Категорія №2.11.1
Іменем України
28 жовтня 2010 року Справа № 2а-2450/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Борзаниці С.В.
суддів: Островської О.П.,
Твердохліба Р.С.,
при секретарі Гапоновій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах Державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся з позовом до Державної податкова інспекції в м. Свердловську, після уточнення якого просив визнати недійсними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2008 року № 00002516401 на суму 2 518 206,69 грн. № 0000261640/1 на суму 1 107 722,89грн., № 0000271640/1 на суму 9064898,50 грн.; визнати незаконними дії відповідача щодо змінення призначення платежу за платіжними дорученнями, що вказані відповідачем у розрахунку штрафних санкцій за період з 30.11.2006 до 08.02.2008; зобов'язати відповідача суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями за період з 30.11.2006 до 08.02.2008, вказаними в розрахунку штрафних санкцій, зарахувати відповідно призначенню платежу.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем, за актом невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 30.11.2006 по 08.02.2008 № 259-15-10-І355669 від 26.02.2008, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.03.2008 про нарахування санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які отримані позивачем 07.03.2008.
На виконання п. п. а) п. 17.2 ст. 17 вимоги Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (далі закон № 2181), позивачем, самостійно подано уточнюючі розрахунки, нараховано та сплачено штрафну санкцію до моменту подачі уточнюючих розрахунків.
Згідно із уточнюючими розрахунками № 17042, 17045, 170465 від 24.07.2007, № 20166, 20167, 20168 від 28.08.2007, № 20214 від 29.08.2007, № 17043, 17047 від 24.07.2007, № 803 від 28.01.2008, № 796, 791, 102, 795, 801,793, 786, 761, 794,792, 790 від 28.01.2008, № 2514, 2521 від 08.02.2008 була нарахована та сплачена до моменту подачі уточнюючих розрахунків штрафна санкція, яку відповідач зараховував в погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.
Позивач вважає, що в порушення вищезазначеного відповідач зайво зараховував до сплати ПДВ уточнюючі розрахунки, надані до ДПІ у м. Свердловську на суму 310 583 грн. в порядку календарної черговості.
Платіжними дорученнями в перевіреному періоді ДП «Свердловантрацит» сплачувало до Державного бюджету України на виконання п. 7-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 N 892 (Постановою № 270 були внесені зміни) «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості» (із мінами та доповненнями) суми податку на додану вартість, отримані від споживачів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, в графі «призначення платежу» вказано «згідно Постанови № 270». Сума, сплачена згідно Постанови № 270, складає 30 294 814 грн. 60 коп.
Згідно уточнюючих розрахунків податку на додану вартість за перевірений період Державне підприємство "Свердловантрацит" узгодило податкове зобов'язання з податку на додану вартість, та подало уточнюючі розрахунки на суму 310 583 грн. до сплати і на 1 271 грн. - до відшкодування. Однак, ДПІ зарахувала сплачені підприємством суми в рахунок платежів згідно календарної черговості.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.05.2007 по справі № 12/368н-ад було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення на суму 2210684 грн. ДПІ повинна була в особовому рахунку підприємства на цю суму зменшити враховані податкові зобов'язання, однак, ДПІ зараховує вказану суму в рахунок погашення податкової заборгованості згідно календарної черговості.
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПІ у м. Свердловську. Рішенням про результати розгляду скарги № 7592/23-20 від 13.05.2008 у задоволенні вимог підприємству було відмовлено.
За результатами розгляду апеляційної скарги ДП «Свердловантрацит» 19.05.2008 ДПІ у м. Свердловську були прийняті повідомлення-рішення № 0000251640/1 на суму 2518206,69 грн. - штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10%, № 0000261640/1 на суму 1107722,89 грн. - штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20%, № 000027 1640/1 на суму 9064898,5 грн. - штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50%.
Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому зазначив, що відповідно до п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом України № 2181 такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф.
Вважає, що відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визнане платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідач зазначив, що узагальнюючим податковим роз'ясненням положень Закону України № 2181 в частині визначення терміну «погашення податкового боргу», затвердженим наказом ДПА України від 16 липня 2003 року № 354 визначено, що термін «погашення податкового боргу» за певним видом платежу до бюджету слід розуміти як зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, підтверджене відповідним документом.
Сальдо розрахунків платника податків з бюджетом за податком, збором розраховується у картках особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби відповідно до вимог «Інструкції про ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків, зборів, що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 №843/11123.
Згідно з п.11.4 Інструкції №276 під погашенням податкового боргу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до п.3.11.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПАУ від 11.06.2003 №290 (Мінюст 27.07.03 №522/7843) (надалі - Інструкція №290), до документів, що підтверджують погашення податкового боргу, відноситься також податкова декларація (у тому числі уточнююча) з від'ємною сумою податкових зобов'язань.
Таким чином, суми до зменшення по уточнюючим розрахункам зараховуються в погашення податкового боргу.
Що стосується нарахування штрафної санкції на уточнюючі розрахунки, то відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України № 2181 суми, сплачені платником, який має податковий борг, зараховуються в погашення податкового боргу, у порядку календарної черговості його виникнення. Таким чином, суми, сплачені платником при наданні уточнюючих розрахунків до збільшення податкових зобов'язань, зараховуються в погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, а не у сплату зобов'язання по уточнюючому розрахунку.
Відповідач зазначає, що сума податку на додану вартість у розмірі 2 210 684,00 грн. зменшена ДПІ податковим повідомленням - рішенням від 20.01.2004 №0000012344/0/0 зарахована ДПІ не згідно календарної черговості, як зазначає позивач, а на цю суму проведено дострокове нарахування розстрочених сум, оскільки раніше ця сума була розстрочена згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.05 № 2711 із змінами та доповненнями.
Окрім того, постановою Господарського суду Луганської області від 13.11.2006, а не як зазначає позивач 29.05.2007, по справі № 12/368 н-ад податкове повідомлення - рішення від 20.01.2004 №0000012344/0/0 про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень - вересень 2001 року та липень 2003 року в розмірі 2 210 684,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 103152,70 грн., було скасоване часткою, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2003 року на суму 21893,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8757,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2008 постанова Господарського суду Луганської області від 13.11.2006 по справі № 12/368 н-ад залишена в силі.
Статтею 67 Конституції України, встановлено - кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів зобов'язані сплачувати відповідну суму податків та зборів в установлені законом строки.
Статтею 5 Закону України №2181 чітко встановлено обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни її сплати. Зокрема, передбачено обов'язок платника податків сплатити:
- узгоджену суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, або у терміни, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про їх нарахування;
- у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У випадках, передбачених ст. 14 Закону України №2181, платник податків може у встановленому законодавством порядку, використати право на розстрочення або відстрочення податкового боргу та отримати право на збільшення терміну (термінів) їх сплати.
Інших випадків можливості сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до податкових зобов'язань попереднього періоду Законом України №2181 не встановлено. Тобто платник податків, визначивши суму узгодженого податкового зобов'язання, бере на себе обов'язки по сплаті та сплачує її у повному обсязі.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.5.3.1. ст.5 Закону України №2181).
Законом України №2181 чітко передбачено, що при несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання узгоджені суми платежів повинні бути погашені у календарній черговості їх виникнення (п. 7.7 ст. 7 Закону).
Таким чином, Законом України №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування та погашення податкових зобов'язань, не передбачено підстав для надання права платнику податків погашати податкові зобов'язання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, за наявності в нього непогашених сум податкових зобов'язань з більш ранніми термінами сплати та накопичувати таким чином борг за період, що пройшов.
Крім того, згідно п. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України №276 від 18.07.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N843/11123 (розроблена відповідно до вимог Закону України№2181) під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом (тобто, податкового боргу) та пені, підтверджене відповідним документом.
Вищевказаними нормами чинного законодавства чітко передбачено, що у випадку, коли платник податку має податковий борг на момент сплати ним відповідних сум податкових зобов'язань, то погашенню підлягає саме податковий борг у порядку календарної черговості його виникнення.
Так чинним, статтею 7 Закону України №2181 обґрунтовано право податкового органу спрямовувати надходження платника податків на погашення його податкових зобов'язань (податкового боргу) у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань. Це право закріплено також ст. 1 Закону України №2181, відповідно до п. 1.12 якого податковий орган здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Відповідач стверджує, що у чинному законодавстві відсутнє законодавчо - нормативне обґрунтування права платника, при наявності боргу за минулі періоди, погашати поточні зобов'язання, а право податкового органу спрямовувати надходження платника податків на погашення його податкових зобов'язань (податкового боргу) у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань прямо передбачено статтею 7 Закону України №2181.
У судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги, суду пояснили, що діючим законодавством не передбачено складання акту та проведення невиїзної документальної перевірки. Вважає, необґрунтованим посилання відповідача на Узагальнююче податкове роз'яснення положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині визначення терміну "погашення податкового боргу" затвердженого Наказом ДПА України від 16 липня 2003 року N 354 (далі за текстом - Узагальнююче податкове роз'яснення), оскільки згідно з п.п 4.4.2. г) п. 4.4 ст. 4 Закону України № 2181 податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. Ця норма Закону № 2181 повторюється також у п. 1.3 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 12 квітня 2003 № 176 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2003. Крім того, в наведених таблицях відповідач фактично підтверджує суми уточнюючих розрахунків та сплачених штрафних санкцій.
Згідно абз. 1 п. 1 «Податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу», затвердженого наказом ДПА України від 13.11.2002 № 540, платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкових зобов'язань за рішенням суду (господарського суду). Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок, а у відповідача згідно з діючим законодавством відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні.
Посилання відповідача на п. п. 7.7 Закону № 2181, вважає неправомірним. Постанова КМУ № 892 від 05.06.2000 (із змінами та доповненнями, в тому числі Постанова КМУ № 270) регулює порядок сплати ПДВ, потребує чіткого визначення в платіжному дорученні призначення платежу (а саме: Платіж згідно з Постановою КМУ від 07.03.2002 року № 270) та не надає права податковій службі перераховані за цією Постановою кошти, зараховувати із зміною призначення платежу в погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) закінчується у разі сплати податку, збору (обов'язкового платежу). У відповідності до ч.1 ст. 11 цього Закону відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) у відповідності до законів України. Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 встановлена відповідальність у вигляді штрафу для платників податків в разі несплати ними узгодженої суми податкового зобов'язання у строки, встановлені цим Законом. Відповідальність підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 встановлена саме за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання платником податків в плині граничних строків, передбачених цим Законом, та не обумовлюється якимось іншими умовами, у тому числі наявністю у платника податку податкового боргу або правом податкового органу направляти сплачені платником податків суми податкових зобов'язань на погашення його податкового боргу.
Вищим адміністративним судом України вже неодноразово надавалася правова оцінка зміни призначення платежу в погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, на момент слухання справи, склалася судова практика з спірних правовідносин платників податків та податковою службою щодо самостійної зміни призначення платежу податковою службою та зарахування таких платежів в погашення податкового боргу в порядку календарної черговості на підставі п.п.7.7 Закону України №2181.
На виконання вимог п.7.1 Постанови КМУ №892 від 05.06.2000р. "Про заходи щодо стабілізації роботи вугільної промисловості" зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 04.03.2002 №270 ДП "Свердловантрацит" відкрило у Свердловському відділенні ПІБ поточний рахунок зі спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість №26048313220740, про що повідомило ДПІ у м. Свердловську 29.05.2003.
Суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію перераховуються на вищезазначений рахунок зі спеціальним режимом використання. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок ДП "Свердловантрацит" спрямовує їх на сплату ПДВ та на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені у поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, визначені пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в держбюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з ПДВ з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" робиться запис: «кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою КМУ від 07.03.2002 №270".
Відповідно до листа ДПА України від 22.03.2002 №4872/7/16-1117 зазначені кошти можуть спрямовуватися виключно на проведення поточних розрахунків податку на додану вартість з державним бюджетом та на поточні розрахунки з постачальниками.
Додатково представники позивача пояснили, що з наданих до суду копій платіжних доручень вбачається, що тільки два доручення мають призначення платежу "погашення недоїмки по податку на додану вартість": №3851 від 30.03.2007 на суму 1 500000 грн. та №5684 від 28.04.2007 на суму 161 000 грн.
Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ДП "Свердловантрацит" №259-15-10-32355669 від 26.02.2008 п/д №3851 від 30.03.2007 та п/д №5684 від 28.04.2007 віднесені до сплати декларації №25654 від 20.11.2006 на суму 4725941грн. та застосована фінансова санкція в розмірі 50% за затримку сплати податкового зобов'язання понад 90днів.
Зазначені платіжні доручення не погашають всю суму податкового боргу за зазначеною декларацією №25654 від 20.11.2006, тому і нарахування фінансової санкції по цим дорученням суперечить діючому законодавству.
Представники відповідача позов не визнали, суду пояснили, що позивач має право визначати призначення платежу лише за відсутності боргу. Відповідно до п. 1.5. Порядку надання роз'яснень податкового законодавства, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 12 квітня 2003 N 176, узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення надаються, виходячи з положень підпункту 4.4.1 пункту 4.4 сталі 4 Закону України 2181. Пунктом 1 Податкового роз'яснення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13 листопада 2002 N 540, зазначено, що за наявності в платника податків податкового боргу не передбачено можливості спрямовувати кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізні терміни виникнення.
Пункт 5.3 статті 5 Закону України 2181, встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідно до Закону України здійснюється у порядку, передбаченому статтею 14, шляхом розстрочення податкових зобов'язань.
За період з 30.03.2007 по 11.02.2008 від позивача по сплаті податку на додану вартість до бюджету надійшло 56625.9 тис. грн., у тому числі за постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 p. N 270 - 30425.1 тис. грн., при цьому станом на 30.03.2007 р. по особовому рахунку позивача рахувався податковий боргу у сумі 16 731,6 тис. грн. та були нараховані податкові зобов'язання на загальну суму 40698.5 тис. грн.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 № 270, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 № 892 постанова не визначає право позивача роблячи запис "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 p. N 270" спрямовувати ці кошти на сплату поточних платежі наявності податкового боргу, який виник у більш пізні періоди.
За період з 30.03.2007 по 11.02.2008 позивачем надано уточнюючи розрахунки з сумою до зменшення податку на додану вартість на загальну суму 310 583,00 грн.
Підпунктом 3.11.2 п. 3.11. р. 3 Інструкції, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 р. № 290, зареєстрованої Міністерством юстиції України 27 червня 2003 за N 522/7843, визначено, що документом, який підтверджує суму та дату погашення податкового боргу частини податкового боргу, є податкова декларація з від'ємною сумою податкових зобов'язань.
Тому ДПІ у м. Свердловську зараховано суми за платежем податок на додану вартість, за уточнюючими розрахунками позивача: №17042 від 24.07.2007, № 17045 від 24.07.2007, № 170465 від 24.07.2007, № 20166 28.08.2007, № 20167 від 28.08.2007, № 20168 від 28.08.2007, № 20169 від 28.08.2007, № 20214 від 29.08.2007, № 803 від 28.01.2008, в погашення податкового боргу у порядку календарної черговості за платежем податок на додану вартість.
Зазначені платежі зараховуються по черговості для того щоб не пропустити термін позовної давності.
Представники відповідача стверджують, що у обліковій картці, не зазначена дата виникнення боргу в особливому рахунку, при цьому визнають, що всі спірні суми виникли за зазначений період. В платіжних дорученнях за постановою 270 не можливо визначати куди за якою декларацією зарахувати платіж.
Таким чином, ДПІ у м. Свердловську правомірно, керуючись с. 67 Конституції України, ст. 9 Закон) України "Про систему оподаткування", п. 7.7. п. 7. ст. 7 Закону України №2181, Податковим роз'ясненням нараховані штрафні санкції позивачу.
Також представник відповідача додатково пояснив, що під час погашення податкового боргу за декларацією № 256554 від 20.11.06 ДПІ в м. Свердловську здійснювала зарахування сплачених підприємством сум відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України № 2181.
