Апеляційне провадження № 22-ц/824/5378/2025
Справа № 760/2595/22
Іменем України
26 лютого 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Зуєвич Л.Л. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_3 , яка дії у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Компані», треті особи Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , приватний виконавець Єфіменко Денис Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» про визнання правочину недійсним, витребування майна та скасування рішення про державну реєстрацію,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У лютому 2022 року позивач ОСОБА_3 , діючи також в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , звернулась до суду із даним позовом, уточнивши позовні вимоги в жовтні 2023 року, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна та договір про внесення змін до нього, укладені 07 липня 2021 року ТОВ «Ренесанс Компані» та ОСОБА_1 відносно квартири АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом КМНО Швецем Р.О., витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру за вказаною адресою, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59146216 від 07 липня 2021 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 42860236, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59151747 від 07 липня 2021 року, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач ТОВ «Ренесанс Компані», особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 . Номер запису про обтяження 42865386. Заборона на відчуження зареєстрована в реєстрі за № 2135 від 07 липня 2021 року. Державний реєстратор: приватний нотаріус КМНО Швець Р.О., підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер 2115, виданий 07 липня 2021 року, видавник приватний нотаріус КМНО Швець Р.О.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_6 , спадкову справу відкрито 04 вересня 2020 року нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори, спадкоємцями за законом є вона - ОСОБА_3 та малолітня донька померлого ОСОБА_4 .
За життя, 15 серпня 2008 року ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 08/08/2008/840К1543, за умовами якого останньому було надано грошові кошти в сумі 199948 доларів США за програмою «Нове житло» на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу. Цього ж дня ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1524 приватним нотаріусом КМНО Саприкіною О.С. З метою виконання умов кредитного договору 15 серпня 2008 року ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира за вказаною адресою. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором. 29 травня 2020 року ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
10 вересня 2020 року на ім'я померлого ОСОБА_6 надійшов лист-вимога від ТОВ «Світ Фінансів» щодо необхідності погашення у 30-денний термін заборгованості за кредитним договором. 08 жовтня 2020 року дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_5 повідомила представників ТОВ «Світ Фінансів» про смерть боржника та необхідність зупинити всі дії, направлені на стягнення заборгованості до отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, що подано в інтересах доньки померлого. Однак згодом виявилось, що 06 листопада 2020 року ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані» було укладено договір купівлі-продажу квартири. При цьому іпотекодержателем залишилось ТОВ «Світ Фінансів». З цих підстав вони були змушені звернутись до Солом'янського районного суду м. Києва із вимогами щодо визнання вказаного договору недійсним, також ними було подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яке задоволено ухвалою суду від 17 грудня 2020 року, а рішенням від 18 серпня 2021 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 06 листопада 2020 року ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані».
Однак наприкінці грудня 2022 року виявилось, що чинність обтяження нерухомого майна у вигляді арешту було припинено 07 червня 2021 року приватним виконавцем Єфіменком Д.О., а 07 липня 2021 року між ТОВ «Ренесанс Компані» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу. Внесено зміни щодо реєстрації обтяжень, згідно яких обтяжувачем є ТОВ «Ренесанс Компані», особою, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 .
Таким чином, квартира, яка належала синові позивача та яка входить до спадкової маси, вибула з володіння спадкоємців поза їх волею, а договір, укладений ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані» щодо її відчуження, визнано недійсним, проте до ухвалення рішення про визнання правочину недійсним ТОВ «Ренесанс Компані» вчинило дії щодо відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_1 . При цьому всім беззаперечно було відомо про незаконність укладення даного правочину та наявність заборони на відчуження квартири.
Вказувала, що з огляду на укладення незаконного правочину щодо продажу квартири ОСОБА_6 спадкоємці не мають можливості надати нотаріусу необхідні документи задля оформлення своїх прав на спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину на вказану квартиру.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року позов задоволено частково, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59146216 від 07.07.2021, номер запису про право власності/довірчої власності: 42860236, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59151747 від 07.07.2021, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, відомості про суб'єктів обтяження: Обтяжувач: ТОВ відповідальністю «Ренесанс Компані», ЄДРПОУ 39714268. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 . Номер запису про обтяження: 42865386. Заборона на відчуження зареєстрована в реєстрі за № 2135 від 07.07.2021. Державний реєстратор: приватний нотаріус Швець Р.О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2115, виданий 07.07.2021, видавник: Швець Р.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. В задоволенні решти позову відмовлено.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що позов подано ОСОБА_3 у власних інтересах та у інтересах малолітньої ОСОБА_4 , при цьому є ще третя сторона без самостійних вимог ОСОБА_5 , яка є матір'ю ОСОБА_4 . У оскаржуваному рішенні вказано, що баба представляє інтереси малолітньої дитини, однак за нормами цивільного та сімейного законодавства законним представником дитини є її мати, а ОСОБА_3 не є належним представником дитини і позов мав бути повернуто позивачу як такий, що підписано особою, яка не мала право на подання позову в інтересах відповідної особи.
