Україна
19 листопада 2010 р. справа № 2а-23264/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11.40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Гончар О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
до Фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 1085,25 грн.
за участю:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1085,25 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що за фізичною особою ОСОБА_1 через несплату останнім податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб, нарахованого за податковим повідомленням-рішенням № 0006621701/0 від 23.05.2008 року, обліковується податковий борг в сумі 1085,25 грн. Позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача наявної суми боргу.
Посилаючись на порушення відповідачем вимог підпункту 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», приписи підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами», позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 1085,25 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2010 року провадження в зазначеній адміністративній справі було відкрито.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2010 року зазначена адміністративна справа була направлена за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Протоколом розподілу справ муж суддями від 06 жовтня 2010 року справу передано судді-доповідачу Михайлик А.С. та ухвалою суду від 08 жовтня 2010 року справу призначено до розгляду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. 26 жовтня 2010 року надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, проте до суду двічі поверталися конверти із позначкою поштового відділення про причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Виходячи з наведеного, керуючись вимогами статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
Відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 31 березня 2008 року подав до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (арк. справи 21-22). Відповідно до наданої декларації відповідачем задекларовано доход в сумі 7235,00 гривень у зв'язку з продажем цінних паперів за договорами купівлі - продажу цінних паперів.
23 травня 2008 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва податковим повідомленням - рішенням № 0006621701/0 на підставі поданої декларації ОСОБА_1 було нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1085,25 гривень (арк. справи 6).
03 червня 2008 року був складений Акт № 2213/17-1 про невручення податкового повідомлення - рішення № 0006621701/0 від 23.05.2008 року (арк. справи 8).
11 грудня 2008 року на адресу відповідача позивачем було направлено першу податкову вимогу № 1/87 на суму 1085,25 грн. (арк. справи 31).
29 січня 2009 року був складений Акт № 185/24-30 про невручення першої податкової вимоги відповідачу (зворотній бік арк. справи 31).
11 березня 2009 року на адресу відповідача позивачем було направлено другу податкову вимогу № 2/15 на суму 1085,25 грн.(арк. справи 30).
27 квітня 2009 року був складений Акт № 1830/24-30 про невручення другої податкової вимоги відповідачу (зворотній бік арк. справи 30).
27 травня 2009 року позивачем було прийнято рішення № 216 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 32).
Станом на 25 лютого 2010 року за інформацією Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 1085,25 грн., що підтверджується довідкою б/н від 25.02.2010 року (арк. справи 33).
Пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", яким визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, передбачено сплату на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Підпунктом 9.6.1. пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Підпункт 9.6.2. пункту 9.6 статті 9 вказаного Закону зазначає, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Відповідно до підпункту «а» підпункту 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.
Пунктом 7.1. Закону визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Статтею 16 Закону визначений порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно до пункту 6.1. статті 6 Закону податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою.
Відповідно до підпункту 16.3.6. відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.
Статтею 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначений порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації).
Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який: зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлені Законом України «Про систему оподаткування».
Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 2 зазначеного Закону якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Підпунктом 5.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи податкове повідомлення рішення № 0006621701/0 від 23.05.2008 року було направлене відповідачу 23.05.2008 року, проте було повернуто позивачу із позначкою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає», у зв'язку з чим 03 червня 2008 року був складений Акт № 2213/17-1 про невручення податкового повідомлення - рішення № 0006621701/0 від 23.05.2008 року (арк. справи 8).
Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21 червня 2001 року.
Пунктом 4.9. зазначеного Порядку визначено, що у разі, якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.
Тобто, днем вручення податкового повідомлення-рішення № 0006621701/0 від 23.05.2008 року про нарахування податкових зобов'язань в сумі 1085,25 грн. є день складення акту про неможливість вручення податкового повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій платника податку на додану вартість, тобто 03 червня 2008 року. Податкові зобов'язання відповідача, визначені зазначеним податковим повідомленням-рішенням вважаються такими, що узгоджені 03 червня 2008 року. Протягом встановленого Законом N 2181 строку сума податкового зобов'язання відповідачем не погашена.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону N 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день розгляду справи сума узгодженого податкового зобов'язання відповідача з податку з доходів фізичних осіб складає 1085,25 грн. та не сплачена відповідачем.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 6.2.3 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Відповідно до підпункту "б" підпункту 6.2.3 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
На виконання зазначених вимог Закону 11 грудня 2008 року на адресу відповідача позивачем було направлено першу податкову вимогу № 1/87 на суму 1085,25 грн. (арк. справи 31).
11 березня 2009 року на адресу відповідача позивачем було направлено другу податкову вимогу № 2/15 на суму 1085,25 грн.(арк. справи 30).
Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року.
Відповідно до пункту 5.8. зазначеного Порядку якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків, то працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у день повернення неврученої податкової вимоги розміщує її на дошці податкових оголошень (повідомлень). День розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень (повідомлень) вважається днем вручення податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи 29 січня 2009 року був складений Акт № 185/24-30 про невручення першої податкової вимоги відповідачу (зворотній бік арк. справи 31), 27 квітня 2009 року був складений Акт № 1830/24-30 про невручення другої податкової вимоги відповідачу (зворотній бік арк. справи 30).
Отже, днем вручення податкових вимог № 1/87 від 11грудня 2008 року та № 2/15 від 11 березня 2009 року є 29 січня 2009 року та 27 квітня 2009 року відповідно.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що вжиті податковим органом заходи направлені на погашення податкового боргу відповідача не призвели до погашення суми податкового боргу.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Тобто, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми зі сплати податку з доходів фізичних осіб, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
З огляду на зазначене, на підставі положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 112, 136, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1085,25 грн. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) в рахунок погашення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб грошові кошти в розмірі 1085,25 грн. (одна тисяча вісімдесят п'ять гривень 25 коп.) на р/р 33218800700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача УДК в м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010100.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.