1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 20 лютого 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
власника майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12023100000000359, відомості щодо якого внесені 08.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, а саме на транспортний засіб - автомобіль марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 ; технічний паспорт НОМЕР_3 та ключ до автомобіля марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та яким користується ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині заборони власникам володіти та користуватися транспортним засобом.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 13 листопада 2024 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власника майна, копію оскаржуваної ухвали не направлено, про її існування стало відомо з ЄДРСР 05 січня 2025 року та того ж дня апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд». З наведених підстав, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що власнику транспортного засобу про підозру не повідомлено, а прокурором у клопотанні не обґрунтовано відповідність арештованого майна ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
Також зазначає про те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено про порядок її виконання із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 не з'явився, 19 лютого 2025 року на електронну пошту суду надіслав клопотання про розгляд скарги у його відсутність. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності адвоката ОСОБА_6 , що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України) та думку власника майна.
Заслухавши доповідь судді, доводивласника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу а скасувати ухвалу слідчого судді, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначив, що 13 листопада 2024 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власника майна, копію оскаржуваної ухвали не направлено, про її існування стало відомо з ЄДРСР 05 січня 2025 року та того ж дня апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд». З наведених підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 08 березня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023100000000359, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, проте не пізніше 2021 у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на незаконне отримання прибутку, шляхом порушення умов збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації небезпечних відходів, та їх несанкціоноване скидання, зливання, розміщення, зберігання на земельних ділянках Київської області, які не мають відповідного призначення (не визначенні для таких цілей органами влади та місцевого самоврядування), без відповідного дозволу, за відсутності матеріально-технічної бази, що спричинило забруднення земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля, що створило небезпеку для життя, здоров'я людей та довкілля.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_10 , визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника групи, будучи обізнаним у процесі діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, маючи під своїм контролем підприємства ТОВ «Еко Teppa», TOB «Екопровайд», підшукав співорганізатора - ОСОБА_11 , та осіб, які увійдуть до складу такої групи та будуть працювати на підконтрольних йому товариствах - ТОВ «Еко Teppa», ТОВ «Екопровайд», а саме раніше знайомих йому ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , вказані особи керуючись корисливим мотивом, прийняли пропозицію ОСОБА_10 та надали свою добровільну згоду на участь в організованій групі.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як виконавець для організованої групи здійснює перевезення відходів, в тому числі небезпечних, медичних відходів, за вказівкою та погодженням з ОСОБА_11 . Будує логістичні маршрути щодо місць загрузки та вигрузки, здійснює скидання медичних відходів у смітних загального використання. При цьому, ОСОБА_9 у своїй діяльності користується автомобілем марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 .
07 листопада 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києві від 07 жовтня 2024 року проведено обшук транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході вказаного обшуку вилучено: автомобіль марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 ; технічний паспорт НОМЕР_3 на автомобіль марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 ; ключ до автомобіля марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 від 07 листопада 2024 року вилучене майно визначено речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
08 листопада 2024 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 засобами поштового зв'язку направила до Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна вилученого 07 листопада 2024 року під час проведення обшуку транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року клопотання прокурора задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.
Зокрема, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави арешту майна відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримано вимог зазначених норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод,
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_5 належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів.
З витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що кримінальні правопорушення внесено за ч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 239, КК України. Зокрема зазначено, у тому числі за результатами відібрання зразків ґрунту, у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12023100000000359 та проведення експертного дослідження за адресами: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Біла Церква, мікрорайон «Гайок»; Київська обл.., Броварський р-н., с. Зазим'я, вул. Промислова (Родгоспна), 6, встановлено факт забруднення невстановленими особами земель, що спричинило небезпеку для довкілля (ЄО 1537, ЄО 1538 від 20.09.2024)
Вказані обставини безпосередньо і підлягають з'ясуванню під час здійснення кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини.
Однак, транспортний засіб, на яке прокурор просив накласти арешт не може відповідати критеріям речових доказів в ході досудового розслідування щодо здійснення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 239 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яке саме доказове значення може мати вказане рухоме майно у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об'єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.
Як підтвердив прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_9 , який зі слів власника майна ОСОБА_5 , користується вказаним автомобілем, жодної підозри йому не пред'явлено.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 з потребами досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
У порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
Проте вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді.
За матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що автомобіль марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , набуто кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто не відповідають вимогам ст. 98 КПК України.
Ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в порушення відповідно ст. ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на вказаний автомобіль, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що автомобіль марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим винесена постанова про визнання вказаного транспортного засобу речовими доказами є формальною та не містить жодних мотивів.
Прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023100000000359, відомості щодо якого внесені 08.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, а саме на транспортний засіб - автомобіль марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 ; технічний паспорт НОМЕР_3 та ключ до автомобіля марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та яким користується ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19
Єдиний унікальний № 752/12122/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_20
Справа № 11сс/82/1290/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК