вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
18.08.10Справа №2а-9868/10/8/0170
(14:10) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради
до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим
про визнання незаконними дій та скасування постанови,
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання постанови від 16.07.2010р. № 15327-1 Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції про накладення штрафу в сумі 340грн. на Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради за невиплату боргу протиправною та скасування.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.07.2010р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі виконавчого листа № 2а-6123/09, виданого Ялтинським міським судом, головним державним виконавцем ВДВС Зайцевою Н.І. 02.07.2010р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано боржника - Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради в семиденний строк добровільно виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 5500,00грн. З метою виконання постанови ВДВС від 02.07.2010р. Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради звернулося до Міністерства праці та соціальної політики АР Крим з клопотанням «Про виділення додаткових коштів для виконання судових рішень» від 08.07.2010р № 01-9/08/3293 і до Управління фінансів Ялтинської міської ради від 08.07.2010р. № 01-9/08/3294, однак бюджетних призначень не отримало. Управлінням праці та соціального захисту населення Ялтинського міської ради було направлено начальнику ВДВС Щур Ю.А. повідомлення від 08.07.2010р. № 01-9/08/3305 про поважність причин неможливості добровільного виконання постанови ВДВС з додання до нього копій клопотань Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради. Незважаючи на вищенаведене постановою ВДВС від 16.07.2010р. № 15327-1 про накладення штрафу на боржника - Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради було накладено штраф в сумі 340грн. за невиконання без поважних причин постанови ВДВС про зобов'язання боржника виплатити стягувачу суму боргу. Вказану постанову позивач вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки дії ВДВС протирічать ст. 25 Бюджетного кодексу України та зважаючи на те, що виконати добровільно постанову ВДВС про виплату боргу Управлінню праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради не надається можливим з поважних причин, а саме за відсутності бюджетного фінансування.
Сторони явку своїх представників у судове засідання 18.08.2010р. не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіславши до суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника.
Відповідач заперечень проти позовної заяви не надав, до дня розгляду справи від нього надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Зайцевою Н.І. від 02.07.2010р. було відкрито виконавче провадження за заявою стягувача на підставі виконавчого листа № 2а-6123/2009, виданого 15.06.2010р. Ялтинським міським судом АР Крим про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну допомогу по догляду за дитиною (ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення нею трирічного віку за період липень 2008року- липень 2009 року включно у розмірі 5500,00грн., який набрав чинності 25.12.2009р. (а.с.7).
Постановою про накладення штрафу від 16.07.2010р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Зайцевою Н.І. за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну допомогу по догляду за дитиною (ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення нею трирічного віку за період липень 2008року- липень 2009 року включно у розмірі 5500,00грн., накладено на боржника - Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради штраф в розмірі 340грн. (а.с. 6).
Судом встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення Ялтинського міської ради зверталося до Міністерства праці та соціальної політики АР Крим з клопотанням «Про виділення додаткових коштів для виконання судових рішень» від 08.07.2010р № 01-9/08/3293 і до Управління фінансів Ялтинської міської ради від 08.07.2010р. № 01-9/08/3294, однак бюджетних призначень не отримало.
Судом встановлено, що листом від 28.04.2010р. № 10-671 Міністерство праці та соціальної політики АР Крим повідомило Управління праці та соціального захисту населення Ялтинського міської ради про те, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007скасовано ряд положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що стосуються обмежень розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Рішення Конституційного суду України набирає чинності з дня його прийняття (09.07.2007р.). Законодавством України на сьогоднішні день не визначені додаткові вимоги відносно порядку виконання рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вимагає фінансування за рахунок Державного бюджету України, його об'єм не може встановлюватися іншим Законом, окрім як Законом України про державний бюджет України на відповідний рік. Відповідними статтями Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, розміри виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюються виходячи з виділених об'ємів витрат на цю мету при формуванні Державного бюджету на кожен рік. У 2007, 2008, 2009 роках витрати, пов'язані з виплатою допомоги відповідно рішення Конституційного суду України, а також витрати на виконання рішень судів за позовами громадян не передбачалися. Також ці витрати не передбачені і тимчасовому розкладу Державного бюджету на 2010 рік (а.с.23).
Листом від 21.06.2010р. № 15-16/1224 «Про виконання судових рішень» Управління фінансами Ялтинської міської ради на запит Управління праці та соціального захисту населення Ялтинського міської ради повідомило, що виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України в розмірах, виходячи з виділених асигнувань на цю мету, що встановлені Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Витрати, що пов'язані з виплатою допомоги відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, а також витрати на виконання рішень судів за позовами громадян не передбачалися в 2007-2009 роках у Державному бюджеті України. Також ці витрати не передбачені у Державному бюджеті України на 2010 рік. Управління фінансів проводить фінансування у межах бюджетних асигнувань по субвенціям з Державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам дитинства, дітям інвалідам і тимчасової державної допомоги дітям. Збільшення загальних асигнувань по субвенції поза компетенцією управління фінансами (а.с.24).
Судом встановлено, що листом від 08.07.2010р за № 01-9/08/3305 Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради повідомило Відділ державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про поважність причин неможливості добровільного виконання постанови ВДВС № 15327-1 від 16.07.2010р. (а.с.8).
Не зважаючи на вищенаведене, відповідач піддав штрафним санкціям позивача, що на думку останнього, є неправомірним та незаконним. Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998р. № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець, здійсняючи свої повноваження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірки, огляди приміщень і сховищ, накладати арешт на майно боржника, накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом та інше.
Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Судом встановлено, що предметом спору є скасування постанови головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Зайцевої Н.І. про накладення штрафу від 16.07.2010р.
Слід звернути увагу, що відповідно до роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при розгляді справ за скаргами на постанови державного виконавця чи начальника відповідного відділу державної виконавчої служби про накладення штрафів, передбачених статтями 87, 88 Закону № 606-XIV, суд повинен виходити з того, що вони є не адміністративним стягненням, а санкцією за невиконання зазначених у цих статтях вимог.
Таким чином, спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваної постанови державного виконавця відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб'єкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, має ретельно дослідити обставини, зокрема щодо порядку вжиття позивачем всіх передбачених законом дій по виконанню судових рішень.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Оцінюючи законність оскаржуваної постанови про накладення штрафу суд вважає необхідним перевірити законність та обґрунтованість дій відповідача стосовно накладення штрафу відповідачем на позивача за не виконання рішення суду та відсутність у позивача поважних причин, з яких не було виконано законні вимоги державного виконавця та рішення суду.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону).
У ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем на підставі ст. 5, ст. 76, ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».
У ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання рішення (ч.1 ст. 76). У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано державний виконавець організує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону (ч.2 ст.76).
Статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, зокрема на юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, тобто державний виконавець має перед застосуванням штрафних санкцій з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання судового рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником, а також чи сплинув строк, який був встановлений державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду.
Але матеріалами справи підтверджується, що Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради приймало заходи для виконання рішення Ялтинського міського суду, а саме направляло листи «Про виділення додаткових коштів для виконання судових рішень» від 08.07.2010р № 01-9/08/3293 до Міністерства праці та соціальної політики АР Крим і до Управління фінансів Ялтинської міської ради від 08.07.2010р. № 01-9/08/3294, але, як вказує позивач, управління не отримало коштів та це підтверджується наступними доказами:
- довідкою № 01-9/08/3294 від 08.07.2010 року Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим (а.с.20),
- листом від 28.04.2010 року № 10-671 Міністерства праці та соціальної політики АР Крим (а.с.23),
- тимчасовим кошторисом на І квартал 2010 р. (а.с.26),
- довідкою про зміни до річного тимчасового розпису Бюджету (кошторису) на 2010 р. (а.с.27),
- кошторисом на 2010 р. (а.с.25),
- листом Управління фінансів Ялтинської міської ради № 15-16/1224 від 21.06.10 р. (а.с.24).
На підставі викладеного вбачається, що позивач здійснив усі можливі заходи для виконання рішення суду, а саме звертався до відповідних органів з проханням про надання бюджетних призначень для виконання рішення суду, але з поважних причин, які не залежать від його волі рішення суду не виконав, оскільки державою не здійснено фінансування на ці потреби.
Судом беззаперечно встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради, без зволікань здійснювало заходи щодо виконання рішення суду.
Враховуючи, що Законом України «Про виконавче провадження» не викладено перелік причин, які є поважними у його розумінні, суд приходить до висновку про оціночний характер цього поняття.
Тому, на думку суду, викладені вище обставини є поважними причинами, за якими Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради не мало змоги виконати законні вимоги державного виконавця у визначені ним строки та рішення суду.
Крім того суд зазначає, що позивач належним чином та завчасно повідомив відповідача про те, що не може виконати рішення суду із зазначенням причин та наданням доказів їх обгрунтованості, що підтверджується листом позивача № 01-9/08/3305 від 08.07.2010 року “про поважність причин неможливості добровільного виконання постанови відповідача”, який було отримано відповідачем 08.07.10 р. (а.с.8).
Суд вважає, що державний виконавець після отримання відповідного листа позивача із зазначенням причин не виконання рішення суду, перш за все повинен був розглянути вищенаведений лист, з'ясувати та перевірити наявність або відсутність поважних причин не виконання рішення суду боржником, та встановити, чи дійсно причини, зазначені у листі позивача є поважними для невиконання рішення суду та такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, і тільки після цього вирішувати питання стосовно накладення штрафних санкцій.
Але як вбачається з матеріалів справи, відповідач не перевірив поважності причин невиконання боржником рішення суду та відповідачем в ході судового розгляду не було надано доказів зворотного. Внаслідок чого суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Отже суд вважає, що відповідачем помилково зроблений висновок про невиконання позивачем без поважних причин рішення Ялтинського міського суду, внаслідок чого були відсутні підстави для накладення на позивача штрафних санкцій.
За таких обставин позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови від 16.07.2010р. № 15327-1 Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції про накладення штрафу в сумі 340грн. на Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради за невиплату боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.
Постанова складена в повному обсязі 18.08.10р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 158-163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 16.07.2010р. № 15327-1 про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради штрафу в розмірі 340грн., що прийнята у виконавчому провадженні за виконавчим листом №2а-6123/2009, виданим Ялтинським міським судом АР Крим 25.12.09 р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради (98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Ломоносова, буд. 27) 3,40грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кушнова А.О.