Вказував, що оскаржуване рішення незаконно позбавляє прав ОСОБА_5 , оскільки в спадковій справі зазначено, що у ОСОБА_6 було три спадкоємці, і відмови ОСОБА_5 у отриманні спадщини матеріали справи не містять.
Зазначав, що на момент укладення договору ОСОБА_1 і ТОВ «Ренесанс Компані» не було будь-яких арештів/заборон відносно квартири, яку він придбав, а отже є законним власником майна і його добросовісним набувачем. Він не був повідомлений про існування будь-яких арештів, а також не брав участі в кримінальному правопорушенні і не вчиняв жодних протиправних дій.
Наголошував, що хоча сім'я ОСОБА_7 була обізнана про відчуження квартири на користь ОСОБА_1 , але у ході розгляду справи, в якій оскаржувався договір між ТОВ «Ренесанс Компані» та ТОВ «Світ Фінансів», не залучали його до участі в справі, що підтверджує відсутність у них претензій до добросовісного набувача квартири.
Вказував, що витребування майна від нього не відновить порушене право, а навпаки порушить права інших осіб, а отже не є належним способом захисту і це є самостійною додатковою підставою для відмови в задоволенні позову. Вважав, що не ОСОБА_1 має звертатися за компенсацією, а спадкоємці в межах цивільного позову, який, в тому числі, вони можуть подати в межах кримінальної справи.
Зауважував, що до позовної заяви не додано будь-яких доказів наявності у ОСОБА_6 одного спадкоємця, позовна заява не містить заповіту або будь-якого іншого документу, який би вказував, що квартирою мав би володіти хтось із них. Навпаки, позовна заява містить відмову у реєстраційних діях і відмову у нотаріальних діях, оскільки квартира належить на законних підставах ОСОБА_1 і не є частиною спадщини.
Вказував, що конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар, також безпідставне втручання у мирне володіння майном особи є неприпустимим. Якщо позов буде задоволено, ОСОБА_1 буде позбавлений права власності на майно, яке він законно придбав, а квартира зареєстрована за ОСОБА_4 або за ОСОБА_3 як за позивачем у даній справі, тобто будуть незаконно порушені права ОСОБА_1 та двох із трьох спадкоємців. Судом не прийнято до уваги, що у випадку доведення кримінального правопорушення та наявності у позивачів збитків чи порушення їх прав чи інтересів у останніх є беззаперечне право подачі позовної заяви про компенсацію збитків від винних осіб.
Звертав увагу, що спірна квартира є єдиним житлом ОСОБА_1 , де він має змогу мешкати, докази чого наявні у матеріалах справи. Суд хибно взяв до уваги, що ОСОБА_1 не зареєстрований за вказаною адресою, оскільки адреса реєстрації не впливає на адресу постійного проживання.
Зазначав, що уточнена позовна заява подана з порушенням норм ЦПК України, її копія з додатками не були направлені іншим сторонам у справі, так само як і інші заяви по суті справи - пояснення приватного виконавця ОСОБА_1 не надсилались. Суд мав залишити позовну заяву без руху або повернути її позивачу, однак не зробив цього, порушивши ЦПК України.
Вказував, що клопотання ОСОБА_3 про долучення доказів від 11 липня 2024 року було задоволене судом з порушенням норм ЦПК України, оскільки до клопотання не долучені докази надсилання його копій учасникам справи, а також докази подано поза межами процесуальних строків, передбачених ст. 82 ЦПК України, без обґрунтування неможливості подати ці докази разом з позовною заявою.
Звертав увагу, що із власності позивачів відповідне майно не вибувало, оскільки на момент відчуження майна до ТОВ «Ренесанс Компані» свідоцтво про право на спадщину видано будь-кому зі спадкоємців не було, а отже і підстав для витребування майна немає.
Зазначав, що судом не враховано правові позиції Верховного Суду у спірних правовідносинах, зокрема у постанові від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 27 травня 2020 року в справі № 641/9904/16-ц, згідно яких добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.
