Категорія №2.33
Іменем України
21 вересня 2010 року Справа № 2а-6309/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Широкої К.Ю.
при секретарі Смішливій І.М.
За участю
представників сторін:
позивач: не з'явився
від відповідача: Соболь К.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
25 серпня 2010 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 до Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій посадових осіб Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області неправомірними та скасування постанови № 098996 від 19.07.2010 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
07 липня 2010 року керуючи власним автомобілем марки «ІВЕКО», державний номер НОМЕР_1, о 22 г. 30 хв. був зупинений співробітниками ДПС, на перехресті вул.Генерала Потапенко - Першотравнева м.Лисичанськ Луганської обл. Співробітники ДПС перевірили необхідні документи, та перевірили номера вузлів та агрегатів транспортного засобу, та інше. Претензій у вказаних співробітників не було. Присутній при цьому державний інспектор ТУГДІ на АТ в Луганській області Гриньов Д.В. зацікавився приналежністю вантажу, який знаходився у вказаному автомобілі. Позивач пояснив інспектору, що він перевозить вантаж, який належить ОСОБА_4, яка знаходиться з ним. Остання є його сусідкою, та він допомагав перевести їй «шахтну вагонетку» з будівлі її батьків. Також позивач пояснив, що він не є підприємцем який займається перевезенням пасажирів та вантажів, тому йому і не потрібна ліцензія на перевезення пасажирів та вантажів, однак в нього є свідоцтво про сплату єдиного податку в якому зазначено, один із видів діяльності - перевезення вантажів.
Таким чином, позивач просить визнати неправомірними дії, скасувати постанову про застосування фінансових санкцій від 19 липня 2010 року № 098996.
Позивач у судовому засіданні 14.09.2010 р., 20.09.2010 р., позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, а також пояснив, що дійсно на його автомобілі марки «ІВЕКО», державний номер НОМЕР_1 є напис «вантажні перевезення» та вказаний його номер телефону. (а.с.30)
Представник відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду заперечення на адміністративний позов від 14 вересня 2010 року (а. с. 16), в яких посилається на таке.
07.07.2010 року о 22-30 г. в ході проведення рейдової перевірки в м.Лисичанськ на перехресті вул.Генерала Потапенко - Першотравнева, державними інспекторами територіального управління в Луганській області був перевірений транспортний засіб «ІВЕКО» державний номер НОМЕР_1 , що здійснював перевезення вантажу (вагонетка шахтна), яка належить ОСОБА_4, під керуванням водія - ОСОБА_2, вказаній транспортний засіб належить останньому.
За результатами перевірки було виявлено порушення положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - при перевезенні вантажу, у водія була відсутня ліцензійна картка, у зв'язку з чим посадовими особами складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 181608 від 07.07.2010 року (а.с. 19). ОСОБА_2 з актом був ознайомлений, від будь яких пояснень відмовився ( а.с. 19). Справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (а.с. 19 - зворот). У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
19.07.2010 року начальником Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області було винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 098996 у сумі 1700 грн. (а.с. 22).
Вищезазначену постанову відповідно до п. 29 Порядку, постанову про застосування фінансових санкцій № 098996 від 19 липня 2010 р. направлено на адресу позивача. 26.07.2010 року ОСОБА_2 отримав постанову про застосування фінансових санкцій № 098996 про що свідчить лист-повідомлення (а.с. 21).
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» передбачено, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті є головна державна інспекція на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується. Згідно зазначеного Положення Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів, здійснює у передбачених законодавством випадках ліцензування видів господарської діяльності, пов'язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом, державний контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за наявністю відповідної ліцензії та ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта господарювання. Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.
Відповідно до Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року № 888 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року за № 1573/11853, територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні, серед іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів та дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, здійснюють контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», та видають розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (надалі - Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567).
Як вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2010 року було проведено перевірку транспортного засобу - «ІВЕКО» державний номер НОМЕР_1 , який належить фізичної особи - підприємцю ОСОБА_2, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07 липня 2010 року № 181608 (а.с. 19 ).
Перевіркою встановлено, що надавались послуги з перевезень вантажів без оформлення документів, а саме ліцензійної картки, документів на вантаж, чим порушено ст.48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт».
Від підписання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07 липня 2010 року № 181608 ОСОБА_2 відмовився, про що в акті перевірки зроблено відповідний запис.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка пасажир транспортного засобу - «ІВЕКО» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4, повідомив суду, що дійсно 07.07.2010 року позивач перевозив вантаж «шахтну вагонетку», яка належить їй, вказані дій він робив безоплатно, так як вона є його сусідкою.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка головний спеціаліст відділу держконтролю ТУ Головавтотранс інспекції в Луганській області ОСОБА_5, повідомив суду, що дійсно 07.07.2010 року проводилась рейдова перевірка транспортних засобів, що перевозять пасажирів та вантажі без наявної на те ліцензії. В ході перевірки приблизно в 22-30 г. на перехресті вул.Генерала Потапенко - Першотравнева в м. Лисичанськ Луганської обл., був перевірений транспортний засіб «ІВЕКО» державний номер НОМЕР_1 , що здійснював перевезення вантажу (вагонетка шахтна), на яку у водія не виявилося ні яких документів. В автомобілі також знаходилось пасажирка ОСОБА_4, яка пояснила, що вказаний вантаж належить їй. Ліцензії у водія на перевезення вантажу не було.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників у відповідності із абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07 липня 2010 року № 181608, яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» щодо надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області винесено постанову від 19 липня 2010 року № 098996 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. (а. с. 6,22).
Факт вчиненого позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом підтверджений матеріалами справи та доведений відповідачем, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що позивач не надає послуги з перевезення вантажів, а 07 липня 2010 року позивач з перевозив вантаж своєї сусідки, суд оцінює критично з огляду на таке.
Під час судового засідання було встановлено, що позивач сплачує податок за надання послуг с перевезення вантажів (а.с.8, 36,37), на автотранспортному засобі марки «ІВЕКО», державний номер НОМЕР_1, розташоване інформація про надання вантажних перевезень, та вказаний номер телефону Позивача. (а.с.30-32)
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений 24 вересня 2010 року.
Суддя К.Ю. Широка