79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" лютого 2025 р. Справа №914/3621/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2024 (повний текст рішення складено 25.11.2024, суддя Кітаєва С.Б.)
у справі № 914/3621/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
про стягнення заборгованості 157837181,77 грн
за участю представників:
від позивача - Бондаренко О.О. (в режимі відеоконференції)
від відповідача - Рібун Р.В.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі ПрАТ «НЕК «Укренерго») 12.12.2023 звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства (далі ПрАТ) «Львівобленерго» 157837181,77 грн заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині сплати за послуги передачі електричної енергії, в тому числі і сплати планових платежів, за період з серпня 2023 року по жовтень 2023 року, а також 2 планових платежів листопада 2023.
Господарський суд Львівської області в рішенні від 31.10.2024 позовні вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» задоволив частково; з ПрАТ «Львівобленерго» на користь позивача стягнув 1654805,45 грн 3% річних, 2791219,71 грн інфляційних втрат, 13230,71 грн витрат зі сплати судового збору; за клопотаннями відповідача провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 128935685,66 грн основного боргу закрито; в частині стягнення 6718643,17 грн пені позов залишено без розгляду за клопотанням позивача; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; позивачу з державного бюджету повернуто 13230,71 грн судового збору, у зв'язку з частковим визнанням позову.
Позивач не погодився з ухваленим рішенням в частині відмови у стягненні 504691,20 грн інфляційних втрат та 378880,58 грн 3 % річних, а тому звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, як на підставу для скасування рішення в цій частині, покликається на таке:
- позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк оплати послуги вважається протермінованим з 29.09.2023 (тобто зі спливом визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденного строку на добровільне виконання вимоги за № 01/47245 від 21.09.2023), оскільки, на переконання скаржника, обов'язок здійснення оплати відповідачем трьох планових платежів існував з моменту отримання рахунків, а не з моменту отримання вимоги №01/47245 від 21.09.2023;
- з покликанням на правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, позивач зазначає, що рахунок на оплату, за своєю правовою природою, не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Отже, позивач вважає, що саме з моменту отримання рахунків слід обраховувати протермінування здійснення оплати, позаяк рахунки, на відміну від вимоги № 01/47245 від 21.09.2023, містили усі реквізити для оплати із зазначенням конкретної послуги та її вартості, натомість вимога містила лише умови договору та вимоги законодавства, які регулюють грошове зобов'язання.
Таким чином, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 504691,20 грн інфляційних втрат та 378880,58 грн 3 % річних та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задоволити в повному обсязі.
Відповідач в порядку ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, покликаючись, зокрема, на таке:
- відповідно до усталеної практики Верховного Суду, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару чи послуги не є первинним бухгалтерським документом. Рахунки (рахунки-фактури) в багатьох випадках можуть створюватись лише в якості оферти щодо потенційного продажу товару чи пропонованої послуги, тобто бути лише комерційними пропозиціями, які можуть бути і не акцептовані, тобто самі по собі рахунки (рахунки- фактури) не наділені ознакою обов'язковості, яка характерна для вимог про оплату, сформованих в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України. Оскільки положеннями частини 2 статті 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право шляхом звернення до боржника з претензією, листом, вимогою, навіть, і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому, волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника, з якого власне вбачається однозначна та безальтернативна вимога про сплату. Скерування рахунку (рахунку-фактури) разом із проектом акту наданої послуги до часу його підписання з другої сторони, є передчасним, тому, дата отримання такого передчасного рахунку (рахунку-фактури) не має жодного правового значення для визначення терміну його оплати. Отож, визначення позивачем семиденного строку оплати наданої послуги відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України з моменту формування рахунків (рахунків-фактур) в цій справі аж ніяк не може вважатись обґрунтованим з огляду на те, що ці рахунки (рахунки-фактури) не є вимогами в розумінні ч.2 ст. 530 ЦК України;
- водночас, позивачем були пред'явлені вимоги про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, з моменту отримання яких встановлюється семиденний строк для їх оплати, у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України. Так, у вимозі № 01/47245 від 21.09.2023 (отримано відповідачем електронною поштою 21.09.2023) про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, позивач вимагав сплатити заборгованість за попередні періоди (в т. ч. і за серпень місяць 2023 року), отже, з врахуванням наведеного, добровільний строк оплати вартості наданої послуги за серпень 2023 року спливає 28.09.2023, а отже зобов'язання зі сплати вартості наданої послуги за серпень 2023 вважатиметься протермінованим лише з 29.09.2023;
- крім цього, відповідач звертає увагу суду, що при обрахунку інфляційних втрат та 3 % річних за порушення строків оплати планових платежів, дата оплати за які припадає на вихідний день, позивач безпідставно здійснював зміщення граничного терміну оплати, що припав на вихідний, - на день, що передував дню оплати, замість визначеного законом зміщення - на наступний банківський день за днем граничного терміну оплати, що припав на вихідний. Таким чином, позивач необґрунтовано проводив донарахування за 3 дні. Вказане свідчить про хибність здійснених позивачем обрахунків.