Посилався на правові висновки Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2023 року в справі № 308/8629/19, у який Верховний Суд дійшов висновку, що розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, згідно яких, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Від позивача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що спадкоємцями ОСОБА_6 за законом є вона, як його мати, та донька ОСОБА_4 , від імені якої заяву на прийняття спадщини подала її мати ОСОБА_5 . Посилання апелянта на нібито порушення прав дружини померлого є маніпулюванням та перекрученням дійсних обставин.
Пояснювала, що відповідно до положень ст. 59 ЦПК України, ст. 242 ЦК України, ст. 258 СК України баба вправі звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх онуків до суду без спеціальних на те повноважень.
Спростовувала доводи апеляційної скарги відносно нібито порушення процесуального закону при поданні позовної заяви в новій редакції та клопотання про долучення доказів.
Щодо доводів нібито необізнаності ОСОБА_1 про наявність спору щодо квартири та перепон у її придбанні, то вказане не відповідає дійсним обставинам та спростовується наявними в справі матеріалами. При цьому ОСОБА_1 не надав жодних доказів відплатного придбання ним квартири в особи, яка не мала права її відчужувати - ТОВ «Ренесанс Компані», про що покупець не знав та не хотів знати, а саме лише зазначення в договорі купівлі-продажу грошових сум не підтверджує реального та належного виконання умов щодо оплатності такого правочину та добросовісне набуття ОСОБА_1 спірного майна.
Наводила критерії недобросовісності, сформовані в практиці Верховного Суду, ознаки зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, вказувала, що ОСОБА_1 не позбавлений прав на відшкодування за рахунок продавця майна збитків на підставі ст. 651 ЦК України.
Зауважувала, що ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року в справі № 760/27313/20 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі, ОСОБА_1 , на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , про визнання договорів про відступлення права вимоги та купівлі-продажу квартири недійсними, констатувавши відсутність порушення оскаржуваним судовим рішенням прав, свобод, інтересів та обов'язків ОСОБА_1 .
Вважала, що твердження ОСОБА_1 про наявність у нього інвалідності, придбання квартири за кошти, які він збирав все життя, і відсутність у нього іншого житла для проживання має на меті лише викликати жаль до себе. При цьому жодних підтверджень передачі покупцем представнику продавця грошових коштів немає, а у останнього на це не було відповідних повноважень, відсутні і докази безготівкової оплати згідно умов правочину.
В судове засідання 26 лютого 2025 року з'явилася представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , інші учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів, в тому числі відповідач ОСОБА_1 - через свого представника ОСОБА_2 , клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли. Крім того, ОСОБА_1 особисто 24 лютого 2025 року знайомився із матеріалами справи, що свідчить про його обізнаність про рух справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 , поданий також в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 придбав спірну квартиру в особи, яка не мала права її відчужувати, в т.ч. з огляду на наявність арешту на відповідну квартиру, майно вибуло з власності позивачів не з їхньої волі, а тому наявні підстави для витребування квартири в ОСОБА_1 , що в цьому випадку є належним способом захисту порушеного права.
Щодо вимог позивачів про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна та договору про внесення змін до нього, що були укладені 07 липня 2021 року між ТОВ «Ренесанс Компані» та ОСОБА_1 , суд не вбачає правових підстав для їх задоволення з огляду на неправильно обраний спосіб захисту.
Стосовно позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд вважав, що така вимога є ефективним (належним) способом захисту, оскільки реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачами перешкоджає наявна реєстрація відповідного права.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Судом встановлено, що позивачі у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_6 (а. с. 169 т. 1), а ОСОБА_3 - його матір'ю (а. с. 170 т. 1).
15 серпня 2008 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу, на підставі якого придбав квартиру за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 141 т. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а. с. 171 т. 1).
До Другої київської державної нотаріальної контори надійшли заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , подані ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки померлого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 89 т. 2) та матір'ю померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 100 т. 2), в зв'язку з чим 04 вересня 2020 року Другою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 493/2020 до майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 87 т. 2).
08 жовтня 2020 року ОСОБА_5 направила на адресу ТОВ «Світ Фінансів» листа, в якому повідомила про надходження листа-вимоги на ім'я ОСОБА_6 про негайне повернення заборгованості за кредитним договором та повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки; довела до відома, що ОСОБА_6 помер і вона, як законний представник його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , подала заяву до Другої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Просила зупинити всі дії ТОВ «Світ Фінансів», направлені на стягнення заборгованості за кредитним договором, до отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину за законом. Лист ОСОБА_5 отримано ТОВ «Світ Фінансів» 12 жовтня 2020 року (а. с. 201, зворот а. с. 201 т. 1).
Листом Другої київської державної нотаріальної контори від 03 березня 2021 року повідомлено ТОВ «Світ Фінансів», що свідоцтва про право на спадщину станом на 03 березня 2021 року не видавались (а. с. 122 т. 2).
