Категорія №6.19
Іменем України
02 листопада 2010 року Справа № 2а-5615/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Захарової О.В.
секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.
за участю:
представника позивача: Попової Ю.О. (довіреність №06-5 від 24.09.2010 )
представника відповідача: Шохи С.Є. (довіреність №10/122-1761 від 21.07.2010)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання нечинної постанови про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів, -
21 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання нечинною постанови про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях встановлений відповідним Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженим наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000р. №64 (далі - Порядок №64). Таким чином, проведення перевірки згідно з Порядком №64 та Постановою КМУ від 29.06.2000 р. №1039 не повинно суперечити вимогам Закону №877. 22 лютого 2010 року Відповідачем з посиланням на ст.17 Закону №74/94 винесено постанову про застосування економічних санкцій (сплату підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) за перевищення встановлених відповідно до законодавства норм питомих витрат палива по електростанції, а саме перевитрати природного газу. Відповідач застосував до ДП «Лисичанська ТЕЦ» енергетичний збір.
За перевитрати ПЕР понад встановлені норми питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати ПЕР (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів, на які нараховується енергетичний збір.
В Акті №15 Відповідач в розділі IV Стан енергозбереження п.4.1 Факти нераціонального (неефективного) використання палива (перевитрати) вказує, що є перевитрати природного газу, а саме - перевищення встановлених відповідно до законодавства норм питомих витрат палива по електростанції на 2009 рік. Хоча в розділі II Організація експлуатації обладнання ТЕС, ТЕЦ п.5 Відповідність експлуатації обладнання режимним та технологічним картам Відповідачем робиться висновок про економічне використання палива в котлі, який працює з 40% навантаженням та фактичним коефіцієнтом корисної дії 89,7% при нормативному значенні 89,35%
Перевитрати ПЕР сталися не в наслідок порушень Позивача, а через збіг економічних чинників, пов'язаних з технологічним процесом та залежністю від основного споживача теплової енергії, яку виробляє Позивач, ВАТ «Лисичанська сода». Обсяг теплової енергії, яку Позивач відпускає ВАТ «Лисичанська сода» становить 95 % від всієї кількості виробленої теплової енергії.
19 березня 2009р. листом №13-і9-ТЕЦ-77 ВАТ «Лисичанська сода» повідомило, що зупиняє виробництво содопродукції у зв'язку з остановочним ремонтом підприємства з 01 квітня по 14 травня 2009р. Листом від 14 травня 2009р. №13-і9-ТЕЦ-77 ВАТ «Лисичанська сода» продовжило термін остановочного ремонту до 15 червня 2009р. Проте пуск підприємства було здійснено лише в листопаді 2009 р., а з 03 груд ня ВАТ «Лисичанська сода» було зупинене через несплату за спожиту теплоенергію.
Таким чином, у 2009 році ВАТ «Лисичанська сода» відповідно до умов договору купівлі-продажу не спожило теплову енергію у кількості, заявленій в договорі. Споживач не скоригував обсяги споживання теплової енергії на 2009 рік. У підприємства законних підстав для звернення до НАЕР для перегляду величини питомих витрат палива на одиницю продукції не було. Перегляд питомих витрат можливий за наявності однієї з основних підстав - заявки основного споживача теплової енергії про коригування обсягів теплоспоживання на 2009 рік. Такої заявки від ВАТ «Лисичанська сода» ДП «Лисичанська ТЕЦ» не отримувало.
Крім того, з початком опалювального сезону ДП «Лисичанська ТЕЦ» відповідно до рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 20.10.2009р. №770 «Про початок опалювального сезону 2009, 2010р.» та виконуючи Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії та вимоги ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. №2633 забезпечило подачу тепла на житлові будинки та об'єкти соціальної сфери, так як відповідно до законодавства не мало права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією та в укладенні договору.
Так, ДП «Лисичанська ТЕЦ» у 2009 році здійснило відпуск теплової енергії ВАТ «Лисичанська сода», тоді як норматив питомих витрат ПЕР на 2009 рік розраховувався відповідно до обсягу споживання теплової енергії, заявленого ВАТ «Лисичанська сода» за умови його стабільної роботи протягом повного року.
Згідно статистичної форми «Звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії» Позивач у порівнянні 2008 рік з 2009 рік відпустив теплової енергії в кількості 607 458 Гкал у 2008 році до 152 318 Гкал у 2009 році. Відпуск теплової енергії у 2008 році в 4 рази більший ніж у 2009 році. Зменшення обсягу відпуску теплової енергії у 2009 році пов'язане з остановом основного спо живача теплової енергії ВАТ «Лисичанська сода». Це і призвело до збільшення норми питомих витрат на виробництво теплової енергії.
