Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
18.11.2010 р. 10:21 Справа № 2а-7514/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,54000
доУправління Держкомзему у м. Миколаїв, пр. Миру, 34,Миколаїв,54034
провизнати незаконною бездіяльність, зобов'язати вчинити певні дії,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 29.09.2010 року
від відповідача: Горшколеп М.І., довіреність від 10.03.2010 року
ОСОБА_1, у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України, звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною відмови відповідача надати умови відведення земельної ділянки та зобов'язати відповідача надати такі умови.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві (а.с.3-6) та зазначив, що рішення про відмову в наданні умов на відведення земельної ділянки обґрунтовано посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України №61-р від 10.04.08, яке в свою чергу протирічить Конституції України, Земельному та Лісовому кодексам України, а тому не повинно було застосовуватися відповідачем.
Представник відповідача надав у судовому засіданні клопотання про перенесення розгляду справи та про залучення до участі у справі у якості третіх осіб ДП "Миколаївське лісове господарство", Миколаївську міську раду та Прокуратуру Миколаївської області.
У зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю зазначеного клопотання судом було відмовлено в його задоволенні.
В подальшому, під час судового засідання представником відповідача було визнано позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали та обставини справи суд, -
25.06.2010 року рішенням Миколаївської міської ради №47/40 ОСОБА_1 надано дозвіл на відведення земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв. м за рахунок земель міста не наданих у користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на колишніх землях Андріївського лісництва у мікрорайонні урочище Варварівське.
28.03.2008 року Державне підприємство “Миколаївське лісове господарство” надало позивачу висновок про погодження відведення земельної ділянки.
Позивач звернувся до Управління Держкозмему у м. Миколаєві за наданням умов відведення та висновку щодо погодження проекту їх землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за рахунок земель ДП “Миколаївське лісове господарство”.
09.09.2010 р. Управління Держкомзему у м. Миколаєві відмовило ОСОБА_1 у наданні умов відведення та висновку щодо погодження проекту з тих мотивів, що це заборонено розпорядженням Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.08 р..
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Порядок та умови набуття права власності на земельну ділянку встановлено Земельним кодексом України (далі ЗК України).
Враховуючи, що ЗК України не передбачено окремий порядок набуття прав на землю громадянами, до спірних правовідносин слід застосовувати положення розділу IV Кодексу, що регулюють питання набуття права на землю.
Ст. 116 ЗК України встановила, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Земельна ділянка, про узгодження умов відведення якої клопотала позивачка, відноситься до земель лісогосподарського призначення. Таким чином, надання у власність та зміна цільового призначення такої земельної ділянки здійснюється за правилами, встановленими Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.
Статтею 57 Лісового кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
П. 4. ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
З наведених норм вбачається, що надання у власність зацікавленим особам земельних ділянок лісогосподарського призначення при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення потребує прийняття відповідних рішень про надання у власність та зміну цільового призначення таких земельних ділянок з боку органів місцевого самоврядування та здійснюється цими органами за попереднім погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, а також з землекористувачем.
В силу викладеного суд вважає, що зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки є компетенцією відповідного органу місцевого самоврядування і саме орган місцевого самоврядування при розгляді питання щодо надання позивачу у власність вказаної вище земельної ділянки має з'ясувати всі пов'язані з цим питання, в тому числі і питання зміни цільового призначення земель, компенсації витрат, вирішивши їх відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.08, на яке посилався відповідач, то суд виходить з того, що статтею 3 Земельного кодексу України, передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Діяльність Кабінету Міністрів України регулюється Конституцією України та Законом України "Про Кабінет Міністрів України" і чинним законодавством Кабінету Міністрів України не надано повноважень зупиняти дії законів України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України, приймаючи Розпорядження № 610-р, фактично зупинив реалізацію наведених положень Лісового та Земельного кодексів України, тобто унеможливив реалізацію прав юридичних осіб та громадян на набуття права на земельні ділянки.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Зазначені висновки суду ґрунтуються також на судовій практиці Вищого адміністративного суду України та апеляційних адміністративних судів.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, суд також бере до уваги що представником відповідача, відповідно до вимог ст. 51 КАС України, позовні вимоги визнано, зазначене повноваження надано представнику відповідача згідно довіреності від 10.03.2010 року, зазначена обставина не порушує права інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 51, 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконною бездіяльність Управління Держкомзему у м. Миколаїв (код ЄДРПОУ 25382020) щодо непогодження умов відведення у власність громадянину ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) земельної ділянки орієнтованою площею 1000 кв. м в урочищі "Варварівське" Андріївського лісництва ДП "Миколаївське лісове господарство" (квартал 32 виділ 7) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
3. Зобов'язати Управління Держкомзему у м. Миколаїв (код ЄДРПОУ 25382020) надати умови відведення у власність громадянину ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) земельної ділянки орієнтованою площею 1000 кв. м в урочищі "Варварівське" Андріївського лісництва ДП "Миколаївське лісове господарство" (квартал 32 виділ 7) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та погодити проект відведення вказаної земельної ділянки.
4. Присудити за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. А. Зіньковський
постанова складена у повному обсязі
22.11.2010 р.