06 листопада 2020 року ТОВ «Світ Фінансів», діючи відповідно до ст. 8 Закону України «Про іпотеку», уклало з ТОВ «Ренесанс Компані» договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В., зареєстрований за № 2185, на підставі якого за ТОВ «Ренесанс Компані» зареєстровано право власності на належну ОСОБА_6 квартиру за адресою АДРЕСА_2 .
Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю на підставі: іпотечного договору, виданого 15 серпня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Саприкіною О.С. за реєстровим № 1524, укладеного 15 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 , який містить іпотечне застереження; договору № GL3N216952, про відступлення права вимоги, посвідченого 29 травня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Кисельовою Н.В. за реєстровим № 268, укладеного 29 травня 2020 року між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів».
За умовами п. 4 договору, відчуження нерухомого майна здійснюється за 598 000 грн. без ПДВ, вказану суму покупець зобов'язаний сплатити продавцю шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця НОМЕР_1 відкритий в АТ «Універсал Банк», до 06 травня 2021 року (а. с. 212 т. 1).
Згідно роздруківок з інтернет-ресурсу «Опендатабот» щодо ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс компані» (а. с. 198 т. 1), бенефіціаром та директором ТОВ «Світ Фінансів» є ОСОБА_9 , яка також є власником/бенефіціаром ТОВ «Ренесанс Компані» (а. с. 198 т. 1 зворот).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року в справі № 760/27313/20-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра», ТОВ «Світ Фінансів», ТОВ «Ренесанс Компані», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Н.В., служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання договорів про відступлення права вимоги та купівлі-продажу квартири недійсними частково задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ТОВ «Ренесанс Компані» (а. с. 10 - 12 т. 1).
23 грудня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження зареєстровано обтяження на квартиру за адресою АДРЕСА_2 на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року в справі № 760/27313/20-ц (а. с. 18 т. 1).
Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Ренесанс Компані» на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року в справі № 760/27313/20-ц залишено без змін (а. с. 209 - 211 т. 1).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 грудня 2022 року, 07 червня 2021 року обтяження на квартиру за адресою АДРЕСА_2 знято на підставі рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О., індексний номер 58600323, без зазначення реквізитів рішення (а. с. 195 т. 1).
Листом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О. на запит суду щодо надання копій документів, на підставі яких 07 червня 2021 року було знято арешт квартири АДРЕСА_1 , повідомлено, що в серпні 2021 року йому як приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва стало відомо, що на його обладнання, а саме електронний ключ з ідентифікатором доступу у липні 2021 року була здійснена хакерська атака. Протягом травня-серпня невідомими особами за допомогою його особистого електронного ключа як приватного виконавця були вчинені дії з припинення обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта; доводив до відома, що до нього, як до приватного виконавця ніколи не надходили матеріали (виконавчі провадження) щодо осіб, обтяження на майно яких були припинені зловмисниками за допомогою його електронного ключа з ідентифікатором доступу, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «Ренесанс Компані». З приводу вищевикладених обставин ним подано повідомлення до Департаменту кіберполіції НП України, зареєстроване за ID 148384 (а. с. 104 - 105 т. 1).
Листом Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року на запит ОСОБА_3 повідомлено, що у справі № 760/27313/20 не ухвалювалось процесуальних рішень про скасування ухвали суду від 17 грудня 2020 року, якою частково задоволено заяву про забезпечення позову (а. с. 199 т. 1).
07 липня 2021 року ТОВ «Ренесанс Компані» уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 , продаж якої вчинено за домовленістю сторін за 627 000 грн., які продавець отримав від покупця у повному обсязі до підписання цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Представник продавця своїм підписом на цьому договорі підтверджує факт отримання вищевказаної грошової суми від покупця (а. с. 213 т. 1, 47 т. 2).
07 липня 2021 року ТОВ «Ренесанс Компані» уклало з ОСОБА_1 договір про внесення змін до договору купівлі-продажу квартири, виклавши п. 4 договору в новій редакції, згідно якої продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 1 144 487,40 грн., з яких суму в розмірі 490 494,60 грн. покупець сплатив продавцю до підписання цього договору, а решту в сумі 653 992,80 грн. зобов'язаний сплатити продавцю протягом 12 місяців з моменту нотаріального посвідчення цього договору на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Універсал Банк», згідно графіку (а. с. 214 т. 1, 48 т. 2).
