження заявлених позовних вимог, які свідчать про наявність договірних відносин між сторонами у справі щодо замовлення перевезення вантажу, у зв'язку з чим судом необґрунтовано відмовлено в їх задоволенні.
В апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які, на думку позивача, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Позивач та його представник під час судового засідання підтримали заперечення, які викладені в апеляційній скарзі, в повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу №205-юр від 10.11.2010 року та у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а доводи, на які посилається позивач,- безпідставними.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
З позовної заяви вбачається, що між ФОП ОСОБА_4 (перевізник) та ТОВ „Медінській і К” (замовник) у 2008 році укладено договір про перевезення вантажу.
В період з 11.07. по 11.08.2008р. позивачем на виконання вищевказаного договору було виконано 14 заявок на перевезення вантажу на загальну суму 45400, 00 грн., що підтверджується товарно-транспортними та податковими накладними, а також рахунками.
Відповідач свої зобов'язання з оплати перевезеного вантажу не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 45400, 00 грн.
За умовами того, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення основного боргу в сумі 45 400,00 грн., у задоволенні яких рішенням від 05.10.2010 року по справі №17/187 відмовлено.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення основного боргу в сумі 45 400,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір від 2008 року, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, товарно-транспортні накладні, рахунки.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення зобов'язання є, зокрема господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на відсутність в матеріалах справи договору про перевезення вантажу, на який позивач посилається у якості підстави позовних вимог, та ненадання його на вимогу суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості заявлених вимог, а також зазначив, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог заяви та перевізні документи не визначені ним як доказ укладання сторонами відповідних окремих договорів, а навпаки, посилаючись на них, позивач стверджує про наявність укладеного сторонами окремого договору перевезення, що не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується зібраними у справі доказами.
Крім того, зі змісту вищевказаних заявок вбачається, що сторони кінцевий строк розрахунків за відповідні послуги не встановили.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги рахунки у якості доказів виконання позивачем свого зобов'язання щодо перевезення, а відповідачем - щодо оплати отриманого товару, оскільки позивач, посилаючись на ці рахунки та інші документи, які неодноразово були затребувані ухвалами суду першої інстанції від 01.09. та 14.09.2010р., в належним чином засвідчених копіях надані не були, а наявні в матеріалах справи копії цих документів не відповідають вимогам ст.36 Господарського процесуального кодексу та ДСТУ 4164-2003, а тому не можуть бути прийняті в якості доказів по справі.
Крім того, позивачем також не доведено факту пред'явлення вимоги про оплату боргу за перевезений товар.
Щодо посилань відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності по спірним перевезенням, то їх суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки у відповідача, з огляду на відсутність пред'явлення позивачем відповідачу вимоги в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України, не настав обов'язок оплатити перевезений вантаж, а тому позивачем не доведено порушення його прав, з чим за діючим законодавством пов'язується початок перебігу строку позовної давності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог за недоведеністю останніх.
Що стосується інших заперечень позивача, які викладені в апеляційній скарзі, то судовою колегією також до уваги вони не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Крім того, при перевірці оскарженого рішення, апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2010 року по справі №17/187 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2010 року по справі №17/187 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Обухів Київської області - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М. Колядко
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 6 прим.1 - позивачу; 2.,3 відповідачу ; 4у справу; 5 ДАГС; 6.ГСДО