20 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 03.01.2025 задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 04.12.2024 під час проведення обшуку в транспортному засобі «Hyundai Еlantra», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на автозаправці «WOG» за адресою м. Київ, Берестейський проспект, 11-Б, та яким користується ОСОБА_6 , а саме на:
- грошові кошти в загальній сумі 1 342 500 грн. у вигляді: купюр номіналом по 500 грн. в кількості 1673 шт., купюр номіналом по 1000 грн. в кількості 403 шт., купюр номіналом по 200 грн. в кількості 303 шт., купюр номіналом по 100 грн. в кількості 423 шт.;
- мобільний телефон марки «INFINIX» ІМЕІ: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки «Xiomi» ІМЕІ: НОМЕР_3 ;
- блокнот з чорновими записами,
із встановленням заборони відчуження, розпорядження та користування усім перерахованим вище майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою
Справа № 758/15743/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1348/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про порушення встановленого дводенного строку розгляду клопотання, передбаченого ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки клопотання прокурора надійшло до суду 09.12.2024, а його розгляд слідчим суддею призначено фактично через 25 днів - на 03.01.2025.
ОСОБА_6 не має жодного відношення до вчиненого кримінального правопорушення та не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_9 здійснив передачу пакунку ОСОБА_6 в автомобілі «Hyundai Еlantra», проте матеріали клопотання не містять жодних доказів про факт передачі саме грошових коштів.
Вилучені грошові кошти є власністю ОСОБА_6 , які він отримав у позику від ОСОБА_10 , відповідно до договору позики від 03.12.2024, та не мають жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження.
Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
20.02.2025 від першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, з посиланням на перебування прокурора ОСОБА_12 у відпустці та неможливість прибуття інших прокурорів з групи прокурорів через зайнятість в інших судових засіданнях.
Разом з тим, доказів на обгрунтування викладених у клопотанні обставин, до клопотання не долучено.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , який в режимі відеоконференцзв'язку підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом УП в метрополітені ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100120000163, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що невстановленою групою осіб, в змові із службовими особами КП «Київський метрополітен» (код ЄДРПОУ 03328913), зареєстровано низку суб'єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ «КСМ-ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 37333587), для забезпечення діяльності протиправного механізму із заволодіння бюджетними коштами, шляхом надання переваг підконтрольним суб'єктам господарської діяльності та забезпечення їхньої перемоги під час участі у оголошених КП «Київський метрополітен» публічних закупівлях за цінами, що значно вище ринкових.
Проведеним оглядом платформи публічних закупівель «PROZORRO» встановлено, що 31.03.2023 КП «Київський метрополітен» оприлюднило інформацію про проведення процедури публічної закупівлі оливи та мастил (код за ДК 021:2015:09210000-4: Мастильні засоби) з ідентифікатором UA-2023-03-31-002081-a.
За результатами проведеної процедури закупівлі, в якій переможцем визначено ТОВ «КСМ-ТРЕЙД», 11.05.2023 між вказаним суб'єктом господарської діяльності та КП «Київський метрополітен» укладено договір №194-нх-23 про постачання оливи та мастила строком до 31.12.2023 на загальну суму 10 037 555, 70 грн (в т.ч. ПДВ в розмірі 1 672 925, 95 грн).
Для підтвердження чи спростування факту діяльності вищенаведеного протиправного механізму постановою прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва залучено відповідного спеціаліста для проведення дослідження фінансово-господарських операцій ТОВ «КСМ-ТРЕЙД».
Відповідно до висновку спеціаліста б/н від 11.11.2024, в наданих на дослідження матеріалах міститься інформація, згідно з якою ТОВ «КСМ-ТРЕЙД» є учасником та переможцем в процедурах закупівель (тендерах) щодо постачання продукції до комунальних підприємств, зокрема, на КП «Київський метрополітен».
Крім цього, відповідно до наданого витягу з Єдиного реєстру податкових накладних та відомостей, що містяться в ньому, спеціалістом встановлено, що ТОВ «КСМ-ТРЕЙД» в період з 01.01.2023 по 31.10.2024 здійснило закупівлю товарів, зокрема, в наступних суб'єктів господарювання: у ТОВ «ЮНІВЕРС ІМПОРТЕКС» (код ЄДРПОУ 45358323) - полімер етилену та присадок до мастил на загальну суму 4 846 498,8 грн з ПДВ; у ТОВ «ЮНІВЕРС ІМПОРТЕКС (УКР)» (код ЄДРПОУ 43481441) - полімер етилену та присадок до мастил на загальну суму 6 402 714,0 грн з ПДВ.
Зважаючи на зазначене, службовими особами ТОВ «КСМ-ТРЕЙД» ймовірно порушено пункт 44.1. статті 41 ПК України, внаслідок чого зазначений суб'єкт господарювання ймовірно не доплатив в період з 01.01.2023 по 30.09.2024 року до державного бюджету загальнодержавний податок у вигляді податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «ЮНІВЕРС ІМПОРТЕКС (УКР)» (код ЄДРПОУ 43481441), ТОВ «ЮНІВЕРС ІМПОРТЕКС» (код ЄДРПОУ 45358323), ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» (код ЄДРПОУ 42516986), ТОВ «АЛЕКО ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 43558414), ТОВ «АВТОШЛЯХ 2020» (код ЄДРПОУ 43631567), ТОВ «АВТОНОМІЯ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37471226), ТОВ «ЮРАЙ ЛТД» (код ЄДРПОУ 42322645), ТОВ «ТРАНСХЛІБАВТО» (код ЄДРПОУ 44971941) та ТОВ «ТАЙМ ВІКТОРІ» (код ЄДРПОУ 43435903) за умови, що зазначені взаємовідносини мали безтоварний характер, вказані суб'єкти господарювання пов'язані між собою та отримали безготівкові грошові кошти в період і обсязі відповідно до взаємовідносин, відображених у податковій звітності, становить 3 749 102,09 грн та ймовірно мають ознаки легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом.
