Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2010 р. Справа № 58/268-10
вх. № 9931/3-58
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Рибка А.Ю., довіреність № 01-62юр5401 від 08.07.2010 року
відповідача - Жарко Л.М., довіреність № 1213 від 22.11.2010 року
розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків
до Комунальної установи охорони здоров'я Міський клінічний пологовий будинок із неонатологічним стаціонаром", м. Харків
про стягнення 639,67 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 639,67 грн., у тому числі 413,93 грн. пені, 72,69 грн. 3 % річних (де 3 % річних - 60,57 грн. та ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних - 12,12 грн.) та 153,05 грн. індексу інфляції (де індекс інфляції - 127,54 грн. та ПДВ у розмірі 20% на індекс інфляції - 25,51 грн.) за договором № 1-221К про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами 16.02.2004 року, строк дії якого пролонгований на 2010 рік.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
23.11.2010 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги Акціонерної компанії "Харківобленерго" у сумі 639,67 визнає у повному обсязі
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
16 лютого 2004 року між сторонами був укладений договір про постачання електроенергії № 1-221К, який у відповідності до п. 9.11 пролонгований на 2010 рік.
Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).
Відповідно до п.7.1 “Правил користування електричною енергією”, (надалі Правила) та Договору, відповідач зобов'язується проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.
У відповідності до умов договору позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання. Однак, відповідач не виконував належним чином взяті на себе за договором зобов'язання та сплатив вартість наданих позивачем послуг лише після звернення позивача з позовом до суду.
Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 127,54 грн. та 3% річних в сумі 60,57 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивачем нараховано суму пені відповідно до ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 6 Додатку № 2 до Договору № 06-1064,01, де визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань, з урахуванням шестимісячного терміну за період з січня 2010 року по квітень 2010 року. Згідно нарахувань сума пені за вищезазначений період складає 413,93 грн.
За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 413,93 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення ПДВ у розмірі 20 відсотків, нарахованого позивачем на 3% річних в сумі 12,12 грн. та на індекс інфляції в сумі 25,51 грн., слід зазначити наступне.
Виходячи з вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Змістом 1.4 ст.1 Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безплатної поставки товарів. При цьому, у відповідності до п. 4.1, ст. 4 Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку, третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів ( послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Таким чином, діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України “Про податок на додану вартість”.
Отже, суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування ПДВ. Оскільки інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховуються за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою поставки будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення ПДВ в розмірі 20 % на 3% річних в сумі 12,12 грн. та ПДВ в розмірі 20 % відсотків на інфляційні витрати в сумі 25,51 грн. не підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 95,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 222,11 грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.11, 174, 179, 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної установи охорони здоров'я Міський клінічний пологовий будинок із неонатологічним стаціонаром" (61178, м. Харків, Салтівське шосе, 264, поточний рахунок 35416001002331 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 30290487) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954, поточний рахунок 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351531) 413,93 грн. пені, 60,57 грн. 3 % річних, 127,54 грн. індексу інфляції, витрати по сплаті державного мита у сумі 95,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 222,11 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 12,12 грн. ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних та 25,51 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити.
Суддя