В матеріалах справи містяться копії виписки по рахунку № НОМЕР_2 у АТ «Універсал банк» за період з 07 липня 2021 року до 01 лютого 2022 року (а. с. 49 т. 2); таблиці руху коштів банківського рахунку НОМЕР_1 (а. с. 101-115 т. 3, 63 - 76 т. 4).
07 липня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Швецем Р.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59146216, та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2115, виданий 07 липня 2021 року, видавник Швець Р.О., приватний нотаріус КМНО (а. с. 19, 194 т. 1 зворот).
Крім того, 07 липня 2021 року встановлено обтяження: заборона на нерухоме майно, відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач ТОВ «Ренесанс Компані», особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 . Номер запису про обтяження 42865386. Заборона на відчуження зареєстрована в реєстрі за № 2135 від 07 липня 2021 року. Державний реєстратор: приватний нотаріус КМНО Швець Р.О., підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер 2115, виданий 07 липня 2021 року, видавник приватний нотаріус КМНО Швець Р.О. (а. с. 19, 194 т. 1 зворот).
Згідно довідки Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 02 травня 2023 року, за адресою АДРЕСА_2 відсутня реєстрація осіб (а. с. 100 т. 1).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 14 квітня 2023 року на запит суду, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 20 травня 1983 року (а. с. 82 - 83 т. 1).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року в справі № 760/27313/20-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року та постановою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , укладений 06 листопада 2020 року між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані». В решті позову відмовлено (а. с. 5 - 9, 13 - 17, 184 - 190 т. 1).
Частково задовольняючи позов у справі, суди в справі № 760/27313/20-ц виходили з того, що на момент укладення оспорюваного правочину боржник (іпотекодатель) помер, а кредитор, якому було відомо про смерть боржника та заведення нотаріусом спадкової справи, з майновими вимогами до спадкоємців ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не звертався.
Солом'янським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020100090005864 за заявою ОСОБА_5 від 09 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 4 ст. 190 КК України, про те що стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_4 посадовими особами ТОВ «Світ Фінансів», ТОВ «Ренесанс Компані» було вчинено кримінальне правопорушення, а саме шахрайські дії зі спадковим майном, право на яке виникло 16 червня 2020 року у зв'язку зі смертю її батька ОСОБА_6 (а. с. 172 т. 1, 231 т. 3).
20 вересня 2023 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Згідно даної постанови, спадкоємицею до майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його мати ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину шляхом подання заяви від 11 листопада 2020 року, іншою спадкоємицею є його дочка ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину за заявою від 04 вересня 2020 року, поданою ОСОБА_5 від імені неповнолітньої ОСОБА_4 . Відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку у спадковому майні - квартирі АДРЕСА_1 , в зв'язку з відсутністю реєстрації права власності відповідно до вимог чинного законодавства на квартиру за померлим ОСОБА_6 та наявністю реєстрації права власності на квартиру за іншою особою ОСОБА_1 (а. с. 226 - 227 т. 1, 12 - 13 т. 2).
Згідно рішення державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_10 від 21 березня 2023 року відмовлено в проведенні реєстраційних дій в зв'язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки 07 липня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Швецем Р.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про перехід права власності на квартиру від ТОВ «Ренесанс Компані» до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2115. Враховуючи зазначене, запис про право власності за ТОВ «Ренесанс Компані», що підлягав скасуванню згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва № 760/27313/20-ц від 18 серпня 2021 року, перебуває в стані «Припинено», а право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (а. с. 228 т. 1).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеженій у його здійсненні.
Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
У частині п'ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).
Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України.
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване.
Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції правильно враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 у справі № 712/9803/20, провадження № 61-12639св22, згiдно яких, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
У пунктах 114-117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), на яку аргументовано послався суд першої інстанції, зазначено, що «для витребування майна не є ефективним способом захисту права власника оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право.
Велика Палата Верховного Суду також вважає, що вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав за продавцем (спадкоємцем) також не підлягають задоволенню з тих самих підстав, оскільки вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту (див. п. 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що пред'явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права і в інших постановах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29))».
За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Відповідні правові висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), та підтримані в подальшому Верховним Судом, зокрема в постанові від 29 січня 2025 року в справі № 727/348/23 (провадження № 61-13819св24).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21, Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 442/2640/20, провадження № 61-16128св21, від 24 липня 2024 року у справі № 522/29302/13-ц, провадження № 61-831 св 24).
До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб'єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов'язана чи афілійована юридична особа, пов'язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19, провадження № 61-10361св22, від 18 квітня 2024 року в справі № 501/567/17, провадження № 61-16048св23).
Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 757/61314/18-ц, провадження № 61-17763св21).
