копія
14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
24 листопада 2010 р. № 2а-5726/10/2570
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
додержавної податкової інспекції у м. Чернігові
провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача
від відповідача ОСОБА_1
Полегешко Л.А., довіреність № 2639/9/10-010 від 15.03.2010 року
11 листопада 2010 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0004241720/0. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що винесенні податкового повідомлення-рішення відповідачем не дотримано норми ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник відповідача позов не визнала повністю та пояснила, що в ході перевірки позивач не надав документального підтвердження факту отримання податкових накладних у тому періоді, коли відобразив їх у складі податкового кредиту звітного періоду, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийняте на підставі та у відповідності норм податкового законодавства.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.11.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.11.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в державній податковій інспекції як платник податків.
На підставі направлення № 3342 від 04.10.2010 року та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання співробітниками державної податкової інспекції у м. Чернігові була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт перевірки № 1407/17-219/2246320419 від 19.10.2010 року.
В ході перевірки позивача було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з поданих накладних, які виписані контрагентами в попередніх податкових періодах, в результаті чого завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіяємий період на суму 25807 грн., в тому числі за лютий 2008 року на суму 795 грн., за червень 2008 року на суму 8167 грн., за липень 2008 року на суму 2245 грн. та за серпень 2008 року на суму 4896 грн., за червень 2009 року на суму 2482 грн., за серпень 2009 року на суму 367 грн., за травень 2010 року на суму 6855 грн., що встановлено як порушення п.п.7.4.1 п. 7.4; п.п.7.5.1 п. 7.5; п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі акту перевірки № 1407/17-219/2246320419 від 19.10.2010 року державною податковою інспекцією у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0004241720/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, де основний платіж становить 25807 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12903,50 грн., загальна сума податкового зобов'язання складає 38710,50 грн.
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового кредиту включені: у лютому 2008 року податкова накладна виписана 14.01.2008 року за № 44 ТОВ «Промтек-2000» на загальну суму 4770 грн., в тому числі 795 грн. сума ПДВ; у червні 2008 року податкова накладна виписана 27.05.2008 року за № 1029 ТОВ «Укрхімінвест» на загальну суму 48999,78 грн., в тому числі 8166,63 грн. сума ПДВ; у липні 2008 року податкова накладна виписана 07.05.2008 року за № 0000001074 ТОВ «Укрбудкомплект Центр-Сітка» на загальну суму 13469,78 грн., в тому числі 2244,96 грн. сума ПДВ; у серпні 2008 року податкова накладна виписана 29.07.2008 року за № 2639 ТОВ «Промтек-2000» на загальну суму 29376 грн., в тому числі 4896 грн. сума ПДВ; у червні 2009 року податкова накладна виписана 27.05.2009 року за № 215 ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інтерсервіс» на загальну суму 14889,60 грн., в тому числі 2481,60 грн. сума ПДВ; у серпні 2009 року податкова накладна виписана 31.07.2009 року за № 7984/151.1 ДТГО «Південно-Західна залізниця» на загальну суму 2200 грн., в тому числі 366,67 грн. сума ПДВ; у травні 2010 податкова накладна виписана 27.04.2010 року за № 29 ООО «Астор» на загальну суму 40679,76 грн., в тому числі 6779,96 грн. сума ПДВ та податкова накладна виписана 30.04.2010 року за № 79 ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 450 грн., в тому числі 75 грн. сума ПДВ.
Враховуючи те, що позивач не звертався до ДПІ у м. Чернігові зі скаргою на постачальників (які відмовили в наданні податкової накладної) яка є законною підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, не надав документального підтвердження факту отримання вищевказаних податкових накладених в тому періоді коли відобразив їх у складі податкового звітного періоду, суд вважає, що позивачем в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 25807 грн., в тому числі за лютий 2008 року на 7985 грн., за червень 2008 року на 8167 грн., за липень 2008 року на 2245, за серпень 2008 року на 4896 грн., за червень 2009 року на 2482 грн., за серпень 2009 року на 367 грн., за травень 2010 року на 6855 грн.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0004241720/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 38710,50 грн.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах, що передбачені законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0004241720/0, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
< Текст >
Суддя підпис Ю.О.Скалозуб