Позивач вважає, що постанова №15-12/037-19 від 22 лютого 2010 року про застосування економічних санкцій (сплату підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР)) порушує охоронювані законом інтереси ДП «Лисичанська ТЕЦ», що полягає в безпідставному завищенню витрат підприємства на виробництво теплової енергії.
У зв'язку з чим позивач просив визнати нечинною постанову територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області №15-12/037-19 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Пояснив, що при проведенні територіальним управлінням Держінспекції з енергозбереження по Луганській області перевірки ефективності використання ПЕР на ДП «Лисичанська ТЕЦ» було встановлено, що питомі витрати ПЕР за 2009 р. відповідають 200,7 кг у.п./одиницю продукції, замість 190,8 кг у.п.
Згідно з Постановою №896 від 12.10.2005 «Про затвердження Порядку розрахунку тарифів на теплову та електричну енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС» суб'єкти господарювання з комбінованого виробництва електричної та теплової енергії надають НКРЕ матеріали для затвердження тарифів на відпуск ними електричної та теплової енергії, як правило, на один рік та звітні матеріали за аналогічний період минулого року і очікувані дані за попередній період Відповідно до п.5 Постанови №896 розрахунки тарифу надаються не пізніше ніж за 90 календарних днів до початку розрахункового періоду. Тариф на виробництво теплової енергії згідно цієї Постанови розраховується тільки на майбутнє. Крім того, постановою НКРЕ від 12.10.2005р. №898 «Про затвердження Процедури перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії». Суб'єкти господарювання з виробництва електричної та теплової енергії надають НКРЕ для затвердження тарифів на відпуск ними електричної та теплової енергії розрахункове обґрунтування тарифів на прогнозний період та звітні матеріали за минулий рік і очікувані дані за поточний рік (п.2.1 постанови). Відповідно до п.2.2. розрахунки тарифів надаються не пізніше, ніж за 90 календарних днів до початку розрахункового періоду. Вказаними постановами НКРЕ не передбачено затвердження тарифів на виробництво теплової енергії за минулий період. НКРЕ повинна затвердити тариф на виробництво теплової енергії для промислових споживачів на минулий період. ДП «Лисичанська ТЕЦ», в свою чергу, повинно донарахувати основному споживачу теплової енергії ВАТ «Лисичанська сода» доплату за спожиту теплову енергію в 2009 році.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, та зазначив, що постановою №15-12/037-1 про застосування економічних санкцій від 22 лютого 2010 року до Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» застосовано енергетичний збір за перевитрати ПЕР у розмірі 7 078 577,56 грн. Державна інспекція з енергозбереження прийняла відкориговану постанову №15-12/037-1 про застосування економічних санкцій від 22.02.2010 про застосування енергетичного збору за перевитрати ПЕР в сумі 6 173 699,22 грн. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив визнати нечинною постанову (відкориговану) територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області № 15-12/037-1 від 22.02.2010 про застосування енергетичного збору за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів в сумі 6173699,22 грн.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, суду пояснив, що під час перевірки інспекція діяла в рамках діючого законодавства. Статтею 17 Закону України «Про енергозбереження» «Економічні санкції за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів» другою частиною пункту «в» прямо передбачено, що за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів (частина друга статті 17 в редакції Закону №760-У від 16.03.2007 року. На підприємстві були розроблені норми питомих витрат палива на відпущену електро- і тепло енергію на 2009 рік, які були узгоджені в НАЕР і затверджені департаментом електроенергетики Мінпаливенерго України, тобто відповідно до чинного законодавства. Фактичні витрати палива на відпуск теплоенергії в 2009 році були перевищені, що підтверджуються звітами Держстатистики №11-МТП та №1-теп, тобто було виявлено порушення, передбачено ст. 17 Закону України «Про енергозбереження». На цій підставі і була складена Постанова №15-12/037-1 від 22.02.2010 року про застосування економічних санкцій сплату підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів). Дане порушення неможливо усунути, так як воно було здійснено за попередній рік, тому було прийнято рішення про застосування економічних санкцій (сплату підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) одразу після перевірки.
Причиною перевищення затверджених норм по ТЕЦ є відсутність контролю з боку керівництва станції за їх дотриманням, що підтверджується відсутністю протоколів засідань по цьому питанні, відсутністю додаткових оргтехзаходів по зменшенню витрат тепло енергії на власні потреби (що рекомендується методиками по розрахунку норм при зниженні обсягів виробництва) та інше. Крім того, законодавством, а саме „Основним положенням з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві" затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22.10.2002 року №112, зареєстрованого в Мінюсті України 7 листопада 2002 року за №878/7166, (пунктом 7.12) допускається коригування норм, якщо питомі витрати ПЕР на виробництво продукції суттєво залежить від обсягів виробництва, погодних та інших зовнішніх факторів об'єктивного характеру. Звернень по коригуванню норм по електростанції під час перевірки інспекторам надано не було.
З огляду на викладене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до висновку про наступне.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль» (надалі підприємство) є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області та обліковується в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00131067 (а.с. 43,44).
Відповідно до Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1039 від 29 червня 2000 року, Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується. Інспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Державна інспекція з енергозбереження:
-у межах своєї компетенції бере участь у реалізації державної політики та здійснює державний контроль у сфері енергозбереження;
- здійснює контроль шляхом проведення комплексних перевірок стану обліку паливно-енергетичних ресурсів, що витрачаються для:
1) виробництва продукції;
2)надання послуг населенню (електро-, водо-, тепло-, газопостачання); видобування, переробки, виробництва, транспортування, зберігання та споживання зазначених ресурсів;
- здійснює контроль за впровадженням енергозберігаючих технологій та теплоізоляційних матеріалів під час будівництва і реконструкції підприємств, об'єктів житлово-цивільного призначення незалежно від форми власності.
Державна інспекція з енергозбереження за Положенням має право:
- складати протоколи, акти перевірок та видавати обов'язкові для виконання приписи стосовно усунення порушення норм законодавства у сфері енергозбереження під час видобування, переробки, виробництва, транспортування, зберігання та споживання паливно-енергетичних ресурсів;
- застосовувати економічні санкції до підприємств відповідно до законодавства у разі виявлення фактів перевитрати ними зазначених ресурсів унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання;
Інспекція для реалізації покладених на неї завдань утворює за погодженням з Головою НАЕР територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Інспекції. Механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях (далі - підприємства) незалежно від форми власності та підпорядкованості визначений Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженим наказом Державного комітету України з енергозбереження №64 від 4 серпня 2000 року.
Перевірки підприємств проводяться державними інспекторами з енергозбереження (далі - інспектори). При здійсненні перевірки інспектори повинні мати службове посвідчення, доручення на перевірку та програму перевірки. Про проведення планової перевірки територіальні органи Інспекції не пізніше як за 10 днів до її початку повідомляють у письмовій формі керівництво підприємства.
Пунктом 12 зазначеного Порядку проведення перевірок за результатами перевірки інспектор складає акт (додаток 1). Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області від 15 лютого 2010 року №40 згідно плану перевірок на 2010 рік відповідно до доручення на перевірку від 15 лютого 2010 року № 15-12/04-313 державними інспекторами відповідача проведено планову перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів, за наслідками проведення якої був складений акт № 15-12/037 від 22 лютого 2010 року (а.с. 13-23) (надалі Акт перевірки).
Відповідно до пункту 15 зазначеного порядку рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати.
22 лютого 2010 року начальником територіального управління по Луганській області прийнята постанова №15-12/037-1 «Про застосування економічних санкцій» (а.с. 10), якою за результатами розгляду акту перевірки, за допущені підприємством перевищення встановлених відповідно законодавства норм питомих витрат палива по електростанції застосовано енергетичний збір у сумі 7 078 577,56 грн.
З матеріалів справи вбачається, що всі матеріали перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів, у тому числі і спірна постанова складені у відповідності з додатками 1, 2, 3 до названого Порядку.
Пунктом 15 вказаного Порядку встановлено, що підставою для прийняття рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів є Акт перевірки підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що згідно листа Начальника територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області до Акту №15-12/037 від 22.02.2010 і Постанови про застосування економічних санкцій №15-12/037-1 були внесені зміни. Так, в Акті при розрахунку перевитрат палива була допущена помилка при визначенні перевитрат в ціновому вимірі, а саме сума перевитрат склала не 3 539 288,78 грн., а 3 086 846,112 грн. (а.с. 54).
04.06.2010 Державною інспекцією з енергозбереження Позивачу були надіслані Акт №15-12/037 від 22.02.2010 (відкоригований) (а.с. 55-60) і Постанова про застосування економічних санкцій №15-12/037-1 (відкоригована) для ознайомлення і підписання відкоригованих матеріалів (а.с. 61-63).
З огляду на зазначене, дії начальника територіального управління щодо прийняття спірної постанови є правомірними, узгоджуються з компетенцією та нормами матеріального права.
Щодо посилань позивача на неправомірність застосування до нього енергетичного збору за перевищення встановлених відповідно до законодавства норм питомих витрат палива по електростанції суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України “Про енергозбереження” від 01.07.1994 №74/94ВР паливно-енергетичні ресурси -це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Пунктами “е”, “є” ст. 11 цього Закону економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.
Розділом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 02 вересня 1993 року "Про заходи щодо ефективного використання газу" передбачено, що за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата.
Як вбачається із змісту спірної постанови правопорушення полягає у перевищенні встановлених відповідно до законодавства норм питомих витрат палива по електростанції. Обсяг перевитрат за висновками інспекції склав 1294,818 тис. м.куб. (а.с. 11, 62).
Висновки, викладені відповідачем в акті від 22 лютого 2010 року не були оскаржені позивачем в порядку, визначеному пункту 12 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого Наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 4 серпня 2000 року яким передбачено, що у разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його у Національному агентстві України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України “Про енергозбереження” за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.
Статтею 20 Закону України “Про енергозбереження” норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в дію систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Порядок установлення норм питомих витрат палива та енергії визначається Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.
Пунктами 1, 3 Постанови № 786 від 15.07.1997 «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві» визначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації. Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.
У пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року №935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» вказано, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів
- нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.
Основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 №47/127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2000 за N 405/4626. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат.
Відповідно до Норм питомих витрат палива енергопідприємствами України за попередній, звітній базові роки та розрахункові на прогнозований 2009 рік, затверджених Директором Департаменту електроенергетики Мінпаливенерго України С.Я.Меженним 12.11.2008 за погодженням заступником голови Національного Агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів М.В.Курінько 10.11.2008, норми витрат палива ДП «Лисичанська ТЕЦ» становлять 190,8 кг, у.п./од продукції (а.с. 30).
Відповідачем встановлений факт нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів, внаслідок перевитрат природного палива у розмірі 1484,601 т.у.п., що перевищує встановлену норму питомих витрат палива - 190,8 кг, у.п./од продукції.
Суд не приймає доводи позивача щодо допущення перевитрат з причин збігу економічних чинників, пов'язаних з технологічним процесом та залежністю від основного споживача теплової енергії - ВАТ «Лисичанська сода», яке не звернулося до позивача після зупинення діяльності з заявкою про перегляд питомих витрат на 2009 рік .
Так, судом встановлено, що відповідно до умов договору №01-01/09 купівлі-продажу теплової енергії на 2009 рік позивач відпускає основному споживачу ВАТ «Лисичанська сода» теплову енергію, що становить 95 % від всієї кількості виробленої позивачем теплової енергії.
Листом від 19 березня 2009 року ВАТ «Лисичанська сода» повідомило, що зупиняє виробництво содопродукції у зв'язку з остановочним ремонтом під приємства з 01 квітня по 14 травня 2009р. Листом від 14 травня 2009р. №13-19-ТЕЦ-77 ВАТ «Лисичанська сода» продовжило термін остановочного ремонту до 15 червня 2009 року. Пуск підприємства було здійснено лише у листопаді 2009 р., а з 03 грудня ВАТ «Лисичанська сода» було зупинене через несплату за спожиту теплоенергію.
Таким чином, у 2009 році ВАТ «Лисичанська сода» відповідно до умов договору купівлі-продажу не спожило теплову енергію у кількості, заявленій в договорі, а позивач незважаючи на зупинення діяльності підприємства продовжував здійснення відпуску енергії основному споживачу та таким чином допустив перевищення встановлених норм питомих витрат палива по електростанції.
Представник позивача у судовому засіданні не заперечив факт допущення ДП «Лисичанська теплоелектроцентраль» перевищення встановлених норм питомих витрат палива по електростанції.
Таким чином, оскільки позивач допустив перевищення встановлених норм питомих витрат палива по електростанції, не скоригував обсяги тепло споживання, суд прийшов до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про застосування економічних санкцій (сплату підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративну справу не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог.
Позивачем не наведено інших підстав для скасування постанови №15-12/037-1 (відкоригована) про застосування економічних санкцій від 22.02.2010, тому суд з урахуванням вимог ст.11 КАС України розглядає справу в межах позовних вимог.
З приписів ст.ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
В судовому засіданні 02 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання нечинною постанови про застосування підвищеної плати за нераціональне використання палива та інших паливно-енергетичних ресурсів відмовити повністю - за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2010 року.
Суддя О.В. Захарова