Якщо кінцевий набувач розпорядився процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв'язку з вимогою про витребування майна, це не позбавляє його права заявити цей позов у разі ініціювання повернення майна власнику. Навіть у випадку повернення майна від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до проміжного набувача, у якого він придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 569/1158/20, провадження № 61-9944св21, від 24 травня 2023 року у справі № 200/22167/17, провадження № 61-7647св20).
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 395/838/20, провадження № 61-6322св22, від 17 січня 2025 року у справі № 462/4550/22, провадження № 61-7393св24).
Вирішуючи даний позов по суті, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що позивачі є спадкоємцями особи, у власності якої за життя перебували спірна квартира, згідно з ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, мають право на спірну квартиру, яка входить до складу спадщини, проте оформити таке право не можуть, оскільки спірна квартира наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , який набув право на відповідну квартиру з порушенням закону (під час чинного арешту на таку квартиру). У зв'язку з вказаним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що майнове право позивачів є порушеним.
Так, судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира за договором від 06 листопада 2020 року була продана ТОВ «Світ Фінансів» (продавець), як іпотекодержателем, та ТОВ «Ренесанс Компані» за договором від 07 липня 2021 року. В подальшому, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у справі № 760/27313/20-ц, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, договір від 06 листопада 2020 року було визнано недійсним з огляду на те, що на момент укладення оспорюваного правочину боржник (іпотекодатель) помер, а кредитор, якому було відомо про смерть боржника та заведення нотаріусом спадкової справи, з майновими вимогами до спадкоємців ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не звертався.
Також суд першої інстанції встановив, що в межах розгляду вказаної справи № 760/27313/20-ц ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року у справі № 760/27313/20 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року) на спірну квартиру було накладено арешт, і під час чинності вказаної ухвали від 17 грудня 2020 року про накладення арешту, за договором від 07 липня 2021 року ТОВ «Ренесанс Компані» продало спірну квартиру ОСОБА_1 , при цьому чинність вказаного обтяження нерухомого майна було припинено 07 червня 2021 року приватним виконавцем Єфіменко Д.О., індексний номер рішення: 58600323, підстави зняття арешту - невідомі, реквізити прийнятого приватним виконавцем рішення щодо зняття арешту - не зазначені.
Судом першої інстанції враховано, що саме ТОВ «Ренесанс Компані» оскаржувало в апеляційному порядку ухвалу від 17 грудня 2020 року про накладення арешту, а тому станом на час укладення ним, як покупцем, договору від 07 липня 2021 року воно не могло не знати про наявність накладного арешту на квартиру, що була об'єктом продажу за таким договором.
Суд першої інстанції звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів ОСОБА_1 на виконання договору від 07 липня 2021 року та договору про внесення змін до нього, що бенефіціаром ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані» є одна й та ж особа - ОСОБА_9 , при цьому як договір від 06 листопада 2020 року, так і договір від 07 липня 2021 року від імені продавців (ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані» відповідно) підписано однією і тією ж особою - ОСОБА_11 , і що рахунки, які вказані в договорах від 06 листопада 2020 року та від 07 липня 2021 року для перерахування оплати за квартиру є ідентичними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 придбав спірну квартиру в особи, яка не мала права її відчужувати, в тому числі з огляду на наявність арешту на відповідну квартиру, майно вибуло з власності позивачів не з їхньої волі, а тому наявні підстави для витребування квартири в ОСОБА_1 , що в цьому випадку є належним способом захисту порушеного права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем відповідного майна і мирно ним володів, і на час укладення договору купівлі-продажу від 07 липня 2021 року право власності за квартирою було зареєстровано за ТОВ «Ренесанс Компані», а будь-які арешти відсутні, апеляційний суд враховує наступне.
Апеляційний суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду в постанові від 10 жовтня 2019 року в справі № 592/7963/16-ц про те, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
Також, відповідно до правових висновків Верховного Суду в постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 183/900/17, набувач визнається добросовісним, якщо при укладенні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, проявив обережність і обачність для з'ясування правомочності продавця на відчуження майна. При цьому оспорювання правомочності продавця на відчуження цього майна Верховним Судом віднесено до них обставин, які покупець може та повинен довідатися, проявивши розумну обачність.
Крім того, в постанові від 15 березня 2023 року в справі № 464/232/17 Верховний Суд в контексті обачності та обережності зазначив, що позивач повинен звертати увагу не лише на юридичну долю майна в межах судових справ, але й знайомитися зі змістом документів, що підтверджують право власності на це майно, підстави його набуття, швидкі перепродажі, вартість, і за необхідності отримавши правову допомогу, зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу.
