01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"15" листопада 2010 р. Справа № 4/187-10
Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Аеробуд", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №41", м. Вишневе
про визнання додаткової угоди до договору укладеною
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився;
від відповідача -Кулинич В.П. -предст., дов. від 13.05.2010р.
Обставини справи:
Закрите акціонерне товариство "Аеробуд" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 41" (відповідач) про визнання додаткової угоди № 2 від 23.09.2010р. до договору підряду № 1/16-07-08 від 16.07.2008р. укладеною.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2010р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 15.11.2010р.
15.11.2010р. представник відповідача подав письмовий відзив на позов, де проти позову заперечує, вважає його безпідставним, та просить відмовити в його задоволенні.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання ухвали суду уповноваженою особою 03.11.2010р.
Через загальний відділ господарського суду (вх.. номер 13887) від представника позивача за довіреністю Левтринського Д.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім на даному судовому засіданні.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.
Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Таким чином відповідачем не подано доказів, що Левтринський Д.С. є єдиним можливим представником підприємства та за відсутності якого, справа не може бути розглянута.
15.11.2010р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд
встановив:
16 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Аеробуд» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління № 41»(Підрядник) було укладено Договір підряду № 1/16-07-08 (Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки, виконати роботи передбачені даним договором відповідно до проектно-кошторисної документації, ДНБ за завданням Замовника з використанням власних матеріалів та механізмів, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану Підрядником роботу.
23 липня 2008 року сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до договору підряду № 1/16-07-08 від 16.07.2008р.
14 вересня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління № 41»було направлено лист №235 на адресу Закритого акціонерного товариства «Аеробуд», який був отриманий останнім 20 вересня 2010 року за вх.№652/20-09, про що свідчить штамп позивача, з вимогою негайно сплатити заборгованість по договору підряду № 1/16-07-08 від 16.07.2008р. в розмірі 215032,10 гривень.
28 вересня 2010 року Закрите акціонерне товариство «Аеробуд»відправило лист-відповідь № 683 від 27.09.2010р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління № 41», в якому пояснило, що товариство не змогло своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за укладеним договором з незалежних від нього причин, а саме у зв'язку з порушенням замовником будівництва зобов'язань по оплаті виконаних підрядних робіт на об'єкті.
Цим же листом ЗАТ «Аеробуд»запропонувало внести зміни до Договору підряду №1/16-07-08 від 16.07.2008р. шляхом підписання Додаткової угоди №2 від 23.09.2010р., у якій затвердити Графік погашення заборгованості (Додаток №1 до Додаткової угоди №2 від 23.09.2010р. до Договору підряду №1/16-07-08 від 16.07.2008р.).
Даний лист №683 від 27.09.2010р. разом з двома примірниками Додаткової угоди №2 від 23.09.2010р. до Договору підряду №1/16-07-08 від 16.07.2008р. був відправлений ТОВ «ДБУ №41», і був отриманий ним 30.09.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення № 3124337 та описом вкладеного почтового відправлення кур'єрської служби доставки ТОВ «К.С.Д.-Київ».
У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вказаний лист, а саме на умови затвердження Графіку погашення заборгованості, які викладені в Додатковій угоді № 2 від 23.09.2010р. до договору підряду № 1/16-07-08 від 16.07.2008р., позивач і звернувся до суду з вимогою про визнання Додаткової угоди №2 укладеною.
Відповідач проти позову заперечив, про що подав письмовий відзив на позов з правовим його обґрунтуванням, та в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Цивільним кодексом України, зокрема статтею 16, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Частиною другою статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Порушення своїх прав і охоронюваних законом інтересів позивач обумовлює тим, що у відповідності до умов договору, укладеного між сторонами (п. 12.3), сторона, яка вважає за потрібне змінити чи розірвати Договір, надсилає пропозиції щодо цього другій стороні за договором. Сторона, що одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, має відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції.
Даний пункт договору кореспондується з нормами статті 188 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 12.1 Договору підряду, умови договору можуть бути змінені за взаємною угодою сторін з обов'язковим складанням письмової угоди.
Під зміною господарського договору слід розуміти зміну зобов'язань, які сторони прийняли на себе за договором, відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Однак сторони щодо взаємної згоди на підписання Додаткової угоди не дійшли.
Приписами статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У той же час ст. 10 ГПК України передбачає, що на вирішення господарського суду можуть бути подані спори, що виникають при укладенні господарського договору, і не обмежує право такого подання випадками, встановленими законом чи домовленістю сторін. Разом з тим, право на звернення до господарського суду обмежено випадками захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).
Таким чином, в усіх інших випадках позов з приводу укладення господарського договору може бути заявлений до суду за умови належного обґрунтування захисту позивача у відповідності зі ст. 1 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 статті 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Враховуючи вказані норми, суд зазначає, що укладення господарського договору передбачає погодження його сторонами усіх істотних умов договору у належній формі. В разі непогодження умов договору, сторона може звернутись до суду з позовом про зобов'язання укласти такий договір.
Однак, Господарський кодекс, в свою чергу, обмежує право сторін звертатися до суду за вирішенням спору щодо укладення договору, прямо передбачаючи випадки такого звернення, які закріплені положенням статті 187 Господарського кодексу України, та відповідно до якої визначені умови укладання господарських договорів за рішенням суду, до яких відносяться спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем заявлено позов, який не стосується договору за державним замовленням, або договору, укладення якого є обов'язковим на підставі закону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Аеробуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №41" про визнання додаткової угоди № 2 від 23.09.2010р. до договору підряду № 1/16-07-08 від 16.07.2008р. укладеною не підлягають задоволенню, як такі, що необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області
В позові відмовити повністю.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 22.11.2010р.