Категорія №2.11.17
Іменем України
15 листопада 2010 року Справа № 2а-7348/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.,
при секретарі Фенічевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання рішення незаконним, зобов'язання повернути суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, стягнення штрафу, винесення окремої ухвали,-
23 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області, в якому позивач просив суд:
- визнати незаконним рішення заступника начальника ДПІ в м. Сєвєвродонецьку Воронкіна В.А. про відмову в реалізації права позивача щодо включення до податкового кредиту сум коштів, сплачених на користь закладів освіти;
- винести та направити до ДПІ в м. Сєвєродонецьку окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та розгляду питання щодо притягнення до відповідальності заступника начальника ДПІ в м. Сєвєродонецьку Воронкіна В.А., який прийняв незаконне рішення;
- зобов'язати ДПІ в м. Сєвєродонецьку повернути позивачу суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 600,01 грн.;
- стягнути з бюджетного рахунку, призначеного для утримання ДПІ в м. Сєвєродонецьку, на користь позивача штраф за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку в розмірі, передбаченому п. 20.4.2 ст. 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 08.07.2010 року ним до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку була подана річна податкова декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року, з метою реалізування свого права на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, а також всі необхідні документи, що підтверджують витрати, які дозволено включити до складу податкового кредиту.
До складу податкового кредиту позивачем були включені витрати на навчання його доньки ОСОБА_3 за 2009 рік в сумі 4000 грн.
Листом від 30.08.2010 року № 15321/17-406 податковий орган відмовив ОСОБА_1 в наданні податкового кредиту, посилаючись на те, що його донька в 2009 році працювала і одержувала заробітну плату. Однак, ст. 5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”не містить такого обмеження в наданні права на податковий кредит, навпаки згідно п.п. 5.3.3 п. 5.3 сказано, що такі витрати включаються, зокрема, при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення - до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором.
Позивач зазначає, що підтвердженням понесених ним витрат, включених до податкового кредиту, є копії договору № 425-П-06 від 19.07.2006 року та платіжних доручень № 204 від 30.01.2009 року, № 1816 від 31.08.2009 року.
Крім того, позивач зазначає, що його донька працювала в 2009 році, але отримані нею доходи - 1114,10 грн. значно менші ніж плата за навчання, тому оплатити навчання і включити цю оплату до податкового кредиту вона не мала можливості.
Форма декларації про доходи не відповідає вимогам п. 18.9. ст. 18 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, внаслідок чого при її заповненні позивач невірно розрахував суму податку, що належить до повернення з бюджету.
У 2009 році позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 43467, 64 грн. Відповідно до діючого законодавства із заробітної плати були утримані внески до Пенсійного фонду та фондів державного соціального страхування в сумі 1563,80 грн. Таким чином, загальний річний оподатковуваний дохід в 2009 році склав 41903,84 грн., а чистий оподатковуваний дохід - 37903, 84 грн. Відповідно до Закону податок на доходи осіб за 2009 рік повинен скласти 15% від чистого річного оподатковуваного -5685,57 грн. Оскільки впродовж 2009 року із заробітної плати позивача було утримано 6285,58 грн. податку на доходи фізичних осіб, сума, яка підлягає поверненню з бюджету внаслідок застосування податкового кредиту, повинна скласти 600,01 грн.
Оскільки діючою формою декларації про доходи не передбачено коригування нарахованого доходу на суми внесків, утриманих до Пенсійного фонду України та фондів державного соціального страхування, при її заповненні відповідно до інструкції та вказівок інспектора ДПІ, сума, яка підлягає поверненню з бюджету внаслідок застосування податкового кредиту, склала 365,43 грн., тобто була занижена на 234,58 грн.
Тому позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, підтримав доводи викладені у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що ОСОБА_1 надав до ДПІ в м. Сєвєродонецьку Декларацію про доходи одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року, (дата реєстрації в податковому органі - 08.07.2010 року, вх. № 1211) з метою отримання податкового кредиту за наслідками звітного податкового року. До складу податкового кредиту ОСОБА_1 були включені витрати на навчання його доньки ОСОБА_3 за 2009 рік.
Згідно з п. 1.16 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного податкового року, в тому числі і в зв'язку з компенсацією вартості навчання такого платника податку та іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення.
На підставі аналізу даних Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) встановлено, що донька позивача - студентка ОСОБА_3, працювала у 2009 році і одержувала заробітну плату.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону № 889, платником податку є “резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи”. Тобто, якщо студент (дитина) працює та отримує заробітну плату, він є платником податку.
