91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.11.10 Справа № 16/48.
За позовом Приватного підприємства "Рантьє", м. Луганськ
до Приватного підприємства “Східагросервіс", м. Луганськ
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні відповідача, Луганська міська рада, м. Луганськ
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні відповідача, Головне управління земельних ресурсів Луганської області, м. Луганськ
про стягнення 9581 грн. 76 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача -Мікушев М.В., дов. від 28.12.09,;
від відповідача -Грищенко В.Г., керівник;
від 3-ї особи - Луганської міської ради - Бабкіна Н.В., довіреність від 30.07.2008 № 01/03-10/5562/0/2-08;
від 3-ї особи - Головного управління земельних ресурсів Луганської області- представник не прибув,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 9581 грн. 76 коп. на відшкодування матеріальних збитків.
Відповідач відзивом, зданим у судовому засіданні 25.11.10, проти позову заперечив, посилаючись на відсутність протиправної поведінки в своїх діях по виготовленню проекту землевпорядної документації, у зв'язку з чим Приватне підприємство “Східагросервіс", м. Луганськ вважає, що належними відповідачами по даному спору повинні бути Луганська міська рада і Управління земельних ресурсів.
З даного приводу відповідачем заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача по справі.
З урахуванням правил ст.24 ГПК України суд залишає клопотання відповідача без задоволення, оскільки право заявити таке клопотання належить позивачу тому, що саме позивач має право вирішувати яка особа порушила його право.
Третя особа -Луганська міська рада - відзивом, наданим у судовому засіданні 04.11.2010, заперечила проти залучення її у якості третьої особи, з посиланням на норми ст.27 Господарського процесуального кодексу України.
Представник від 3-ї особи - Головного управління земельних ресурсів Луганської області у засідання суду не прибув. Відзивом від 29.10.10 №8-6-30/3858 представник держкомзему в Луганській області вказав, що дана організація не є стороною договору по виготовленню проекту техдокуметації по землеустрою, і просить суд розглянути справу без участі її представника.
Клопотанням від 16.11.10 №8-6-30/4110 начальник головного управління держкомзему в Луганській області просить долучити до справи витяги з нормативних актів -Цивільного кодексу України та Закону України «Про землеустрій».
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.08 по справі №4/22пд договір оренди земельної ділянки від 04.04.06 №967, укладеного між позивачем та Луганською міською радою, визнано недійсним у зв'язку з відсутністю погодження меж наданої позивачеві земельної ділянки з суміжними землекористувачами та порушенням правил Закону України «Про планування та забудову територій»і Закону України «Про основи містобудування».
Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення збитків в сумі 9581,76грн. з відповідача, які позивач витратив в частині 8981,26грн. на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 04.04.06 №967, укладеного між позивачем та Луганською міською радою, сплативши в доход місцевого бюджету орендну плату за час користування земельною ділянкою в період з квітня 2006 року до 23.06.08, та на витрати відповідачеві в частині 600,50грн. -на виконання умов договору від 07.02.06 №294/06-С, укладеного між сторонами спору, - за виготовлення проекту землевпорядної документації.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору від 07.02.06 №294/06-С, укладеного між сторонами спору, у зв'язку з чим позивач позбавлений права у подальшому користуватись земельною ділянкою.
Відповідач у відзиві вказав, що виконаний ним проект землеустрою затверджено державною експертизою земельних ресурсів, тобто свої обов'язки по вказаному договору, як вважає відповідач, ним виконано повністю і у відповідності до умов цього договору. Щодо позбавлення права позивача на користування у подальшому земельною ділянкою у зв'язку з визнанням договору оренди землі недійсним відповідач зазначив про відсутність в нього компетенції на надання згоди і висновку щодо можливості відведення певної земельної ділянки землекористувачу під будівництво.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін та третіх осіб, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.
Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки,
2) збитків,
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Докази складу правопорушення, вчиненого відповідачем, яке спричинило збитків в результаті витрачених позивачем грошей на оплату оренди землі, відсутні. Докази того, що відповідач винен в визнанні судом недійсним договору оренди землі, відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору від 07.02.06 №294/06-С, укладеного між сторонами спору, позивач замовив і оплатив, а відповідач виконав проект землеустрою щодо відведення відповідачеві земельної ділянки у користування (під будівництво).
Відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України, пунктів 9 та 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 № 677, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.
Факт належного виконання відповідачем своїх обов'язків за вказаним договором підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 25.11.2005 року № 3118 та результатами контрольної перевірки від 28.11.2005 року, які були прийняті Луганською міською радою при вирішенні питання щодо надання позивачеві землі в оренду.
Також даний факт підтверджується тим, що Луганська міська рада затвердила проект землевпорядної документації своїм рішенням та уклала договір оренди земельної ділянки з позивачем.
Таким чином, відповідач виконав проект землеустрою з дотриманням умов укладеного з позивачем договору та вимог закону.
Стосовно доводів позивача, яким обґрунтовано позов, суд зазначає наступне.
З огляду на приписи ст.ст.13,14,19 Основного закону держави -Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 12, 83 Земельного кодексу України саме на Луганську міську раду покладено права та обов'язки по реалізації права державної власності на землю в межах її території.
Доводи позивача щодо вини відповідача у визнанні судом недійсним договору оренди земельної ділянки спростовуються самим судовим рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.08 по справі №4/22пд за позовом Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1»до Луганської міської ради та до Приватного підприємства «Рантьє»та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.08. по справі №4/22пд, в яких вказано, що договір визнано недійсним у зв'язку з відсутністю проведення необхідних дій при виділенні та при наданні земельної ділянки в оренду Луганської міської ради і самим позивачем.
Вищий господарський суд України зазначив в своїй постанові, що погодження меж земельної ділянки та технічної документації із землеустрою, повинно прийматись і враховуватись органами місцевого самоврядування при складанні документу, який посвідчує право на земельну ділянку, та при вирішенні питання про надання земельної ділянки в оренду.
Факти, встановлені судом, не потребують доказування (ст.35 ГПК України).
Таким чином, фактичні правовідносини сторін та обставини справи суперечать викладеним у позові вимогам і нормам ст.224 ГК України, ст.ст.22,623 ЦК України. Дії відповідача відповідають умовам укладеного з позивачем договору і не стали причиною а ні сплаченої позивачем орендної плати за землю, підставою для чого є договір оренди землі, а ні позбавлення позивача права на використання землі в подальшому.
За таких підстав позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Судові витрати по справі слід покласти на позивача згідно з вимогами ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, ст.ст.13,14,19 Основного закону держави -Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 12, 83 Земельного кодексу України, ст.224 ГК України, ст.ст.22,623 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,35,43,49,82,84,85 ГПК України, суд
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 30.11.10
Суддя Р. Шеліхіна