Категорія №2.16
Іменем України
08 жовтня 2010 року Справа № 2а-5810/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Широкої К.Ю.
при секретарі Смішливої І.М.
в присутності сторін:
представник позивача: Білоусов С.В., Прохоров Ю.Г.
відповідач: Губіна М.М.
представник третьої особи: Нечепорук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ДП “Донецька залізниця” в особі Луганського будівельного -монтажного експлуатаційного управління до посадової особи Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області Губіної Марини Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області про визнання дій посадової особи неправомірними та визнання проведеної перевірки з 29.01.2010 по 02.02.2010 незаконною, -
28 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ДП “Донецька залізниця” в особі Луганського будівельного -монтажного експлуатаційного управління до посадової особи Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області Губіної Марини Миколаївни про визнання дій посадової особи неправомірними та визнання проведеної перевірки з 29.01.2010 по 02.02.2010 незаконною.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 провадження по справі було відкрито та призначено до попереднього судового розгляду.
13 вересня 2010 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну інспекцію контролю за цінами в Луганській області.
22 вересня 2010 року в судовому засіданні від сторін надійшло клопотання про надання їм часу для примирення. Ухвалою від 22.09.2010 провадження по справі було зупинено.
06 жовтня 2010 року у зв'язку з тим що відпали обставини, які були підставою для зупинення, провадження по справі було поновлено.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
З 29.01 по 02.02.2010 на підприємстві позивача була проведена перевірка головним державним інспектором відділу контролю цін Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області за вимогою прокурора Станично - Луганського району від 22.01.2010 № 174. Позивач посилається на те, що відповідач на час проведення перевірки та складання рішення не мав дозволу на допущення до перевірки. Так як керівництво ДП “Донецька залізниця” надало дозвіл на проведення перевірки тільки 04.02.2010. Також позивач посилається на ч.3 ст.13 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, згідно якого державні органі, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність передбачену Законом України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 (далі Закон № 509). Згідно ч.7 ст.11-1 Закону № 509 позапланова в'їздна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Тобто в даному випадку на думку позивача, у відповідача повинен бути дозвіл, а саме рішення суду на проведення позапланової в'їздної перевірки. Також на думку позивача в ч.6 ст.11-1 Закону № 509 вказаний вичерпний перелік обставин проведення позапланової перевірки. А з огляду на складений акт та рішення жодних обставин для наявності права для проведення перевірки не вбачається. На підставі наведеного позивач вважає, що дії відповідача неправомірним, а проведену перевірку не законною.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовну заяву в повному обсязі та надали пояснення аналогічні позовної заяві, також представник позивача послався на п.4 ч.1 ст.6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктів господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі та надала письмові заперечення на адміністративній позов. У своїх запереченнях відповідач посилається на наступне. В ході перевірки Відповідач керувався Законом України “Про ціни і ціноутворення”, Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон №877), Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою КМУ від 13.12.2000 № 1819 (далі - Положення про Держінспекцію), а також Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298\519 (Далі - інструкція). Перевірка позивача була здійснена на підставі посвідчення від 28.01.2010 № 48 на виконання наказу начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 28.01.2010 № 57-Н та вимоги прокурора Станично -Луганського району від 22.01.2010 року № 174 вих.-10. За результатами перевірки складений акт від 02.02.2010 № 48.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі та зазначила, що перевірка Позивача була здійснена на вимогу прокурора Станично - Луганського району від 22.01.2010 № 174 вих.-10. Перевірка була позапланова, та в даному випадку не потребувала погодження центрального органу виконавчої влади.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні було встановлено, Луганське будівельно - монтажне експлуатаційне - управління є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства “Донецька залізниця”, що здійснює свою діяльність від імені Залізниці без статусу юридичної особи.
Прокурором Станично - Луганського району була направлена вимога начальнику Державної інспекції контролю за цінами в Луганській області від 22.01.2010 року № 174 вих.10. Прокурор керуючись ст. 8,20 Закону України “Про прокуратуру”, просить провести перевірку позивача та про результати перевірки повідомити прокуратуру не пізніші 10.02.2010.
Статтею 8 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строк.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих та підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності.
Згідно наказу Державної інспекції контролю за цінами в Луганській області №57-Н від 28.01.2010 “Про проведення позапланової перевірки”, відповідно до ст.6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, ст.8 Закону України “Про прокуратуру”, відповідач був направлений для проведення позапланової перевірки Луганського будівельно - монтажного експлуатаційного управління ДП “Донецька залізниця”, з питань дотримання державної дисципліни цін при формування, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, у період з 29.01.2010 по 03.02.2010 включно (а.с.49).
На виконання наказу Державної інспекції контролю за цінами від 28.01.2010 № 57-Н, відповідно до ст.13 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, постанови КМУ від 13.12.2000 № 1819 “Питання державної інспекції з контролю за цінами” та у зв'язку з вимогою прокурора Станично - Луганського району Луганській області від 22.01.2010 № 174 вих.10, Відповідачу було видане посвідчення № 48 від 28.01.2010, на підставі якого відповідачу було доручено провести позапланову перевірку позивача (а.с. 51).
В судовому засіданні було встановлено, що 29 січня 2010 року Відповідач прийшов на адресу згідно посвідчення № 48 від 28.01.2010 (91000, м. Луганськ, вул. Емаліровочна, буд..2), своє посвідчення Відповідач пред'явив головному бухгалтеру Позивача, що підтверджується підписом головного бухгалтера на посвідчені (а.с.51), що саме підпис головного бухгалтера підприємства стоїть на посвідчені № 48, сторони не заперечували. З матеріалів справи вбачається, що в посвідчені № 48 вказані підстави проведення позапланової перевірки Позивача. Ні яких заперечень зі сторони Позивача, відносно допуску Відповідача до перевірки не було, це також підтверджується і тим, що усі необхідні для перевірки документи були надані Відповідачу позивачем.
По закінченню проведення позапланової перевірки Відповідачем 02.02.2010 був складений акт № 48. З акту вбачається, що позивачем необґрунтовано були застосовані тарифи на водопостачання та водовідведення. Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області 03.02.2010 винесено рішення № 15 про застосування до позивача економічних санкцій. Вказане рішення було оскаржено позивачем до Луганського окружного адміністративного суду. 25 травня 2010 року постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-2160\10\1270 у задоволені адміністративного позову було відмовлено. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 по справі № 2а-2160\10\1270 апеляційна скарга Позивача була залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін. Колегія судів погодилась з думкою суду першої інстанції щодо, того, що відповідач довів, що він при винесенні рішення про застосування економічних санкцій № 15 від 03.02.2010 року діяв правомірно, в межах своїх повноважень і компетенції, на підставі чинного законодавства та не порушував права, свободи і законі інтереси позивача.
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справу відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.11 кодексу адміністративного судочинство України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 8 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладена, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.19 Конституції України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позовних вимог ДП “Донецька залізниця” в особі Луганського будівельного -монтажного експлуатаційного управління до посадової особи Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області Губіної Марини Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області про визнання дій посадової особи неправомірними та визнання проведеної перевірки з 29.01.2010 року по 02.02.2010 р. незаконною - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 13.10.2010 року.
Суддя К.Ю. Широка