З огляду на вказані обставини, відповідач не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення вимог апеляційної скарги.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В дане судове засідання прибули представники обох сторін, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази, суд встановив таке:
29.06.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії) (позивач, за договором виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» (відповідач, за договором користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 (далі - договір), який регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором виконавець зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами користувача у складі об'єднаної енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга) (п.1.1).
Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (п.1.2).
Відповідно до п.1.3 договору під час виконання вимог цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України.
За умовами пунктів 1.4- 1.5 договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією. Послуги надаються оператором системи передачі користувачу, що виступає на ринку оператором системи розподілу.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф (п.2.1 договору).
Обсяг наданої послуги, у відповідності до п.2.2 договору, визначається: для виробників як обсяг виробленої електричної енергії (в одиницях відпуску); для операторів систем розподілу як обсяг розподіленої електричної енергії; для споживачів як обсяг спожитої електричної енергії.
Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (п.2.3 договору).
Розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги (п.2.4 договору). Виконавець надає користувачу акт надання послуги до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.2.5 договору).
Користувач має повернути погодженим один примірник акта надання послуги в наступному розрахунковому періоді (п.2.6 договору).
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від виконавця за попередній розрахунковий місяць актом надання послуги, спір за такими розбіжностями вирішується сторонами шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку. Наявність спору між сторонами по розбіжностях за обсягами чи вартістю послуги не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін щодо обсягу та вартості послуги.
Оплата рахунків здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - сервіс), за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (п.2.7).
При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (п.2.8 договору).
Серед обов'язків виконавця, передбачених п. 3.1.16 договору, виконавець зобов'язаний складати та передавати користувачу акти про надання послуг, а серед обов'язків користувача, передбачених п. 3.2.4 договору, користувач зобов'язаний повертати виконавцю підписаними акти про надання послуг.
Користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором; повертати виконавцю підписаними акти про надання послуг; надавати виконавцю свої прогнози споживання та виробництва електричної енергії згідно з вимогами Кодексу системи передач (п.3.2 договору).
Крім цього, виконавець зобов'язаний здійснювати розрахунки за надані Послуги виключно на підставі даних отриманих від адміністратора комерційного обліку (п. 3.1.17 договору), користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором (п. 3.2.1 договору), а виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу (п. 3.3.2 договору).
За внесення платежів, передбачених п.2.5 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню розміром 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком) (п.6.1 договору).
За п. 8.1 договору, сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою сервісу) ідентичний за змістом та реквізитами з документом на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу (п.10.1 договору).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2019. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.12.1 договору).
Цей договір припиняє свою дію, якщо одна зі сторін перестає бути учасником ринку електричної енергії та/або визначена згідно з Правилами ринку "Дефолтним" учасником ринку, з дати, зазначеної у заяві сторони, що вирішила позбутися статусу учасника ринку електричної енергії добровільно та/або у разі відсутності ліцензії на проведення певного виду діяльності, та/або за рішенням адміністратора розрахунки. В іншому випадку цей договір припиняє свою дію з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору (п.12.5).
В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду від 29.06.2019 до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041; протокол розбіжностей про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 від 29.06.2019; додаткову угоду від 18.04.2023 до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або в третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);
- у день направлення за допомогою сервісу/в електронному вигляді.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1789 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління НЕК «Укренерго»» встановлено НЕК «Укренерго» тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, зокрема на період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) - 95,54 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість).
За договором від 29.06.2019 № 0521-03041, виконавець передав, а користувач отримав послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі Послуга), що підтверджується відповідними актами надання послуг:
- за актом надання Послуги від 31.08.2023 за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 надано Послугу фактичним обсягом 374688,993 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) загальною вартістю 42957343,67 грн. (в т. ч. 7159557,28 грн. ПДВ).
Актом коригування від 27.12.2023 № ДУА_К-0000544 до акта надання Послуги від 31.08.2023, у зв'язку із змінами фактичних обсягів Послуги скориговано в сторону збільшення за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 фактичний обсяг Послуги на 97,380 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 11164,43 грн.
