20 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційні скарги з доповненнями захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 11 січня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 11.01.2025 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 19.02.2025 без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що в
Справа № 757/399/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1436/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
судовому засіданні прокурор в черговий раз не довів необхідності продовження ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу.
Долучені до клопотання матеріали не можуть підтверджувати наявність обґрунтованої підозри, оскільки суд їх не досліджував, та не підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи сторони обвинувачення не підтверджуються доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях і тяжкості інкримінованого злочину.
Підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався.
Також, апелянт посилався на упереджене ставлення до підозрюваного з боку слідчого судді, яке позбавляє підозрюваного права на належний захист, оскільки оголошення повного тексту оскаржуваної ухвали було призначено на 16.01.2025, вже після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
05.02.2025 та 20.02.2025 від захисника ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній вказував про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
ОСОБА_6 інкримінується незаконне виготовлення наркотичних засобів у співучасті з іншими особами, однак викладене у підозрі формулювання щодо розміру наркотичних засобів не дає можливості визначити точний їх розмір, які на думку слідства виготовив підозрюваний, що є ключовим при оцінці тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення.
Повідомлення про підозру та зміст клопотання містять невідповідності щодо часу підшукання та використання місця для виготовлення наркотичних засобів ОСОБА_6 та іншими підозрюваними.
Крім того, доведеність викладених у підозрі обставин сторона обвинувачення обґрунтовує протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться виключно на підставі ухвали слідчого судді відповідного апеляційного суду.
При цьому жодної ухвали Київського апеляційного суду, яка згадується в протоколах НСРД, до матеріалів клопотання не долучено.
Також за відсутності в матеріалах клопотання відповідних доручень слідчих та процесуальних рішень про визначення групи слідчих у даному кримінальному провадженні раніше 16.08.2024, усі негласні слідчі (розшукові) дії були проведені оперуповноваженими ДБН НП України без наявності відповідного доручення, оскільки на той момент відповідні слідчі не здійснювали свої повноваження в межах конкретного кримінального провадження.
Крім того, апелянт вказував про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і стороною обвинувачення не наведено фактичних обставин і не надано жодних доказів, які б могли доводити існування цих ризиків.
Відсутність у ОСОБА_6 намірів вчинити хоча б одну із зазначених у ст. 177 КПК України дій свідчить про невиправданість продовження тримання підозрюваного під вартою.
Ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та/або суду ґрунтується виключно на тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та передбачене за нього покарання.
Інші зазначені у клопотанні ризики є лише припущеннями, які належним чином не обґрунтовані та не підтвердженні жодними доказами.
Починаючи з дати застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, органом досудового розслідування протягом 6 місяців подаються аналогічні за змістом та обґрунтуванням ризиків клопотання про продовження тримання підозрюваного під вартою, що підтверджує його необґрунтованість та зловживання з боку сторони обвинувачення.
При цьому слідством не вказано, які саме дії чи поведінка безпосередньо ОСОБА_6 перешкоджає завершити досудове розслідування у даному кримінальному провадження.
Стороною обвинувачення жодним чином необґрунтовано, з яких саме підстав 34 слідчих та 13 прокурорів при активному залученні оперативних підрозділів ДБН НП України не можуть завершити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні та провести зазначені у клопотанні процесуальні дії, більшість з яких потребують лише технічної замученості.
Крім того, апелянт наголошував, що 10.01.2025 у приміщенні Печерського районного суду міста Києва здійснювався огляд здоров'я ОСОБА_6 лікарем бригади швидкої допомоги №106, що підтверджує погіршення стану здоров'я підозрюваного під час його перебування під вартою, що створює серйозні ризики для його здоров'я та життя.
У доповненнях до апеляційної скарги, поданих 20.02.2025, захисник додатково зазначав, що на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали в провадженні Київського апеляційного суду перебувала апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Відтак, на переконання апелянта, ураховуючи положення ч. 2 ст. 400 КПК України, на даний момент ОСОБА_6 перебуває в умовах позбавлення волі за відсутності судового рішення, що набрало законної сили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_8 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, ОСОБА_11 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження,Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001317 від 14.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження 19.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незаконному виготовленні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів в особливо великих розмірах, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному виготовленні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вчиненого повторно, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному виготовленні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.08.2024 застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17.10.2024.