На теперішній час п.7.7 ст. 7 Закону України № 2181 є чинним та встановлені ним приписи підлягають виконанню. На момент складання податкових повідомлень-рішень, що є предметом справи, ані на теперішній час дії ДПІ в м. Свердловську щодо застосування п.7.7 ст. 7 Закону України № 2181 не визнані протиправними, а тому податковий борг за декларацією №25654 від 20.11.2006 вважається погашеним в повному обсязі. Таким чином посилання представників позивача на невідповідність податкових повідомлень-рішень в частині нарахування штрафних санкцій на суми сплати податкового боргу платіжними дорученнями № 3851 від 30.03.2007 та № 5684 від 28.04.2007 відповідач вважає безпідставними. Просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Державне підприємство «Свердловантрацит» зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 24.04.2003 (Т.1 а.с.10), та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України, а відповідно до п.1 ст.8 Закону України № 509 податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ст. 11 Закону № 509 органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право:
- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі;
- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до ст. 13 Закону № 509, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно розділу 2 Наказу ДПА України від 18.07.2005 № 276 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" облік надходжень платежів до бюджету здійснюється на підставі виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів, таким чином, уточнюючі розрахунки не входять до складу документів, згідно яких проводиться облік бюджетних надходжень.
Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.
В судовому засіданні встановлено, що у період з 11.02.2008 по 26.02.2008 ДПІ в м. Свердловську Луганської області була проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Свердловантрацит» з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 30.11.2006 по 08.02.2008, за результатами якої складено акт від 26 лютого 2008 року №259-15-10-32355669.
Згідно акту перевірки від 26 лютого 2008 року №259-15-10-32355669, в ході її проведення встановлено, що погашення самостійно визначених податкових зобов'язань по податку на додану вартість позивач здійснював із затримкою термінів сплати, встановлених п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України №2181. У зв'язку з цим ДПІ в м. Свердловську складено розрахунок штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, а саме:
- за затримку встановленого граничного терміну сплати до 30-ти календарних днів у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу - 2518206,69 грн.;
- за затримку встановленого граничного терміну сплати від 31 до 90 календарних днів включно у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу - 1107722,89 грн.;
- за затримку встановленого граничного терміну сплати понад 90 календарних днів у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу - 9 064 898,50 грн.(Т.1 а.с.89-101).
Посилання представника позивача на відсутність правових підстав у відповідача проводити невиїзну документальну перевірку є безпідставними, оскільки її проведення в даному випадку передбачено ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу», та наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».
В судовому засіданні встановлено, що 06.03.2008 ДПІ у м. Свердловську були прийняті податкові повідомлення рішення, якими до Державного підприємства "Свердловантрацит" були застосовані передбачені п. п. 7.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні фінансові санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 0000251640/0 на суму 2518206,69 грн. (10% від погашеної суми податкового боргу);
- податкове повідомлення-рішення № 0000261640/0 на суму 1107722,89 грн. (20% від погашеної суми податкового боргу);
- податкове повідомлення-рішення № 0000271640/0 на суму 9064898,50 грн. (50% від погашеної суми податкового боргу).
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДПІ у м. Свердловську.
Згідно рішення ДПІ у м. Свердловську про результати розгляду скарги № 7592/23-20 від 13.05.2008 скаргу ДП «Свердловантрацит» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 06.03.2008 № 0000251640/0, №0000261640/0, №0000271640/0 в частині застосування штрафної санкції залишено змін.
В судовому засіданні встановлено, що 19.05.2008 ДПІ у м. Свердловську були прийняті податкові повідомлення рішення, якими до Державного підприємства "Свердловантрацит" були застосовані передбачені п. п. 7.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні фінансові санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (Т.2 а.с.130-132), а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 0000251640/1 на суму 2518206,69 грн. (10% від погашеної суми податкового боргу);
- податкове повідомлення-рішення № 0000261640/1 на суму 1107722,89 грн. (20% від погашеної суми податкового боргу);
- податкове повідомлення-рішення № 0000271640/01на суму 9064898,50 грн. (50% від погашеної суми податкового боргу).
Судом встановлено, що ПП «Свердловантрацит» у відповідності до вимог чинного законодавства надавалися до податкового органу декларації з податку на додану вартість (Т.1 а.с. 21-50).
Згідно п. п. а) п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
В судовому засіданні встановлено, що ДП «Свердловантрацит» на виконання вимог Закону № 2181 надано до податкового органу уточнюючі розрахунки на суму 310 583 грн. до сплати і на 1 271 грн. - до відшкодування (Т.1 а.с. 51-61).
