25 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 753/8488/24
Провадження № 22-ц/824/2725/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит
Фінанс»
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядкуписьмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до вимог якого просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 85 000,00 грн. та судовий збір.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17.03.2023 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (navse.in.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1172-7652, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 17 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період сплати відсотків - 14 днів; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Зазначений кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був попередньо ознайомлений. Кредитний договір у відповідності до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений між сторонами у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A6386, для підписання Кредитного договору № 1172-7652 від 17.03.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 17 000 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період сплати відсотків - 14 днів; знижена % ставка - 1.,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день. Орієнтовна загальна вартість Кредиту - 96 050,00 грн. (п. 4.11 Кредитного договору).
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.
В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, та законодавству України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 10 336,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 85 000,00 гривень.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме:
- прострочену заборгованість за кредитом 17 000,00 гривень;
- прострочену заборгованість за нарахованими процентами 68 000,00 гривень,
що разом становить 85 000,00 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.
По суті позовних вимог Відповідачем суду першої інстанції надано заперечення, в яких вона заперечувала щодо задоволення позову. Зазначено, що позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за кредитним договором, а саме щодо нарахування заборгованості за відсотками. Заявлені позивачем суми відсотків не ґрунтуються на умовах договору. Відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, оскільки розмір відсотків є несправедливим.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1172-7652 від 17.03.2023 в розмірі 85 000 грн. 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 17 000 грн. 00 коп., прострочена заборгованість за відсотками - 68 000 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, а отже він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів. Належних доказів невірності, наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи. Крім того Відповідач не зверталась до суду з клопотанням про призначення відповідної судово-економічної експертизи. Позичальник ОСОБА_1 погодилась на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання нею договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тому, з огляду на викладене на думку суду першої інстанції, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, 06 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. направила засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у обґрунтуванні доводів якої вказує на те, що:
1. Суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме:
Сторона відповідача зазначає, що Позичальника не ознайомлено у письмовій формі з умовами кредитування, та насамперед - сукупною вартістю кредиту.
Наголошує на тому, що копія договору, не містить підпису Відповідача, та те що суду не надано доказів перерахування кредитних коштів на її рахунок.
Стверджує, що графік платежів та паспорт споживчого кредиту також не містять підписів Відповідача, а отже не можна дійти висновку що Позичальника ознайомлювали з умовами кредитування, в тому числі не можна вважати Правила надання кредитних коштів складовою Кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником.
2. Позивач не надав пояснення щодо нарахування суми заборгованості за відсотками.
Відповідач вважає, що належного розрахунку заборгованості, який би узгоджувався з матеріалами справи та умовами договору, Позивач суду не надав.
3. Несправедливість умов кредитного договору.
Звертає увагу суду, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Зазначає, що ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Вважає, що до даних умов договору застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині несправедливих умов договору, наголошує що пеня не може перевищувати 15 відсотків суми простроченого платежу, та про те що Позивач скористався необізнаністю Відповідача, та що заборгованість за нарахованими процентами не є спів розмірною з тілом заборгованості.
4. Відсутність факту досудового врегулювання спору.
Відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази, що підтверджують факт звернення Позичальника до ОСОБА_1 про дострокове погашення суми заборгованості за кредитом.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції винесено рішення з порушення норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу ОСОБА_2
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року витребувано матеріали справи № 753/8488/24 з Дарницького районного суду міста Києва.
01 жовтня 2024 року матеріали справи № 753/8488/24 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
30 жовтня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява Відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
14 листопада 2024 року представником ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Шевченко В. О. було надіслано через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року - без змін.
02 грудня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З. Я. надіслано до Київського апеляційного суду засобами поштового зв'язку відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вона просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розпорядженням 20 січня 2025 року, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Київського апеляційного суду, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 753/8488/24.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеусу А. М.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 17 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (navse.in.ua) укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1172-7652, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб.
Кредитний договір у відповідності до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений між сторонами у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор A6386, для підписання Кредитного договору №1172-7652 від 17.03.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 17 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період сплати відсотків - 14 днів; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.
Позивач через АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір №4010 надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Таким чином на підтвердження факту видачі кредиту, Кредитодавець додає до цієї Позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а. с. 62-67), за період з 17 березня 2023 року по 10 січня 2024 року у відповідача накопичилася заборгованість за кредитом у розмірі 95 336,00 грн. Жодних нарахувань після закінчення строку кредитування (10 січня 2024 року згідно п. 4.9 Кредитного договору) Кредитодавцем не здійснювалося. Жодних платежів на погашення заборгованості Позичальником не здійснювалося.
Також, Кредитодавцем було прийнято рішення частково списати заборгованість у сумі 10 336,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 85 000,00 гривень.
Станом на дату подачі позову загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 85 000,00 гривень, а саме:
- прострочену заборгованість за кредитом 17 000,00 гривень;
- прострочену заборгованість за нарахованими процентами 68 000,00 гривень,
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором матеріали справи не містять. Станом на день розгляду справи, зобов'язання за кредитним договором належним чином відповідачем не виконано.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 17 березня 2023 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких не надала, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Відповідно до п. 4.6. вищевказаного кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дату фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка - 1,50 % за кожен день прострочення кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка - 1,20 %, право користування кредитом за такою ставкою згідно умов, визначених п. 10.2 цього договору.
За пунктом 4.9 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто, строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів (до 10 січня 2024 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.
Відповідно до п. 2.3. кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендував позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно розрахунку у вигляді таблиці, відображеній у договорі.
Відповідно, п. 4.11 договору передбачена орієнтовна загальна вартість кредиту (за весь строк кредитування складає 96 050,00 грн. та включає а себе суму кредиту та проценти за користування кредитом та комісію, заборгованість за якою Кредитодавець в подальшому списав.
Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 17 березня 2023 року по 10 січня 2024 року за користування кредитними коштами.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги в частині неналежного з'ясування обставин, що мають значення для справи є необґрунтованими, та такими що суперечать матеріалам справи, оскільки сукупну вартість кредиту чітко вказано в п. 4.11 Кредитного договору та складає 96 050,00 грн. Кредитний договір та його паспорт містять в собі умови кредитування, підписані одноразовим пароль-ідентифікатором A6386, який був наданий Позичальнику, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 17 березня 2023 року правочину та ознайомлення Позичальника з умовами договору. Рекомендований графік платежів чітко зазначений в п. 2.3 Кредитного договору, який підписала Відповідач.
До позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Загальна сума заборгованості згідно розрахунку заборгованості не перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту зазначену в п. 4.11 Кредитного договору, та з якою Відповідач була належним чином ознайомлена. Даних на спростування розрахунку заборгованості матеріали справи не містять, тому твердження Відповідача, що належного розрахунку заборгованості, який би узгоджувався з матеріалами справи та умовами договору, Позивач суду не надав, спростовуються матеріалами справами.
Як убачається з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф та пеню за не виконання зобов'язання відповідачем, а тому посилання відповідача на не застосуваненя положення Закону України «Про споживче кредитування» та висновків Верховного Суду України, є помилковим.
Зазначені висновки стосуються правовідносин, які не належать до правовідносин які підлягають перегляду у даній справі, та натомість стосуються пені, розміру неустойки як каральної санкції, а також відсотків річних як вигляд відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Потрібно розрізняти проценти за користування кредитними коштами (ст. 536 ЦК України) і відсотки (відсотки річних ст. 625 ЦК України), що є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнових прав та інтересів кредитора. Такі відсотки застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. У зв'язку з цим Відповідач дійшов передчасного висновку про надмірний та невиправданий майновий тягар для Відповідача, який порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що усі істотні умови договору були погоджені між позивачем та відповідачем, відповідали чинному на момент укладення кредитного договору законодавству, не порушували прав Позичальника, а тому їх не можна вважати несправедливими чи надмірними для Відповідача.
Щодо доводів скаржника про відсутність факту досудового врегулювання спору колегія суддів зазначає наступне.
У ст. 16 ЦПК України зазначено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Згідно ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Таким чином, у випадках, які мають бути прямо передбачені законом, сторони повинні в обов'язковому порядку здійснити досудове врегулювання спору. Недотримання цієї вимоги має наслідком повернення позовної заяви.
При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання спору для даної категорії справ. Позивач звертається 25 квітня 2024 року з вимогою стягнення заборгованості за вже простроченим кредитним договором, строк дії якого закінчився 10 січня 2024 року, а не достроково, як це зазначає Відповідач у своїй апеляційній скарзі.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року (справа N 1-2/2002) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового регулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Також, у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі №419/316/15-ц, предметом спору якого було стягнення заборгованості за кредитним договором, викладено висновки, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Тому доводи скаржника в цій частині, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, а також, те що судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 не виконувала своїх зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду Київської області від 22 липня 2024 року -залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна