Категорія №2.33
Іменем України
17 листопада 2010 року Справа № 2а-6026/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - директор Паршин О.В. (протокол від 20.01.1997 № 1)
Ємельяненко О.В. (довіреність від 25.10.2010 б/н)
від відповідача - Кущ О.М. (довіреність від 30.08.2010 № 41)
від третьої особи - Сировенко Ю.М.
(довіреність від 16.11.2010 № 14/1-3083/нв)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс»
до державного комунального підприємства «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області
про визнання дій незаконними та неконституційними, зобов'язання провести державну реєстрацію права власності на автогаражі,
06 серпня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс» до державного комунального підприємства «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації», в якому позивач просить:
- визнати незаконними та неконституційними дії відповідача в відмові провести державну реєстрацію права власності на автогаражі під літерами «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90;
- зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на автогаражі під літерами «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Представництвом Фонду державного майна України та організацією орендарів Ровеньківського орендного комбінату побутового обслуговування, правонаступником якого на підставі пункту 1.1 статуту є товариство з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс», 21 грудня 1996 року було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, згідно якого позивачу продано майно, до складу якого входить автогараж вартістю 0,195 тис. грн. Даний договір купівлі продажу від 21 грудня 1996 року посвідчений приватним нотаріусом Ровеньківського міського нотаріального округу за реєстраційним номером 593.
Ровеньківським державним комунальним підприємством «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації» було проведено державну реєстрацію договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу і видано технічний паспорт на автогараж, номера автогаражам під літерою «Л» і «М» розташованих за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90 було присвоєно відповідачем.
15 січня 2010 року позивач звернувся до відповідача з питання здійснити державну реєстрацію права власності окремо на автогаражі під літерами «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90, однак отримав відмову. Листом від 18 січня 2010 року № 201 державне комунальне підприємство «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації» повідомило позивача про те, що автогараж, відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 21 грудня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Ровеньківського міського нотаріального округу за реєстраційним номером 593, викуплений організацією орендарів Ровеньківського орендного комбінату побутового обслуговування і в договорі адреса автогаража не зазначена.
Також позивач просив провести державну реєстрацію гаражів під літерами «Л» і «М», куплених згідно договору від 21 грудня 1996 року, видати Витяг з державного Реєстру права власності, але отримав відмову вмотивовану відсутністю судового рішення, яке є правовстановлюючим документом. Фактично відповідач не обґрунтував свою відповідь та не зазначив, з яких саме підстав не здійснено реєстрацію права власності на гаражі у відповідності до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, і чому договір купівлі-продажу не є правовстановлюючим документом.
На думку позивача, відмова відповідача з питання здійснити державну реєстрацію права власності на гаражі є незаконною та неконституційною, оскільки адреса автогаражів під літерою «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А, є в інвентарній справі бюро технічної інвентаризації, зазначена в акті передання майна товариству з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс», що є додатком до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.
Ухвалою від 27 жовтня 2010 року про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду судом до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено - управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (арк. справи 61).
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та у письмових поясненнях до адміністративного позову від 06 жовтня 2010 року (арк. справи 48-49). Зокрема, наголосили, що фактично усі розташовані на земельній ділянці по вул. Комуністичній, буд. 90 м. Ровеньки Луганської області гаражі були зареєстровані в Ровеньківському бюро технічної інвентаризації за управлінням Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, а окремо двом гаражам під літерами «Л» і «М», що належать на праві власності позивачу, порядковий номер присвоєний не був. І лише після звернення до Луганського окружного адміністративного суду у березні 2010 року відповідач запропонував присвоїти порядковий номер гаражам та присвоїв порядковий номер автогаражу у бюро технічної інвентаризації - Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А.
Ровеньківське бюро технічної інвентаризації повинно було провести державну реєстрацію автогаражів, розташованих за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А, що входять до цілісного майнового комплексу викупленого на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Ровеньківського міського нотаріального округу, оскільки всі інші об'єкти цілісного майнового комплексу пройшли державну реєстрацію в Ровеньківському бюро технічної інвентаризації і на них видавався Витяг з державного реєстру, коли вони відчужувалися позивачем, тобто автогаражі є невід'ємною складовою частиною цілісного майнового комплексу. На думку позивача, оскільки станом на 14 листопада 2008 року було зроблено технічний паспорт на автогаражі Ровеньківським бюро технічної інвентаризації і технічна документація вручена позивачу і на плані існував автогараж під літерою «М», який на теперішній час зруйнований, то фактично порушено право власності позивача на автогаражі.
Відповідач позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 27 серпня 2010 року № 3521 (арк. справи 29-30). У запереченнях проти позову відповідач зазначає, що відповідно до пунктів 1.6 та 2.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 28 січня 2003 року за № 66/7987, реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єкту.
