вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
18.11.10Справа №2а-12021/09/5/0170
18:33
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В. розглянувши за участю представників від позивача - Мішин С.М. - паспорт НОМЕР_1 - директор у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр «Альтаїр ЛТД»
до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обставини справи: Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр «Альтаїр ЛТД» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання незаконними скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2009р. № 0000281502/0, від 12.02.2009р. № 0000401502/0. від 12.02.2009р. № 0000391502/0.
Вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, що викладені в актах перевірки не відповідають дійсності. Відповідач зазначає, що в його зобов'язання не входить перевірка діяльності контрагентів, їх реєстрація, надання та отримання свідоцтва платника ПДВ. Податковий кредит підтверджений відповідними податковими накладними. Також позивач посилається на те, що відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання та незаконно нарахував останньому штрафні санкції.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вказав, що відносно контрагента ТОВ «Буддемонтаж» анульовано свідоцтво про платника ПДВ, відносно контрагента ПП «Еріка» відповідач зазначив, що останнє не надає звітність, не знаходиться за юридичною адресою та договір та податкові накладні підписані особою яка не є директором. Разом з тим, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 7 зазначеного закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
25.12.2008р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем. За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт № 2670/15-2/16507847 від 25.12.2008р.
У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме порушений термін сплати узгодженого податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» № 0001421502/0 від 24.06.2008р.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000281502/0 від 06.02.2009р., якими позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, застосований штраф у розмірі 20% - 215,86 грн.
09.02.2009р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Буддемонтаж» за квітень 2008 року, під час якої встановлено порушення позивачем зокрема п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2008р. у сумі 18258 грн. та одночасно до заниження податкового зобов'язання у квітні 2008р. на 18258 грн.
За результатами перевірки складений Акт № 253/15-2/16507847 від 09.02.2009р., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000391502/0 від 12.02.2009р., який позивачу нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 27387,00 грн., у тому числі 18258,00 грн. за основним платежем та 9129,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
09.02.2009р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питання повноти нарахування податку на додану вартість по декларації за березень, травень, червень 2008р. позивачем, під час якої встановлено порушення позивачем зокрема п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення ПДВ до складу податкового кредиту у березні, травні, червні 2008р. в розмірі 121177,00 грн.
За результатами перевірки складений Акт № 254/15-2/16507847 від 09.02.2009р., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000401502/0 від 12.02.2009р., який позивачу нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 181765,00 грн., у тому числі 121177,00 грн. за основним платежем та 60588,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стосовно епізоду застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме порушення терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» № 0001421502/0 від 24.06.2008р. суд зазначає наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов 'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Стаття 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.
У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону для подання декларації платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ).
Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.
У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків , які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення податкового повідомлення (п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).
Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання це загальна сума податку , одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
В матеріалах справи є платіжне доручення № 87 від 23.09.2008р., яким на думку відповідачем сплачене узгоджене податкове зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» № 0001421502/0 від 24.06.2008р.
Суд оглянувши вищевказане платіжне доручення вважає за необхідне зазначити, що в ньому у графі «Призначення платежу» зазначене зовсім інше призначення, а саме ПДВ за серпень 2008р., ніж те в рахунок якого відповідач зарахував кошти.
Вивчивши вказані документи, керуючись Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, приймаючи до уваги сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за червень-серпень 2009р. в повному обсязі, суд вважає, що відповідач помилкового встановив факт порушенням позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Вивчивши обставини справи з цього питання, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .
Позивач перераховував кошти для погашення заборгованості зі сплати ПДВ за серпень 2008р., визначивши це у графі «Призначення платежу» платіжного доручення № 87 від 23.09.2008р.
Отже дії відповідача щодо зміни призначення платежу є протиправними.
Таким чином, відповідач не мав правових підстав застосовувати до позивача штрафу у розмірі 20%, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000281502/0 від 06.02.2009р. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Стосовно епізодів прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000391502/0 від 12.02.2009р. яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 27387,00 грн., у тому числі 18258,00 грн. за основним платежем та 9129,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 0000401502/0 від 12.02.2009р. яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 181765,00 грн., у тому числі 121177,00 грн. за основним платежем та 60588,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд зазначає наступне.
Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168).
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В свою чергу, частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).
Разом з тим, п. 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення закріплено, що Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
В свою чергу п. 2 цього Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто приписи цієї норми кореспондуються із приписами п.п. 7.2.4 п. 7.2 Закону № 168.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).
З Акту перевірки № 253/15-2/16507847 від 09.02.2009р. вбачається, що позивач у декларації з ПДВ за квітень 2008р. включив до складу податкового кредиту податкову накладну № 35 від 02.04.2008р. у сумі 18258,00 грн. від ТОВ «Буддемонтаж».
Але суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку із ненаданням декларацій з податку на додану вартість протягом року ТОВ «Буддемонтаж» 31.10.2007р. ДПІ у м. Миколаїв було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість зазначеного контрагента.
Отже позивач не мав правових підстав відносити суму ПДВ по податковій накладній № 35 від 02.04.2008р. до складу податкового кредиту, оскільки на момент виписки цієї накладної його контрагент - ТОВ «Буддемонтаж» не був зареєстрований платником податку на додану вартість.
В Акті перевірки № 254/15-2/16507847 від 09.02.2009р. відповідач зафіксував, що позивач по фінансово-господарським операціям із контрагентом - ПП «Еріка» зависив податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 121177,00 грн. за березень, травень, червень 2008р., оскільки податковий кредит складений за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину. Також відповідач зазначає, що усі податкові накладні з березня 2008р. підписані особою, яка не є директором підприємства.
Суд погоджується з такими висновками перевірки та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку (відвідай кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.
Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що приписами Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення закріплена типова форма «податкової накладної», яка повинна містити необхідні реквізити, зокрема графу «(підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну)».
Дослідивши наявні в матеріалах справи податкові накладні № 60 від 02.03.2008р., № 57 від 01.03.2008р., № 60а від 05.03.2008р., № 60б від 04.03.2008р. (а.с.37-40) суд вбачає, що всі вони підписані особою ОСОБА_2 Але як вбачається з податкової звітності, наданої ПП «Еріка» директором є Ковтун Є.О.
Більш того, в матеріалах справи є Лист Відділу Державних реєстраторів апарату міськради і виконкому Виконкому Криворізької міської ради від 16.11.2010р. вих. № 2732, з якого вбачається, що 28.12.2004р. до ЄДР внесено зміни до відомостей про юридичну особу, а саме зміна керівника, яким значиться ОСОБА_5 замість виключеного ОСОБА_2 12.12.2007р. до ЄДР внесено зміни до установчих документів, а саме ОСОБА_2 вийшов зі складу власників ПП «Еріка» на підставі нотаріально завіреної заяви від 11.12.2007р.
Отже ОСОБА_2 не мав повноважень підписувати вищезазначені податкові накладні, оскільки не був на час їх виписування директором ПП «Еріка».
У зв'язку з чим, зазначені податкові накладні не є належними первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій із контрагентом - ПП «Еріка». У позивача відсутні були правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту вищезазначених сум.
Таким чином, відповідач правомірно донарахував позивачу 121177,00 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60588,50 грн.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
В адміністративному позові позивач просить суд визнати незаконним та скасувати, зокрема податкове повідомлення-рішення № 0000281502/0 від 06.02.2009р. без вимоги про визнання його протиправним.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000281502/0 від 06.02.2009р.
У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В ході судового засідання, яке відбулось 18.11.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 23.11.2010р.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000281502/0 від 06.02.2009р.
В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр «Альтаїр ЛТД» (98330, АДРЕСА_1) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сидоренко Д.В.