копія
14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
24 листопада 2010 р. № 2а-5582/10/2570
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лагор і К. лтд"
до
третя особаЧернігівської митниці
Державне казначейство в особі управління державного казначейства в Чернігівській області
проскасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
від третьої особи Чайки О.А., протокол № 3 від 29.03.2010 року
Салія Є.В., довіреність № 14/3725 від 08.11.2010 року, Кашиної С.В., довіреність № 14/2146 від 15.07.2010 року
Лутченко К.К., довіреність № 3 від 04.01.2010 року
02 листопада 2010 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лагор і К. лтд» до Чернігівської митниці та Державного казначейства в особі управління державного казначейства в Чернігівській області, в якому позивач просить рішення про визначення митної вартості товарів № 102000006/2010/001215/1 від 05.10.2010 року скасувати; стягнути з Чернігівської митниці на користь ТОВ «Фірма «Лагор і К. лтд» безпідставно сплачені платежі в сумі 10332,35 грн. та стягнути з Чернігівської митниці судові витрати. Позивач мотивує позовні вимоги тим, що при поданні позивачем декларації на розмитнення, Чернігівська митниця неправомірно вважала, що митна вартість в контракті є заниженою, винесла рішення про визначення митної вартості, яка завжди є вищою за контрактну, пояснюючи своє бажання стягнути з імпортера більше мита та ПДВ до державного бюджету.
В судовому засіданні виключено зі складу відповідачів Державне казначейство в особі управління державного казначейства в Чернігівській області та залучено його в якості третьої особи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили у їх задоволенні відмовити та пояснили, що рівень заявленої позивачем митної вартості був порівняний з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. При порівнянні заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалося, встановлено, що згідно цінової бази даних ДМСУ мінімальний рівень митної вартості «автошини, бувших у використанні для автобусів та вантажівок» значно вищий за рівень митної вартості, задекларований товариством.
Представник третьої особи позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила у їх задоволенні відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.11.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.11.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лагор і К. лтд» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 11.07.1995 року.
Судом встановлено, що згідно контракту № 20 від 20.05.2010 року позивач придбав 200 штук бувших у використанні автошин для автобусів і вантажівок по ціні 23 євро за штуку на умовах передплати і з доставкою в м. Чернігів автотранспортом за рахунок продавця.
04 жовтня 2010 року позивачем на адресу Чернігівської митниці наданий пакет документів для проведення митного оформлення товару «автошин, бувших у використанні для автобусів та вантажівок». Митна вартість товару, який підлягав митному оформленню, визначена позивачем за ціною договору відповідно до ст. 267 Митного кодексу України.
Відповідач не прийняв визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) та визначив митну вартість товару за резервним методом (ст.273 Митного кодексу України) згідно рішення № 102000006/2010/001215/1 від 05.10.2010.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу.
Відповідно до ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року №339 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів”, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; застосування інших, передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.
Пунктом 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 року № 602 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.07.2009 року за №669/16685 передбачена саме послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, передбаченого пунктом 2 Порядку контролю.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до п.п.1,2 ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 “Про Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Таким чином у п.7 Порядку декларування міститься перелік обов'язкових документів, які подаються декларантом на підтвердження митної вартості товару.
Пунктом 11 Порядку декларування передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Отже, суд приходить до висновку, що перелік документів, які подаються для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не є вичерпним, а отже, на підставі пункту 11 Порядку декларування Чернігівська митниця вправі була вимагати від позивача подання не тільки обов'язкових, а й інших документів, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про митну вартість, а імпортер мав право надати й інші докази, які підтверджують митну вартість товару.
Відповідно до п. 11 Порядку, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що ввозилися на митну територію України ТОВ «Фірма «Лагор і К. лтд» та оформлювалися за вантажною митною декларацією від 05.10.2010 року № 102000006/2010/001215/1, посадовою особою відділу контролю митної вартості Чернігівської митниці здійснено перевірку: повноти та комплектності поданих для підтвердження заявленої митної вартості декларантом документів; відомостей, що містяться у документах, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів; правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості; правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України повинні враховуватися при визначенні митної вартості відповідно до умов поставки, визначених договором (контрактом); маршруту та особливостей транспортування товарів; характеристик товару, необхідних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості.
Рівень заявленої митної вартості був порівняний з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також з наявною у митниці інформацією про вартість прямих витрат на виробництво таких товарів, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до їх складу. При порівнянні заявленої митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснювалося, встановлено, що згідно цінової бази даних ДМСУ мінімальний рівень митної вартості «автошин, бувших у використанні для автобусів та вантажівок» значно вищий за рівень митної вартості, задекларований позивачем.
Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості вищезазначених товарів та на виконання вимог п. 11 Порядку декларування, від декларанта вимагалися висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством та прас-листи фірми виробників на нові (для порівняння) подібні товари. Враховуючи те, що запитувані документи декларантом не були надані, згідно з вимогами пункту 14 Порядку декларування посадова особа ВКМВ дійшла до висновку про неможливість використання першого методу (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) для визначення митної вартості даних товарів та визначила митну вартість на підставі наявних відомостей. Другий метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються, за всіма ознаками ідентичних товарів: а) фізичні характеристики; б) якість та репутація на ринку; в) країна походження; г) виробник. Третій метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються, за ознаками подібних (аналогічних) товарів: а) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; б) країна походження; в) виробник. Четвертий метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовано, так як відсутня ціна одиниці товару, за якою найбільша партія оцінюваних товарів продавалася б на території України. П'ятий метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовано, так як відсутня ціна за одиницю оцінюваних товарів в країні виробника.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, про правомірність застосування відповідачем при здійсненні митної оцінки шостого (резервного) методу, у зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів.
Також суд вважає, що відповідно до с. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. Тому саме до компетенції митних органів відноситься встановлення митної вартості товарів.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про правомірність спірного рішення відповідача 102000006/2010/001215/1 від 05.10.2010 року та про відсутність підстав для його скасування.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, надано всі необхідні докази правомірності дій відповідача при визначенні митної оцінки вищевказаних товарів резервним методом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лагор і К. лтд» до Чернігівської митниці, третя особа Державне казначейство в особі управління державного казначейства в Чернігівській області про скасування рішення задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
< Текст >
Суддя підпис Ю.О.Скалозуб