Виходячи з норм абз. “а”підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону № 889 до складу податкового кредиту дозволено включити витрати, а саме суму коштів, сплачених платником податку за своє навчання або іншого члена його сім'ї першого ступеню споріднення.
Крім того, порядок нарахування платником податку податкового кредиту для повернення надміру сплаченого податку встановлено Інструкцією про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України 22.09.2003 року № 442 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1.10.2003 за № 879/8200. Пунктом 3.3 зазначеної Інструкції передбачено, що витрати (сума коштів, сплачених за навчання) включаються до податкового кредиту одного з таких членів його сім'ї першого ступеня споріднення за їх вибором при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення.
Враховуючи зазначене, а також те, що ОСОБА_3 у 2009 році навчалась, працювала та отримувала заробітну плату, вона є платником податку з доходів фізичних осіб, в зв'язку з чим право на звернення за податковим кредитом за умови дотримання вимог п.5.3 ст. 5 Закону та в межах отриманого їй нарахованого доходу має вона, а не члени її сім'ї першого ступеня споріднення.
У зв'язку із вищевказаним, ДПІ в м. Сєвєродонецьку вимушена була відмовити ОСОБА_1 у реалізації права на податковий кредит, про що його було повідомлено листом від 30.08.2010 року № 15321/17-406.
Відповідач вважає, що посилання позивача на незначні доходи доньки у звітному році не дає права в розумінні Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” вибирати особу, яка буде звертатись за прав податковий кредит, оскільки донька є самостійним платником податку, перебувала в трудових відносинах та отримувала заробітну плату.
Стосовно Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту (додаток 2 до декларації, наданої Позивачем), відповідач зазначає, що він заповнений платником податку самостійно на підставі поданої декларації про доходи та передбачає визначення суми податку до повернення за наслідками перевірки.
Оскільки позивачу було відмовлено у реалізації права на податковий кредит, перевірка достовірності його даних, відображених в декларації та Розрахунок не перевірялись, тому сума податку до повернення взагалі не була визначена.
Стосовно зауваження позивача по формі декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року або за інший період звітного року, відповідач зазначає, що вона визначена додатком № 1 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, яка затверджена наказом Голови державної податкової адміністрації України від 21 квітня 1993 року № 12 та зареєстрована Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року № 64.
Таким чином, форма Декларації відповідає всім вимогам пункту 18.9 статті 1 Закону № 889 та є єдино визначеною на всій території України.
На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно з п. 1.16 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”від 22.05.2003 року № 889-IV (далі - Закон) податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року.
Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 3.5 ст. 3 цього Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 1 січня по 31 грудня 2009 року отримав сукупний дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 43 467,64 грн. З цього доходу підприємством було утримано внески до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування в сумі 1 563,80 грн. Згідно з довідкою ТОВ Сєвєродонецька фірма “Меблі”від 10.09.2010 року сума утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 6 285,58 грн.
Згідно з пп. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.
Відповідно до платіжних доручень № 204 від 30.01.2009 року, № 1816 від 31.08.2009 року та згідно з договором № 425-П-06 від 19.07.2006 року про надання освітньої послуги ОСОБА_1 на рахунок академії було сплачено 4 000 грн. за навчання доньки - студентки ОСОБА_3
Судом встановлено, що 08.07.2010 року ОСОБА_1 було подано до ДПІ в м.Сєвєродонецьку декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року, а також всі необхідні документи, що підтверджують витрати, які дозволено включати до складу податкового кредиту.
Листом від 30.08.2010 року № 15321/17-406 ДПІ в м. Сєвєродонецьку відмовила ОСОБА_1 у реалізації його права щодо включення до податкового кредиту сум коштів, сплачених на користь закладів освіти, посилаючись на те, що його донька -ОСОБА_3 у 2009 році працювала та отримувала заробітну плату.
Як вбачається з довідки ТОВ Сєвєродонецька фірма “Меблі”від 10.09.2010 року ОСОБА_3 тимчасово працювала продавцем на ТОВ Сєвєродонецька фірма “Меблі”з 03.07.2009 року по 03.08.2009 року (наказ № 169-К від 03.08.2009 року). За цей період їй була нарахована заробітна плата в сумі 1 114,10 грн., утриманий податок на прибуток складає 93,19 грн.
З викладено вбачається, що сума отриманої ОСОБА_3 заробітної плати значно нижча за суму, що необхідно оплатити за її навчання.
Згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Такі витрати включаються, зокрема, при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення - до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором.
За таких обставин суд вважає, що чинним законодавством не заборонено батькам включати до податкового кредиту суми, сплачені ними за навчання дітей, які працювали, тому позивач правомірно просив повернути кошти, сплачені ним на користь закладів освіти.
Позивач у своєму позові просить суд незаконним рішення заступника начальника ДПІ в м. Сєвєвродонецьку Воронкіна В.А. про відмову в реалізації права позивача щодо включення до податкового кредиту сум коштів, сплачених на користь закладів освіти.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено в реалізації права на включення до податкового кредиту сум коштів, сплачених на користь закладів освіти, листом, а не рішенням.
Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки включення позивачем до податкового кредиту витрат, пов'язаних з навчанням його доньки, відповідає вимогам Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області стосовно відмови ОСОБА_1 в реалізації його права щодо включення до податкового кредиту сум коштів, сплачених на користь закладів освіти.
Позивач у своєму позові зазначає, що при заповненні декларації ним невірно розраховано суму податку, що належить до повернення з бюджету.
Відповідно до п.п. 3.1.1 та 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року.
Згідно ст. 4 Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Судом встановлено, що загальна сума заробітку ОСОБА_1 за 2009 рік склала 43 467,64 грн., з якої перерахована сума обов'язкових внесків 1 563,80 грн., відрахована сума за навчання 4 000 грн., загальна сума, що підлягає оподаткуванню, 37 903,84 грн. на ставку 15% склала податок в розмірі 5 685,58 грн. Сума податку, що підлягає поверненню позивачу як різниця між сумою сплаченого ним податку за 2009 рік у розмірі 6285,58 грн., і сумою, зменшеною на податковий кредит, у розмірі 5 685,58 грн., дорівнює 600 грн.
Однак, діючою формою декларації про доходи не передбачено коригування нарахованого доходу на суми внесків, утриманих до Пенсійного фонду України та фондів державного соціального страхування, при її заповненні відповідно до інструкції та вказівок інспектора ДПІ, тому сума, яка підлягає поверненню з бюджету внаслідок застосування податкового кредиту, склала 365,43 грн., тобто була занижена на 234,57 грн.
Враховуюче викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен повернути ОСОБА_1 суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 600 грн.
Стосовно вимоги позивача щодо стягнення штрафу за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, суд приходить до наступного.
Згідно п. 18.8 ст. 18 Закону сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
Відповідно до пп. 20.4.1 ст. 20 Закону особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми та занижує його розмір.
Згідно з пп. 20.4.2 ст. 20 Закону за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми;
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми;
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.
Судом встановлено, що позивач подав до ДПІ в м. Сєвєродонецьку річну податкову декларацію 08.07.2010 року. Передбачений п. 18.8 ст. 18 Закону строк повернення їй суми надміру сплаченого податку закінчився 06.09.2010 року. Затримка відповідачем повернення суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачем права на податковий кредит на дату винесення рішення становить понад 31 календарних днів. Отже, сума штрафу, яку повинен сплатити відповідач на користь позивача, становить 50 відсотків від суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачем права на податковий кредит, а саме 300 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати ДПІ в м. Сєвєродонецьку виплатити на користь ОСОБА_1 суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 600 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 50 відсотків від надміру сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб - 300 грн.
Стосовно вимоги позивача щодо винесення окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та розгляду питання щодо притягнення до відповідальності заступника начальника ДПІ в м. Сєвєродонецьку Воронкіна В.А., який прийняв незаконне рішення, суд приходить до наступного.
Згідно статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Суд з власної ініціативи вирішує питання щодо винесення окремої ухвали відносно посадових осіб суб'єкта владних повноважень, а тому вимоги позивача в цій частині не можуть розглядатись у якості позовних вимог, а є по своїй суті пропозицією суду.
Суд вважає, що постановлення окремої ухвали не є імперативною нормою для суду, а є його правом.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для винесення окремої ухвали за результатами розгляду даної адміністративної справи.
Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області стосовно відмови ОСОБА_1 в реалізації його права щодо включення до податкового кредиту сум коштів, сплачених на користь закладів освіти; зобов'язати Державну податкову інспекцію в м.Сєвєродонецьку Луганської області повернути ОСОБА_1 суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 600 грн.; стягнути з Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку на користь ОСОБА_1 штраф за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 50 відсотків від надміру сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб - 300 грн.
Відповідно до частини 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області стосовно відмови ОСОБА_1 в реалізації його права щодо включення до податкового кредиту сум коштів, сплачених на користь закладів освіти.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м.Сєвєродонецьку Луганської області повернути ОСОБА_1 суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 600 грн. (шістсот гривень).
Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку на користь ОСОБА_1 штраф за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 50 відсотків від надміру сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб -300 грн. (триста гривень).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 листопада 2010 року.
Суддя Т.С. Ушаков