Постановою заступника Генерального прокурора від 10.10.2024 продовжено строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001317 від 14.07.2024 до 3-х місяців, тобто до 19.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.10.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, без права визначення застави, строком до 19.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.11.2024 продовжено строк досудового розслідування до 6-ти місяців, строком до 19.02.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2024 щодо підозрюваного ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, без права внесення застави, строком до 13.01.2025 (включно).
09.01.2024 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 у межах строку досудового розслідування до 19.02.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 11.01.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 19.02.2025 без визначення розміру застави.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як убачається із матеріалів судового провадження, станом на день апеляційного розгляду закінчився строк дії оскаржуваної ухвали про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_6 строку тримання під вартою, строк дії якої було визначено слідчим суддею до 19.02.2025.
Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, викладені у повідомленні про підозру у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтовано підтверджується сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, наслідки кримінальних правопорушень, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування та продовження підозрюваному запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_6 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зміст підозри та вимоги п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, передбачених ст. 3 ст. 307 КК України.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційних скаргах захисників посилання на недоведеність обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З огляду на наведене, доводи сторони захисту про відсутність точного розміру наркотичних засобів, які на думку слідства виготовив підозрюваний; невідповідності у встановлених фактичних обставинах злочинів; неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, зокрема протоколів НСРД, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисників на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків, експертів, інших підозрюваних у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань вищевказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених злочинів, та даних про особу підозрюваного.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
При цьому, посилання захисників на відсутність у підозрюваного наміру вчиняти дії, передбачені ст. 177 КПК України, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці ОСОБА_6 , у разі застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту на погіршення здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру, які вказують на неможливість підозрюваного утримуватись під вартою за станом здоров'я, а також неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор".
Посилання захисника ОСОБА_7 на те, що слідчий суддя позбавив підозрюваного права на належний захист, призначивши оголошення повного тексту оскаржуваної ухвали на 16.01.2025 після закінчення строку на апеляційне оскарження, є безпідставними.
Як убачається із матеріалів судового провадження та даних журналу судового засідання від 11.01.2025, за наслідками розгляду клопотання слідчого, слідчий суддя у присутності підозрюваного та його захисників постановив ухвалу, та на підставі ч. 2 ст. 376 КПК України оголосив її вступну та резолютивну частини, із повідомленням учасників судового провадження про час оголошення повного тексту ухвали 16.01.2025 о 08 год. 00 хв., тобто у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 376 КПК України для складення і оголошення повного тексту ухвали.
За таких обставин, посилання апелянта на оголошення слідчим суддею повного тексту оскаржуваної ухвали після закінчення строку на апеляційне оскарження, чим, на думку захисника, було позбавлено підозрюваного права на належний захист, є безпідставним. Чинним кримінальним процесуальним законом прямо передбачено право суду оголосити повний текст ухвали протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини. Порушень вимог ст. 376 КПК України при оголошенні слідчим суддею постановленої ухвали, колегією суддів не встановлено.
Крім того, у разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Вказане узгоджується із висновком Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.05.2019 у справі №461/1434/18.
Доводи захисника ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про те, що на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали в провадженні Київського апеляційного суду перебувала апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , а відтак, на переконання апелянта, ураховуючи положення ч. 2 ст. 400 КПК України, на ОСОБА_6 перебуває в умовах позбавлення волі за відсутності судового рішення, що набрало законної сили, не грунтуються на вимогах закону, оскільки, згідно положень вищенаведеної статті, подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою, не зупиняє її виконання.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 132 КПК, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Станом на час розгляду апеляційних скарг в інтересах ОСОБА_6 , оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.01.2025 вичерпала свою дію 19.02.2025, оскільки саме до цієї дати слідчим суддею було визначено строк її дії.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги з доповненнями захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2025 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3