Актом коригування від 22.05.2024 № ДУА_К-0001502 до акта надання Послуги від 31.08.2023, у зв'язку із змінами фактичних обсягів Послуги скориговано в сторону збільшення за період з 01.08.2023 по 31.08.2023, фактичний обсяг Послуги на 15,018 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 1721,78 грн.
Отже, за серпень 2023 відкоригований фактичний обсяг Послуги становить 374801,391 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ), а загальна вартість Послуги становить 42970229,88 грн. (в т. ч. 7161704,98 грн ПДВ);
- за актом надання Послуги від 30.09.2023 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 надано Послугу фактичним обсягом 350252,016 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) загальною вартістю 40155693,13 грн. (в т. ч. 6692615, 52 грн. ПДВ).
Актом коригування від 30.01.2024 № ДУА_К-0000765 до акта надання Послуги від 30.09.2023, у зв'язку із змінами фактичних обсягів Послуги скориговано в сторону зменшення за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, фактичний обсяг Послуги на 111,540 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 12787,83 грн.
Актом коригування від 24.05.2024 № ДУА_К-0001508 до акту надання Послуги від 30.09.2023, згідно з Договором від 29.06.2019 № 0521-03041, у зв'язку із змінами фактичних обсягів Послуги скориговано в сторону збільшення за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, фактичний обсяг Послуги на 7,050 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 808,26 грн.
Отже, за вересень 2023 відкоригований фактичний обсяг Послуги становить 350147, 526 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ), а загальна вартість Послуги становить 40143713, 56 грн. (в т. ч. 6690618, 93 грн. ПДВ);
- актом надання Послуги від 31.10.2023 надано Послугу фактичним обсягом 400201,569 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ), загальною вартістю 45882309,48 грн. (в т. ч. 7647051, 58 грн. ПДВ).
Актом коригування від 13.03.2024 № ДУА_К-0000938 до акта надання Послуги від 31.10.2023, у зв'язку із змінами фактичних обсягів Послуги скориговано в сторону зменшення за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 фактичний обсяг Послуги на 506, 221 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ) на суму 58037,22 грн.
Отже, за жовтень 2023 відкоригований фактичний обсяг Послуги становить 399695,348 МВт год за тарифом 95,54 грн/ МВт год (без ПДВ), а загальна вартість Послуги становить 45824272.26 грн. (в т. ч. 7 637 378, 71 грн. ПДВ).
Крім цього, у відповідності до п.2.4. договору, для сплати часткової попередньої оплати (по 35 %) вартості Послуги у листопаді 2023 року позивачем було сформовано два рахунки за листопад на суму по 8426628,00 грн, які, за даними програми «АСКОД онлайн», доставлені відповідачу 01.11.2023 (рахунок-фактура №0521-03041 13/11/2023 від 13.11.2023) та 13.11.2023 (рахунок-фактура №0521-03041 13/11/2023 від 13.11.2023 року).
В процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено 128935685, 66 грн основної заборгованості за спірним договором, що не заперечується сторонами. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 16853256,00 грн, що є заборгованістю зі сплати двох планових платежів за листопад, позивачем підтримано.
За порушення строків попередньої оплати (планових платежів) та по факту наданої послуги за договором позивачем нараховано відповідачу 3295910,91 грн інфляційних втрат та 2033686,03 грн. 3% річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Разом з тим, покликаючись на висновки Верховного Суду у постанові № 911/1359/22 від 19.04.2024, позивач звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення 6718643,17 грн пені.
Дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги відхиляються з огляду на таке:
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до статей 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором, згідно зі ст. 626 ЦК України, є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII від 13.04.2017.
Відповідно до ст.1 згаданого Закону:
- диспетчерське управління - оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки (пункт 18);
- учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом (пункт 96);
- оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55);
- оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (пункт 56);
- розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії (пункт 78).
В частині 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» йдеться про те, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:
1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;
2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;
3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;
4) кодексом комерційного обліку;
5) правилами роздрібного ринку;
6) іншими нормативно-правовими актами.
Частина 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, в т.ч. і договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами цієї справи існують правовідносини, які виникли з договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0521-03041 від 29.06.2019. На виконання умов вказаного договору позивач передав, а відповідач отримав Послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується відповідними актами надання послуг за серпень, вересень та жовтень 2023, обсяг надання послуг за якими надалі було скориговано відповідними актами, про що було вказано в описовій частині постанови.
Факт отримання послуг за договором від позивача не заперечується відповідачем, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг в обумовлений договором строк не виконав, відтак допустив прострочення виконання зобов'язання, в розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України. Надані позивачем в серпні-жовтні 2023 року послуги вартістю 128935685,66 грн були оплачені відповідачем вже після відкриття провадження у даній справі, що підтверджується відповідними доказами та не заперечується позивачем.
Таким чином, місцевий господарський суд, на виконання вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 128935685,66 грн основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення двох планових платежів за листопад 2023 на суму 16853256,00 грн варто зазначити наступне:
З аналізу умов договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем Послугу, вбачається, що договором передбачено часткову попередню оплату вартості Послуги (п. 2.4 договору), зокрема трьома частинами в процентному відношенні від вартості Послуги (до 10 числа розрахункового місяця - 35 %, до 20 числа розрахункового місяця - 35 % та до останнього дня календарного місяця 30 %), проте, умови договору не передбачають яким саме чином наперед визначається обсяг Послуги, від якої визначатиметься частка трьох попередніх оплат.
Отже, оскільки фактичний обсяг наданої Послуги протягом розрахункового періоду ще не відомий, відтак не може бути базою для визначення планових платежів
Попри те, що ПрАТ «Львівобленерго» повідомленням за № 139-07-6428 від 21.12.2022 довело до відома НЕК «Укренерго» про планові обсяги Послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління помісячно на 2023 рік, однак, в повідомленні не йдеться про те, що такі планові обсяги подаються для розрахунку планових (попередніх) платежів. Вказане повідомлення подавалось позивачу виключно для планування ним режимів роботи енергосистеми. Умови укладеного сторонами договору не містять норми про те, що плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу Послуги на розрахунковий період.
Таким чином, умови укладеного сторонами договору не містять норми про те, яким чином наперед визначається обсяг Послуги, від якої визначатиметься частка трьох попередніх оплат. Отож, з врахуванням того, що договором не встановлено обсяг Послуги, який буде основою для визначення планових платежів, відповідно до п. 2.4 договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порядок попередньої оплати в договорі не врегульовано, відтак доводи позивача про протермінування попередніх оплат (планових платежів) є необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні стягнення 16853256,00 грн вартості двох планових платежів за листопад 2023 правомірно відмовлено місцевим господарським судом.
За неналежне виконання зобов'язання щодо оплати за надану послугу, позивачем нараховано відповідачу 3295910,91 грн інфляційних втрат та 2033686,03 грн. 3% річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отож, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
З умов договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу вбачається, що договором передбачено часткову попередню оплату вартості послуги (п.2.4), зокрема, трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги (до 10 числа розрахункового місяця - 35 %, до 20 числа розрахункового місяця - 35 % та до останнього дня календарного місяця - 30 %).
З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних, виходячи із планових обсягів послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Однак, зі змісту договору вбачається, що обсяг наданої послуги та її вартість можливо визначити лише на підставі акту надання послуги, який формується виконавцем до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим та підписується сторонами (п.2.5 договору). Доводи позивача, про те, що зобов'язання з оплати планових поетапних платежів не припиняється з моменту оформлення акту приймання-передачі Послуги та не перетворюється в зобов'язання з оплати фактично наданих Послуг, строк виконання якого спливає протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі Послуги є помилковими, відтак, помилковим є і розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Водночас, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних також виходячи і з планових обсягів наданих послуг. Аналізуючи такий розрахунок, суд вважає, що для визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, з огляду на що, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним. Крім того, здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних до уваги потрібно брати вартість наданої послуги, що відображена в актах коригування до актів наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу.
Отже, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних настає за невиконання існуючого грошового зобов'язання. Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що нарахування позивачем інфляційних втрат на суму 504691, 20 грн. інфляційних втрат та 378 880, 58 грн. 3 % річних на планові платежі є безпідставним, а вимоги про їх стягнення - необґрунтованими.
Умовами договору № 0521-03041 також не врегульовано строк оплати вартості фактично наданої послуги, що не заперечується сторонами.
Обсяг та вартість наданої Послуги за умовами договору визначаються двосторонніми актами про надання Послуги за кожен розрахунковий період (календарний місяць) (пункти 2.5, 2.6, 3,1,16 та 3.2.4 договору), які оформляються в наступному розрахунковому періоді.
Умовами договору не врегульовано строк оплати вартості фактично наданої Послуги. Так, за змістом п. 3.2.1 договору користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором, а виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану Послугу (п. 3.3.2 договору), однак вказівки на термін оплати сам договір не містить.
Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку, за умовами ст. 253 ЦК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Протермінованим вважатиметься зобов'язання зі сплати - з дня наступного після настання граничного терміну оплати, визначеного договором або законом, при цьому якщо останній день строку сплати припаде на вихідний, святковий чи інший неробочий день (неопераційний), граничним строком оплати буде перший операційний (банківський) день, що настане за ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Сторони у справі не заперечують, що у спірному договорі не визначено конкретного строку оплати вартості фактично наданої Послуги та по різному трактують умови договору щодо визначення, що саме є вимогою, від отримання якої обліковуватиметься строк оплати в розумінні ч. 2 ст. 530 ГПК України. Отже, позивач вважає, що вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України є акт наданих послуг та рахунки (рахунки-фактури), скеровані з проектами актів, проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України акт надання Послуги не є вимогою, позаяк такий не містить в собі власне вимоги про оплату, як і терміну оплати, тощо.
Дата направлення акту надання Послуги, який ще не підписаний з другої сторони, не може бути датою вимоги про оплату ще неузгодженої сторонами кількості та вартості Послуги.
З матеріалів справи слідує, що акт надання Послуги від 31.08.2023 за серпень місяць 2023 року, підписаний зі сторони НЕК «Укренерго» КЕП начальником відділу розрахунків послуг з користувачами системи Терещенко К.В. 08.09.2023 (п'ятниця) о 21:07:50 год, тобто в поза робочий час, а зі сторони ПрАТ «Львівобленерго» підписаний КЕП заступником голови правління Стасюком Я. Г. - 11.09.2023
Акт надання Послуги від 30.09.2023 за вересень місяць 2023 року, підписаний зі сторони НЕК «Укренерго» КЕП начальником відділу розрахунків послуг з користувачами системи Терещенко К.В. 10.10.2023.
Акт надання Послуги від 31.10.2023 за жовтень місяць 2023 року, підписаний зі сторони НЕК «Укренерго» КЕП начальником відділу розрахунків послуг з користувачами системи Терещенко К. В. 08.11.2023 о 17:31:24 год, тобто в поза робочий час (в ПрАТ «Львівобленерго» встановлений графік роботи: понеділок - четвер: з 8:00 до 17:00, п'ятниця: з 8:00 до 16:00, перерва з 12:12 до 13:00 (розміщено на офіційному сайті ПрАТ «Львівобленерго». а зі сторони ПрАТ «Львівобленерго» підписаний КЕП заступником голови правління Стасюком Я. Г. - 13.11.2023.
Щодо скерування рахунку (рахунку-фактури) разом із проектом акту наданої Послуги до часу його підписання з другої сторони, то такий є передчасним. Відтак, дата отримання такого передчасного рахунку (рахунку-фактури) не має правового значення для визначення терміну його оплати.
Крім цього, позивач звертався до відповідача з вимогами про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, з моменту отримання яких встановлюється семиденний строк для їх оплати відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Позивач вимогою № 01/47245 від 21.09.2023 (отримано електронною поштою 21.09.2023) про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, вимагав у відповідача сплатити заборгованість за попередні періоди (в т. ч. і за серпень місяць 2023 року).
Тому, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України добровільний строк оплати вартості наданої Послуги за серпень 2023 року спливає 28.09.2023, а отже зобов'язання зі сплати вартості наданої Послуги за серпень 2023 вважатиметься протермінованим лише з 29.09.2023. Попередженням про підготовку позовної заяви № 01/61142 від 14.11.2023 (отримано електронною поштою 14.11.2023) про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, адресованої відповідачу, вимагається позивачем сплата заборгованості за попередні періоди в т. ч. і за вересень 2023 року. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України добровільний строк оплати вартості наданої Послуги за вересень 2023 спливає 21.11.2023, а отже зобов'язання зі сплати вартості наданої послуги за вересень 2023 вважається протермінованим з 22.11.2023.
Вимогою № 01/64205 від 24.11.2023 (отримано через СЕВ ОВВ 24.11.2023) про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, позивач просив сплатити відповідача заборгованість за попередні періоди (в т. ч. і за жовтень місяць 2023 року). Тому, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України добровільний строк оплати вартості наданої Послуги за жовтень 2023 спливає 01.12.2023, а отже зобов'язання зі сплати вартості наявної Послуги за жовтень 2023 вважається протермінованим з 02.12.2023.
Суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19).
Отже, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням вартості наданої послуги, дати виникнення протермінування оплати послуги, судова колегія вважає, що стягненню з відповідача підлягають 1654805,45 грн 3% річних становить та 2791219,71 грн інфляційних втрат, про що місцевим господарським судом зроблено правильний висновок.
Позовні вимоги про стягнення 6718643,17 грн пені за клопотанням позивача залишено без розгляду, що не оспорюється жодною зі сторін даної справи, а тому не є предметом дослідження судом апеляційної інстанції, в порядку ст. 269 ГПК України.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2024 у справі № 914/3621/23 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повна постанова складена 03.03.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік