справа №761/2333/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/1708/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
26 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12024110000000423 від 27 серпня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - задоволено частково.
Накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено 11 січня 2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки IРhone 14 Promax, білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , грошові кошти купюри в іноземній валюті долари США номіналом по 100 доларів США у кількості 231 купюра.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати частково та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити у повному обсязі.
У мотивування апеляційної скарги зазначає, що під час обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_8 , із застосуванням відеозйомки, не було виявлено жодної купюри, яка могла би бути ідентифікована за серіями та номерами згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку.
Посилається на те, що прокурор у клопотанні про арешт майна вказує про необхідність арешту майна, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , у тому числі грошових коштів в іноземній валюті номіналом по 100 доларів США у кількості 231 купюра, не вказуючи їх ідентифікацію, не дивлячись на те, що при цьому посилається на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , в якій судом надається дозвіл на вилучення конкретно ідентифікованих за номіналом та серіями і номерами доларів США.
Вказує, що ОСОБА_8 дійсно працює лікарем, завідувачем відділення неврології КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня», але прізвища осіб, що вказані в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку, зокрема, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 їй не відомі і з цими особами її взагалі нічого не пов'язує.
При цьому, будь-які домовленості, неправомірну вигоду або щось протиправне ОСОБА_8 нічого не відомо та із ОСОБА_13 її нічого не пов'язує, ніякі документи для ухилення від військової служби вона не готувала.
Зауважує, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 грошові кошти належать членам її родини і не мають ніякого кримінального походження; ці грошові кошти збиралися для облаштування місця проживання батьків її чоловіка, які проживали по АДРЕСА_2 та будинок яких був зруйнований у зоні бойових дій під час ворожих обстрілів.
Так, з вилучених грошових коштів 11 000 доларів США надані батьками чоловіка, 10 000 доларів США надані рідним братом чоловіка, 100 000 грн надані іншим рідним братом чоловіка, решта коштів - це кошти ОСОБА_8 та її чоловіка.
Також зазначає, що мобільний телефон, який належить ОСОБА_8 та вилучений під час обшуку, не має кримінального походження, придбаний особисто нею та використовується власником у її професійній діяльності, під час якої остання діагностує та лікує пацієнтів з неврологічною патологією.
Уважає, що ОСОБА_13 фактично не надав жодної інформації, яка б могла свідчити, що ОСОБА_8 має відношення до злочинних дій.
На переконання сторони захисту, грошові кошти та телефон, що вилучені під час обшуку, не відповідають критерію речових доказів, оскільки такими не являються, а тому не можуть бути арештованими, тим більше в ухвалі суду про надання дозволу на обшук зазначено про інше.
Вказує про те, що якщо прокурор вважає, що майно, яке вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , є тимчасово вилученим майном, то з цим не можливо погодитись, оскільки це майно не відповідає критеріям тимчасово вилученого майна, передбаченим статтею 167 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024110000000423 від 27 серпня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Київської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням установлено, що посадові особи КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» та КПН «Київська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її чоловіком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , організували протиправну злочинну схему з вимагання та одержання неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США з фізичних осіб за підготовку та складання пакету медичних документів, щодо наявності у військовозобов'язаних громадян тяжкого захворювання, що дає підстави для подальшого оформлення лікарських документів для отримання групи інвалідності особам, які не мають на це права.
Крім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залучають до співпраці працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою ухилення останніх від призову на військову службу.
28 серпня 2024 року допитаний в якості свідка ОСОБА_13 показав, що звернувся до ОСОБА_9 та його дружини ОСОБА_10 з метою отримання допомоги у збиранні медичних документів для оформлення відповідної інвалідності.
12 серпня 2024 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 організували проходження ОСОБА_13 медичного обстеження та стаціонарного лікування в Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги, що розміщена за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3. Останній фактично на лікуванні не перебував. Після пройденого стаціонарного лікування медичні документи не отримував. Процес проходження лікування контролювався ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зокрема останні на початку водили ОСОБА_13 по кабінетам, крім того ОСОБА_9 здавав аналізи за ОСОБА_13 .
Для поставлення необхідного діагнозу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залучили лікаря кардіолога в КНП «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» ОСОБА_11 .
В ході допиту ОСОБА_13 зазначив, що ОСОБА_11 була присутня в маніпуляційному кабінеті під час здачі аналізів ОСОБА_9 замість ОСОБА_13 та коментувала на які аспекти здоров'я ОСОБА_13 ОСОБА_9 необхідно звернути увагу.
Крім того, встановлено, що до прийняття необхідного рішення Військово-лікарською комісією «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» залучені:
- колишній голова ВЛК КНП «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» та т.в.о. директора «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , який проводив зустрічі з посередниками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
- лікар токсиколог КНП «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги» ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , входить до складу комісії та консультує військовозобов'язаних, зокрема ОСОБА_13 , під час перебування останнього в лікарні.
Вищевказані лікарі здійснюють свою діяльність в КНП «Київська Міська Клінічна лікарня Швидкої Медичної Допомоги», за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3.
У подальшому ОСОБА_13 підтримував зв'язок з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою продовження лікування. Так, подружжя скоординувало ОСОБА_13 на проходження стаціонарного лікування в КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня», залучивши до цього завідувачку відділення неврології вказаної лікарні ОСОБА_8 .
Також, установлено, що організацією госпіталізації до КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» займається лікар відділення неврології зазначеної лікарні ОСОБА_16 .
Зазначені лікарі здійснюють свою діяльність в КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня», за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Шевченка, 14.
Установлено, що 22 жовтня 2024 року ОСОБА_9 передано частину неправомірної у розмірі 5 000 доларів США.
Крім того, ОСОБА_13 повідомив, що 19 грудня 2024 року у нього відбулась зустріч з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для проходження медико-санітарної комісії, перед проходженням якої останні інструктували ОСОБА_13 , крім того своєю поведінкою та розмовами зазначили, що добре знають ОСОБА_12 а, який є головою Дніпровського МСЕК м. Київ та вплинуть на те, щоб ОСОБА_13 була оформлена ІІ група інвалідності.
Після того, як ОСОБА_13 пройшов вказану комісію ним була здійснена передача неправомірної вигоди у розмірі 15 000 доларів США ОСОБА_9 та ОСОБА_17 неподалік від приміщення Дніпровського МСЕК у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26. Натомість ОСОБА_13 отримав висновок Дніпровського МСЕК у м. Києві про отримання ІІ група інвалідності.
11 січня 2025 року у період часу з 13:49 год. по 16:25 год. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року у справі №761/858/25 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки IРhone 14 Promax, білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , грошові кошти купюри номіналом 1 000 гривень у кількості 193 купюри; грошові кошти купюри номіналом 500 гривень у кількості 191 купюра; грошові кошти в іноземній валюті Євро номіналом по 100 Євро 8 купюр, номіналом по 50 Євро у кількості 80 штук, номіналом по 20 Євро - 11 купюр, по 10 Євро - 2 купюри, по 5 Євро - 1 купюра; грошові кошти в іноземній валюті долари США номіналом по 100 доларів США у кількості 231 купюра, номіналом по 50 доларів США у кількості 10 купюр; номіналом по 20 доларів США у кількості 8 купюр; номіналом по 10 доларів США в кількості 6 купюр; 1 долар США в кількості 5 купюр.
11 січня 2025 року постановою слідчого вищевказані речі визнано речовими доказами.
16 січня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024110000000423 від 27 серпня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - задоволено частково.
Накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено 11 січня 2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки IРhone 14 Promax, білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , грошові кошти купюри в іноземній валюті долари США номіналом по 100 доларів США у кількості 231 купюра.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.
Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки згідно доводів апеляційної скарги вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена апелянтом лише в частині накладення арешту на мобільний телефон марки IРhone 14 Promax, білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , грошові кошти купюри в іноземній валюті долари США номіналом по 100 доларів США у кількості 231 купюра, тому колегія суддів, відповідно до частини першої статті 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та лише в частині задоволення клопотання про арешт вказаного автомобіля.
Ухвала слідчого судді в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024110000000423 від 27 серпня 2024 року та яке виявлено і вилучено 11 січня 2025 року у період часу з 13:49 год. по 16:25 год. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року у справі №761/858/25 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки IРhone 14 Promax, білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , грошові кошти в іноземній валюті долари США номіналом по 100 доларів США у кількості 231 купюра, з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вказане майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказані у клопотанні грошові кошти та мобільний телефон зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищезазначені грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав на зазначене у клопотанні прокурора майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, не заслуговують на увагу суду доводи скаржника про те, що ОСОБА_8 дійсно працює лікарем, завідувачем відділення неврології КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня», але прізвища осіб, що вказані в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку, зокрема, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 їй не відомі і з цими особами її взагалі нічого не пов'язує; будь-які домовленості, неправомірну вигоду або щось протиправне ОСОБА_8 нічого не відомо та із ОСОБА_13 її нічого не пов'язує, ніякі документи для ухилення від військової служби вона не готувала.
Посилання апелянта на те, що грошові кошти та телефон, що вилучені під час обшуку, не відповідають критерію речових доказів, оскільки такими не являються, а тому не можуть бути арештованими, тим більше в ухвалі суду про надання дозволу на обшук зазначено про інше, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені грошові кошти та мобільний телефон можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
При цьому, згідно постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області майора поліції ОСОБА_18 про визнання речовими доказами від 11 січня 2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024110000000423 від 27 серпня 2024 року, зокрема, вилучені в ході проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон марки IРhone 14 Promax, білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕЕІ2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , та грошові кошти купюри в іноземній валюті долари США номіналом по 100 доларів США у кількості 231 купюра.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_13 фактично не надав жодної інформації, яка б могла свідчити, що ОСОБА_8 має відношення до злочинних дій, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення володільця майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення судом питання про арешт майна або його повернення, або ж його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, обшуку, огляду.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Разом з тим, заборонено вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов'язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Слідчий чи прокурор може зробити та вилучити копію інформації, що міститься на вищезазначених носіях, або ж якщо вилучає носії інформації - на вимогу володільця має лишити йому копію відповідної інформації.
З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону та вказаних грошових коштів, конкретно ідентифікованих за номіналом та серіями і номерами доларів США, у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на обшук в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року у справі №761/858/25 про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна з дотриманням вимог частини п'ятої статті 171 КПК України, оскільки вказане вилучене під час проведення обшуку майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Аргументи апелянта про те, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 грошові кошти належать членам її родини і не мають ніякого кримінального походження; ці грошові кошти збиралися для облаштування місця проживання батьків її чоловіка, які проживали по АДРЕСА_2 та будинок яких був зруйнований у зоні бойових дій під час ворожих обстрілів, а також що з вилучених грошових коштів 11 000 доларів США надані батьками чоловіка, 10 000 доларів США надані рідним братом чоловіка, 100 000 грн надані іншим рідним братом чоловіка, решта коштів - це кошти ОСОБА_8 та її чоловіка, не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що доводи апелянта про законність походження вилучених у ОСОБА_8 грошових коштів підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_8 колегією суддів не встановлено.
Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині, що оскаржується, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4