З даних акту невиїзної документальної перевірки від 26.02.2008 №259-15-10-32355669 та пояснень сторін вбачається, що об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями стала сплата позивачем у період з 30.03.2007 по 11.02.2008 сум податку на додану вартість платіжними дорученнями. (т.1 а.с.69-76).
Призначення платежу у платіжних дорученнях, за виключенням платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007, - сплата згідно постанови Кабінету Міністрів України № 270.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.
Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270" зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.
Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2002 року N 270".
Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.
Наведеною постановою визначено, що платникам податку необхідно забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.
Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року № 527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 року за № 819/3259).
Судом встановлено, що на виконання вимог п.7.1 Постанови КМУ №892 від 05.06.2000 "Про заходи щодо стабілізації роботи вугільної промисловості" зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 04.03.2002 №270 ДП "Свердловантрацит" відкрило у Свердловському відділенні ПІБ поточний рахунок зі спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість №26048313220740.
В судовому засіданні встановлено, що позивач здійснив оплату поточних податкових зобов'язань у період з 30.03.2007 по 11.02.2008 відповідно до Постанови КМУ №892 від 05.06.2000 "Про заходи щодо стабілізації роботи вугільної промисловості" зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 04.03.2002 №270. Виключення складають платіжні доручення № 3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007, у яких призначенням платежу зазначено - погашення недоїмки по податку на додану вартість (Т.3 а.с.5).
Посилання представника відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” є незмістовними, з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового, зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Таким чином, ДПІ у м. Свердловську не повинна зарахувати сплачені підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, оскільки ця норма не визначає кола осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків.
Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами з питань оподаткування.
Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, які-б свідчили про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .
Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Таким чином, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період. Змінюючи напрямок платежу, визначеному платником податків у платіжному документі, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений законом.
Таким чином, при тому, що підприємством вказано в платіжних дорученнях призначення платежу, за виключенням платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007, податковою інспекцією безпідставно, відповідні платежі були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди.
Посилання представника відповідача на правомірність застосування податковим повідомленням-рішенням № 0000271640/0 від 19.05.2010 штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50% є незмістовним, з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В судовому засіданні встановлено, що сплачені позивачем суми за платіжними дорученнями №3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007 відповідач правомірно зарахував в рахунок погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди, оскільки зазначені платіжні доручення мають призначення платежу "погашення недоїмки по податку на додану вартість".
Враховуючи те, що в судовому засіданні встановлена неправомірність спрямування відповідачем на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди решти платежів, а суми за платіжними дорученнями №3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007 не погашають всю суму податкового боргу за зазначеною декларацією №25654 від 20.11.2006, у зв'язку з чим, нарахування фінансової санкції податковим повідомленням-рішенням № 0000271640/0 від 19.05.2008 у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу є незаконним.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем безпідставно суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями, що вказані відповідачем у розрахунку штрафних санкцій за період з 30.11.2006 до 08.02.2008 відповідно до податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2008 року № 0000251640/1 на суму 2518206,69 грн., № 0000261640/1 на суму 1107722,89 грн., за виключенням платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007, були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах Державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області щодо змінення призначення платежу у відповідності до п. 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 за платіжними дорученнями, що вказані відповідачем у розрахунку штрафних санкцій за період з 30.11.2006 до 08.02.2008 відповідно до податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2008 року № 0000251640/1 на суму 2518206,69 грн., № 0000261640/1 на суму 1107722,89 грн., за виключенням платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007.
Визнати недійсним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2008 року № 0000271640/1 на суму 9064898,50 грн.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2008 року № 0000251640/1 на суму 2518206,69 грн., № 0000261640/1 на суму 1107722,89 грн., за виключенням сум штрафних санкцій, нарахованих відповідно до платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у місті Свердловську Луганської області суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями за період з 30.11.2006 до 08.02.2008, вказаними в розрахунку штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2008 року № 0000251640/1 на суму 2518206,69 грн., № 0000261640/1 на суму 1107722,89 грн., зарахувати відповідно призначенню платежу, за виключенням платіжних доручень № 3851 від 30.03.2007 та №5684 від 28.04.2007.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 02 листопада 2010 року.
Суддя С.В. Борзаниця