На переконання органу досудового розслідування, зазначений висновок спеціаліста вказує на факт виведення службовими особами ТОВ «КСМ-ТРЕЙД» грошових коштів, отриманих на свої банківські рахунки від виконання договорів, укладених за результатами перемоги в публічних закупівлях, оголошених державним та комунальними установами, зокрема КП «Київський метрополітен», у тіньовий сектор економіки, за допомогою здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, які носять «фіктивний» характер, з суб'єктами господарської діяльності з ознаками «фіктивності», для подальшого обготівкування та розподілення між учасниками злочинного механізму.
З огляду на викладене, є очевидним функціонування протиправного механізму із заволодіння комунальними коштами КП «Київський метрополітен» під час виконання вказаної угоди з ТОВ «КСМ-ТРЕЙД», шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Органом досудового розслідування встановлено, що до вказаної діяльності причетний ОСОБА_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Як зазначено в клопотанні, останній виконує функції кур'єра злочинної групи та відповідальний за отримання та розподіл грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.
Під час досудового розслідування на підставі постанови слідчого від 04.12.2024, у зв'язку із встановленням факту передачі ОСОБА_9 пакунку ОСОБА_6 , відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук транспортного засобу марки «Hyundai Еlantra» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: м. Київ, Берестейський проспект, 11Б, а саме на автозаправці «WOG», та яким користується ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено: грошові кошти в загальній сумі 1 342 500 грн. (у вигляді: купюр номіналом по 500 грн. в кількості 1673 шт., купюр номіналом по 1000 грн. в кількості 403 шт., купюр номіналом по 200 грн. в кількості 303 шт., купюр номіналом по 100 грн. в кількості 423) шт.; мобільний телефон марки «INFINIX» ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Xiomi» ІМЕІ: НОМЕР_3 ; блокнот з чорновими записами.
В подальшому слідчий СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_13 в порядку, встановленому ч. 3 ст. 233 КПК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення вказаного обшуку.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06.12.2024 надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Hyundai Еlantra», д.н.з. НОМЕР_1 , який фактично проведено 04.12.2024 за адресою м. Київ, Берестейський проспект, 11-Б, на території автозаправки «WOG».
Постановою слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_13 від 05.12.2024 вищевказане майно, вилучене в ході обшуку 04.12.2024, визнане речовим доказом у кримінальному провадженні №12024100120000163 від 23.07.2024.
09.12.2024 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, яке виявлене та вилучене 04.12.2024 під час проведення обшуку транспортного засобу «Hyundai Еlantra», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на автозаправці «WOG» за адресою м. Київ, Берестейський проспект, 11-Б, та яким користується ОСОБА_6 , а саме на: грошові кошти в загальній сумі 1 342 500 грн. у вигляді: купюр номіналом по 500 грн. в кількості 1673 шт., купюр номіналом по 1000 грн. в кількості 403 шт., купюр номіналом по 200 грн. в кількості 303 шт., купюр номіналом по 100 грн. в кількості 423 шт.; мобільний телефон марки «INFINIX» ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Xiomi» ІМЕІ: НОМЕР_3 ; блокнот з чорновими записами, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 03.01.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке було вилучене 04.12.2024 під час проведення обшуку в транспортному засобі «Hyundai Еlantra», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на автозаправці «WOG» за адресою м. Київ, Берестейський проспект, 11-Б, та яким користується ОСОБА_6 , а саме на: грошові кошти в загальній сумі 1 342 500 грн. у вигляді: купюр номіналом по 500 грн. в кількості 1673 шт., купюр номіналом по 1000 грн. в кількості 403 шт., купюр номіналом по 200 грн. в кількості 303 шт., купюр номіналом по 100 грн. в кількості 423 шт.; мобільний телефон марки «INFINIX» ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Xiomi» ІМЕІ: НОМЕР_3 ; блокнот з чорновими записами, із встановленням заборони відчуження, розпорядження та користування усім перерахованим вище майном.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучені під час обшуку транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_6 , мобільні телефони, грошові кошти та блокнот, з тих підстав, що вказане майно може містити на собі відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, а вилучені грошові кошти можуть бути набутими кримінально протиправним шляхом, у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12024100120000163, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, передане, відчужене чи зникнути.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 не має відношення до вчиненого кримінального правопорушення, вилучені в нього кошти мають законне походження, та доводи про відсутність доказів того, що ОСОБА_9 передав ОСОБА_6 в автомобілі «Hyundai Еlantra» пакунок саме з грошовими коштами, не спростовують правильність висновків слідчого судді на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження, проте підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вилученого у транспортному засобі ОСОБА_6 майна.
Доводи апеляційної скарги захисника про недотримання судом передбаченого ч. 1 ст. 172 КПК України дводенного строку розгляду про арешт майна, не є визначеною законом безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3