З огляду на викладене відповідач ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, перед придбанням квартири у власність міг і повинен був пересвідчитися, що в Державному реєстрі речових прав була наявна інформація про обтяження майна, а саме про арешт, накладений на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року в справі № 760/27313/20, при цьому чинність вказаного обтяження нерухомого майна було припинено 07 червня 2021 року приватним виконавцем Єфіменко Д.О., індексний номер рішення: 58600323, підстави зняття арешту - невідомі, реквізити прийнятого приватним виконавцем рішення щодо зняття арешту - не зазначені.
Крім того, у ОСОБА_1 мало викликати обґрунтований сумнів укладення договору про внесення змін до договору купівлі-продажу квартири в день укладення основного договору 07 липня 2021 року, виклавши в новій редакції пункт 4 договору, згідно якої продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 1 144 487,40 грн., з яких суму в розмірі 490 494,60 грн. покупець сплатив продавцю до підписання цього договору, а решту в сумі 653 992,80 грн. зобов'язаний сплатити продавцю протягом 12 місяців з моменту нотаріального посвідчення цього договору, що суттєво відрізняється від умов п. 4 договору, погоджених сторонами раніше в цей же день, згідно яких продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 627 000 грн., які продавець отримав від покупця у повному обсязі до підписання цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Доводи апеляційної скарги, що позивачі були обізнані про відчуження на користь ОСОБА_1 спірної квартири, однак у ході розгляду справи про оскарження договору від 06 листопада 2020 року, укладеного ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані», не залучали його до участі в справі та не пред'являли до нього вимог, що свідчить про відсутність жодних претензій до ОСОБА_1 з боку спадкоємців, є нічим не підтвердженими припущеннями та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд також не приймає доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 здійснив оплату за договором купівлі-продажу від 07 липня 2021 року, з огляду на встановлені судом обставини, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів ОСОБА_1 на виконання договору від 07 липня 2021 року та договору про внесення змін до нього, і такі висновки відповідачем у апеляційній скарзі не спростовані.
Доводи апеляційної скарги, що позовна заява містить рішення державного реєстратора про відмову у вчиненні реєстраційних дій та постанову державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, квартира належить на законних підставах ОСОБА_1 і не є частиною спадщини, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що вказані обставини виникли саме через протиправне відчуження квартири на підставі недійсного договору від 06 листопада 2020 року і подальший її продаж особою, яка не мала права на її відчуження.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду у постановах від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 27 травня 2020 року в справі № 641/9904/16-ц, від 02 серпня 2023 року в справі № 308/8629/19, Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 відхиляються апеляційним судом як нерелевантні, з огляду на недоведення відповідачем ОСОБА_1 своєї добросовісності як набувача спірної квартири за договорами від 07 липня 2021 року, а також здійснення ним перерахування коштів на виконання цих договорів.
Апеляційний суд не погоджується з помилковими аргументами ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що механізм та нюанси здійснення оплати за договором жодним чином не впливає на поняття добросовісного набувача, враховуючи положення ч. 3 ст. 388 ЦК України, відповідно до якої якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Враховуючи обставини даної справи, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, що вимоги про витребування майна з володіння ОСОБА_1 та скасування рішення про державну реєстрацію прав є належним способом захисту та підлягають задоволенню, що буде відповідати принципу справедливості судового розгляду, оскільки забезпечить ефективний захист та відновлення порушених прав позивачів, на захист яких вони звернулися до суду з даним позовом.
Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах права позивача як власника спірного майна захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Апеляційний суд погоджується з оцінкою суду першої інстанції витребування спірної квартири у відповідача ОСОБА_1 на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті, а саме, що за обставин даної справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також судом першої інстанції звернуто увагу ОСОБА_1 , що останній не позбавлений права на відшкодування за рахунок продавця майна збитків на підставі ст. 661 ЦК України, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі 753/11965/19, від 10 липня 2023 року в справі № 175/3416/16-ц, від 26 червня 2024 року у справі № 495/9088/18.
Враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що витребування майна від добросовісного стягувача не відновить порушене право, а навпаки порушить права інших осіб, а отже не є належним способом захисту права позивачів, які не позбавлені можливості в межах цивільного позову, в тому числі під час розгляду кримінальної справи про шахрайство, відшкодувати збитки за рахунок винних осіб, через незаконні дії яких порушені їх права.
Доводи апеляційної скарги, що спірна квартира є єдиним житлом ОСОБА_1 , де він має змогу мешкати, докази чого наявні у матеріалах справи, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, позаяк під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 не надавались докази неможливості проживання за адресою реєстрації у АДРЕСА_3 , де він зареєстрований з 20 травня 1983 року (а. с. 82 - 83 т. 1), і яке не змінювалось ним після придбання спірної квартири, в той час як згідно довідки Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 02 травня 2023 року, за адресою АДРЕСА_2 відсутня реєстрація осіб (а. с. 100 т. 1).
Апеляційний суд враховує, що за змістом положень ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа може мати декілька місць проживання, однак проведенням реєстрації свого місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає його як постійне місце проживання. Отже, закон пов'язує місце проживання фізичної особи із фактом реєстрації у такому житлі. Маючи можливість визначити своїм місцем проживання квартиру за адресою АДРЕСА_2 , відповідач такою можливістю не скористався.
Спростовуються доказами, а саме матеріалами спадкової справи, та встановленими судом першої інстанції обставинами прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 двома спадкоємцями, а саме його матір'ю ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_4 , доводи апеляційної скарги, що в спадковій справі зазначено, що у ОСОБА_6 було три спадкоємці, і оскільки відмови ОСОБА_5 у отриманні спадщини матеріали справи не містять, оскаржуване рішення незаконно порушує майнові права ОСОБА_5 , яка не брала участі в справі як позивач.
Крім того, оскільки третя особа ОСОБА_5 не уповноважувала ОСОБА_1 на представництво в межах даної справи, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, ОСОБА_1 в обґрунтування доводів власної апеляційної скарги не вправі апелювати до порушення прав ОСОБА_5 , яка рішення суду першої інстанції з наведених підстав не оскаржувала.
Доводи апеляційної скарги, що спірне майно з власності позивачів не вибувало, оскільки на момент відчуження майна до ТОВ «Ренесанс Компані» свідоцтв про право на спадщину видано будь-кому зі спадкоємців не було, отже і підстав для витребування майна немає, є необґрунтованими та суперечать врахованим судом першої інстанції правовим висновкам Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 395/838/20, провадження № 61-6322св22, згідно яких спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України.
Решта доводів апеляційної скарги зосереджена на обґрунтуванні допущених, на думку ОСОБА_1 , судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які за наслідками їх перевірки апеляційним судом не знайшли свого підтвердження.
Так, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що за нормами цивільного та сімейного законодавства законним представником ОСОБА_4 , в інтересах якої пред'явлено позов ОСОБА_3 , є її мати ОСОБА_5 , а баба ОСОБА_3 не є належним представником дитини, і позов мав бути повернутий позивачу як такий, що підписано особою, яка не мала право на подання позову в інтересах відповідної особи, з огляду на положення ст. 258 СК України, якою передбачено, що баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Крім того, з нормами даної статті узгоджуються вимоги ч. 1 ст. 59 ЦПК України, відповідно до якої права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом; ч. 1, 3 ст. 242 ЦК України, відповідно до яких батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей; законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
Встановивши, що ОСОБА_3 є бабою неповнолітньої ОСОБА_4 , 2012 року народження, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що ОСОБА_3 мала право звернутися до суду за захистом прав та інтересів онуки без спеціальних на те повноважень.
Спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги, що копія уточненої позовної заяви та клопотання позивача про долучення доказів від 11 липня 2024 року, не були направлена на адресу всім учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 , оскільки на а. с. 229а - 238 т. 1 наявні докази направлення уточненої позовної заяви рекомендованим листом з описом вкладення всім учасникам справи, зокрема і ОСОБА_1 (а. с. 230а, 231 т. 1), а докази направлення клопотання про долучення доказів від 11 липня 2024 року рекомендованим листом з описом вкладення всім учасникам справи знаходяться на а. с. 115 - 128 т. 3, зокрема і ОСОБА_1 (а. с. 117, 118 т. 3).
Крім того, у відзиві на позовну заяву в новій редакції представник ОСОБА_1 сам повідомив про надходження на свою адресу копії позовної заяви (зворот а. с. 173 т. 2).
При цьому апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції не встановлювалось будь-яких обставин на підставі доказів, долучених до матеріалів справи за клопотанням позивача від 11 липня 2024 року, а лише зазначено про надання цих доказів позивачем та про їх наявність в матеріалах справи (а. с. 175 т. 4 або аркуш 10 рішення).
Натомість, відповідачем в апеляційній скарзі не доведено, яким чином саме по собі прийняття доказів, поданих позивачем з пропуском встановленого ст. 82 ЦПК України строку, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак зазначений процесуальний недолік не є передбаченою ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування або зміни судового рішення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів та повторного викладення аргументів, кожному з яких було надано належної оцінки судом, і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені відповідачем, покладаються на нього і перерозподілу судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.