Ровеньківське бюро технічної інвентаризації підготувало договір по виконанню робіт з виготовлення технічної інвентаризації та проведення реєстрації права власності на зазначені автогаражі, однак договір товариство з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс» не підписало. Технік бюро технічної інвентаризації з замовником виходила на місце знаходження об'єкту, але замовник не забезпечив проведення робіт з обстеження об'єкту, тому що гаражі товариства з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс» знаходяться на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на підставі Державного акта на право постійного користування землею. Земельна ділянка огороджена, окремого входу до гаражу товариства з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс» не має, а управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області не пустило представників Ровеньківського бюро технічної інвентаризації та товариства з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс» для обстеження автогаражу.
Право власності на автогараж, розташований за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А, належить товариству з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс» на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідченого нотаріусом 20 грудня 1996 року, реєстраційний номер 593. У адміністративній справі позивач, серед іншого, просить зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на автогаражі під літерами «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А, придбані на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20 грудня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Ровеньківського міського округу за реєстраційним № 593, а відповідно до внесених змін до технічної інвентаризації, проведених Ровеньківським бюро технічної інвентаризації 10 листопада 2008 року, гараж під літерою «М» зруйнований.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволені.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 27 серпня 2010 року № 3521.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області позов не визнало, про що подало суду відзив на адміністративний позов від 16 листопада 2010 року № 14/1-3082 (арк. справи 69-70). У відзиві на адміністративний позов зазначено, що державна реєстрація права власності здійснюється згідно заяви власника нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, зокрема договору купівлі-продажу. Наданий товариством з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс» договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20 грудня 1996 року, реєстраційний номер 593, не містить посилання на те, що на його підставі покупець придбав гаражі під літерами «Л» і «М», які розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90. У витягах про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 16.05.2003 № 566714 та від 03.11.2004 № 5290646 не містяться данні про гаражі, які розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90. Надані позивачем документи не доводять наявність у нього відповідних прав на проведення державної реєстрації права власності на гаражі. На підставі викладеного третя особа у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 27 травня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ровенькибитсервіс» звернулось до державного комунального підприємства «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації» із заявою від 27 травня 2010 року № 3261 про реєстрацію права приватної власності в цілому на об'єкт нерухомого майна - автогараж на 2 бокси, розташований у м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А (арк. справи 34).
У адміністративному позові позивач просить визнати незаконними та неконституційними дії державного комунального підприємства «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації» в відмові провести державну реєстрацію права власності на автогаражі під літерами «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область,м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90, та зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на автогаражі під літерами «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А.
Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Частинами 5 та 7 статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») встановлено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.
Пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
При цьому, пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
З огляду на зазначене, аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що правове положення відповідача у сфері спірних правовідносин свідчить про реалізацію ним у даному випадку владних управлінських функцій, тобто - здійснення повноважень у сфері спірних правовідносин як суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у частині 1 та пункті 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») регламентовано, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації у відповідності із частиною 2 статті 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України») оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України.
Згідно із пунктом 3.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити: дату й місце прийняття рішення; стислий опис майна, щодо якого приймається рішення; підстави винесення рішення та правове обґрунтування; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності). Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, керівника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ.
Розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації у відповідності із пунктом 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними пунктом 6.1 цього Положення. Про відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника.
Реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації, крім випадків, передбачених пунктом 2.6 цього Положення (пункт 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що договір на проведення технічної інвентаризації на об'єкт нерухомого майна - автогараж на 2 бокси, розташований у м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А, позивач з відповідачем не укладав, внаслідок чого технічна інвентаризація об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації, відповідачем не проводилась.
Також, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідачем рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно за формою, визначеною у додатку 6 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), та змістом, наведеним у пункті 3.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), не приймалось.
У зв'язку з тим, що відповідачем не вчинялися дії і не приймалося у встановленому законодавством порядку рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно за формою та змістом, визначеними згідно законодавства України, відповідно не було порушено прав та охоронюваних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій стосовно державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Вказане є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій державного комунального підприємства «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації» в відмові провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - автогаражі під літерами «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання незаконними та неконституційними дій відповідача в відмові провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки згідно статей 105, 162 КАС України у тих випадках, коли предметом спору є дія чи бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такої дії чи бездіяльності протиправними. Дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути визнані незаконними та/або неконституційними, оскільки згідно чинного законодавства незаконними та неконституційними можуть бути визнані лише нормативно-правові акти.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання державного комунального підприємства «Ровеньківське бюро технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - автогаражі під літерами «Л» і «М», що розташовані за адресою: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 90-А, суд зазначає про відсутність правових підстав для їх задоволення через те, що вони за своєю суттю є похідними від позовних вимог про визнання дій протиправними, тому, виходячи з необґрунтованості вказаної вимоги, не вбачається підстав також для задоволення і іншої позовної вимоги позивача, а також через те, що згідно вимог статті 17 і пунктів 1, 2 частини 2 статті 162 КАС України дані вимоги до юрисдикції суду не віднесені.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 листопада 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 листопада 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська