1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 20 лютого 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 287 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого 2-го відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 03 березня 2025 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що органом досудового розслідування не доведено наявність чи продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилається на те, що ОСОБА_6 надає викривальні покази, а до іншого підозрюваного у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 02 грудня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22024101110001257, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
02 грудня 2024 року ОСОБА_6 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
03 грудня 2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 31 січня 2025 року.
Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 03 березня 2025 року.
Оскарженою ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року, ОСОБА_9 продовжено раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 03 березня 2025 року, включно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для продовження цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримано.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 перевірено при розгляді клопотання. При цьому заслухано доводи прокурора, думку підозрюваного та захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати його у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Крім того, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, зокрема ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не надано доказів, які підтверджують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження.
Посилаючись на те, що до іншого підозрюваного застосовано більш м'який запобіжний захід, не впливає на правильність висновків слідчого судді. Питання застосування запобіжного заходу щодо інших підозрюваних в даному кримінальному провадженні не є предметом даного апеляційного розгляду.
Та обставина, що ОСОБА_6 надає виправдувальні покази, не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою підозрюваного, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
Крім того, з урахуванням того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та відповідно до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначив розмір застави, з чим погоджується і колегія суддів.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 за наявності обставин, які виправдовують подальше обмеження права його на свободу, що не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Даних, які б унеможливили подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Унікальний номер справи 760/2164/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження 11сс/824/1944/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК