вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
23.11.10Справа №2а-8010/10/13/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І.,
розглянувши за участю
позивача Халаімов В. Г., довіреність № б/н від 18.08.10, службове посвідчення №081516 від 30.12.09р.;
представника відповідача Козіненко Т. І., довіреність № 13/10-0 від 13.01.10, службове посвідчення №081516 від 30.12.09;
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Інжинірингова Компанія»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі
про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Інжинірингова Компанія» (далі позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання протиправним та скасування рішень від 11.06.10р., № 0020792301/0, №0020802301/0, № 0004271701/0, № 0020812301/0.
Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, вважає доводи позивача необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Інжинірингова Компанія» зареєстроване 12.08.2002 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, взято на податковий облік 23.08.2002 у ДПВ в м.Сімферополь, зареєстровано платником податку на додану вартість з 12.02.2008 по дійсний час, що не заперечується сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до направлень від 11.05.2010 №1054/23-7 ДПІ в м.Сімферополь АР Крим була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Кримське землевпорядне бюро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з з 01.10.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009. За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 01.06.2010 №8005/23-7, у якому встановлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 116221,00 грн., Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижений податок на додану вартість за період, що перевірявся, всього на суму 65009,00 грн., Інструкції «Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 33,48 грн., Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податкове зобов'язання у сумі 708,59 грн..
На підставі акту відповідачем 11.06.2010 прийняти податкові повідомлення-рішення №0020812301/0 про визначення податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 713,48 грн., №0004271701/0 з податку з доходів найманий працівників у розмірі 2125,77 грн., з №0020802301/0 з податку на додану вартість на загальну суму 97513,5 грн., №0020792301/0 з податку на прибуток на загальну суму 154615,80 грн.
Як встановлено судом, перевіркою було зафіксовано завищення амортизаційних відрахувань у сумі 464884,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 127220,00 грн. за 2 квартал 2009 року - 119586,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 112411,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 105667,00 грн. у зв'язку з тим, що два баштових крана, яки придбані підприємством на підставі договорів лізингу не введені в експлуатацію (дохід від здачі кранів в оренду не одержувався, який-небудь інший дохід, пов'язаний з використанням кранів, не отриманий), що є порушенням пп.8.1.4., п.8.1, пп.8.2.1, п.8.2. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).
Суд вважає дане твердження відповідача помилковим, у зв'язку з наступним.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Статтею 11 названого Закону про прибуток встановлено правила ведення податкового обліку, відповідно до п. 11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Стаття 3 зазначеного Закону встановлює, що предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена згідно до законодавства до основних фондів.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета договору лізингу, то право власності переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.
Амортизаційні відрахування на предмет лізингу, згідно із вимогами ст. 18 Закону України "Про фінансовий лізинг", обчислюються відповідно до законодавства. Договором лізингу може бути передбачена прискорена амортизація предмета лізингу.
Судом встановлено, що на підставі договору фінансового лізингу, укладеного з ТОВ «Укрпромлізинг» 26.05.2008 №11/пік позивач отримав у платне користування на умовах фінансового лізингу будівельну техніку: автобетононасос SY 5295 вартістю 2500000,00 грн. 3 баштових крана R54/16 вартістю 4060200,00 грн. Згідно до п.6.6. вказаного договору майно передається Лізингоодрежувачу за актом про здачу-приймання (введення в експлуатацію) майна. Протягом усього строку користування майном за цим договором (п.7.1.) майно залишається власністю Лізогдавця. Після закінчення строку дії цього договору Лізиноодержувач набуває право власності на майно за умови сплати повної вартості майна. Відповідно до пункту 2.4. договору амортизаційні відрахування на майно здійснюються лізингоодрежувачем та використовуються ним у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до статті 1 пункту 1.18 Закону про прибуток лізингова операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.
Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на передані йому у лізинг основні фонди.
Статтею 8 Закону про прибуток передбачено, що: під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (підпункт 8.1.1 пункту 8.1);
амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (підпункт 8.1.2 пункту 8.1).
Згідно з пунктом 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону).
Підпункт 8.1.4. статті 8 закону про прибуток вказує, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Користуючись вказаним підпунктом відповідач робить висновок про те, що об'єкт фінансового лізингу є невиробничим фондом, а тому не підлягає амортизації, оскільки у період, що підлягав перевірці, підприємством використовувався у господарчої діяльності тільки 1 баштовий кран та автобетононасос, іншим об'єкти фінансового лізингу не використовувалися, а тому амортизація не повинен на була бути нарахована.
Суд не погоджується із вказаною думкою відповідача.
Відповідно до вказаного підпункту Закону про прибуток під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку. Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктів 2.1-2.9. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судом встановлено, що наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 №352 затверджені типові форми первинного обліку, зокрема, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф.№ОЗ-1), який застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію. Актом №1 приймання-передачі основних засобів від 30.07.2008 баштовий кран R54/16 введений в експлуатацію 31.07.2008, актами приймання-передачі №2 та №3 від 29.08.2008 введені в експлуатацію ще 2 баштових крана R54/16. Позивачем надані інвентарні картки на вказані основні засоби.
Абзац третій підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону про прибуток визначає, що до 2 групи основних фондів належить автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього. Під час перевірки встановлено, та сторонами не заперечується, що вказані основні фонди віднесені позивачем до 2 групи.
Враховуючи положення абзац восьмий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону про прибуток, суд зазначає, що відповідачем не доведені обставини того, що 2 баштових крана використовувалися для забезпечення діяльності невиробничих фондів або були вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Факт тимчасового невикористання об'єкту основного фонду 2 групи у господарський діяльності не переводе вказаний об'єкт до розряду невиробничого фонду, оскільки вказане поняття чітко визначено у Законі про прибуток та розширеному тлумаченню не підлягає.
На підставі наведеного суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «Перша Інжинірингова Компанія», визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0020792301/0.
Також в акту перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Актом перевірки зазначено, що при аналізі звітної форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2008 року» встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2008 року на 65007,00 грн. До складу податкового кредиту грудня 2008 року віднесена податкова накладна від 31.03.2008 №1191/1 від БВП «Строитель-Плюс» на суму ПДВ 6500680 грн. Вказана податкова накладна вже була включена до складу податкового кредиту березня 2008 року.
Судом встановлено, що згідно до реєстру податкових накладних за грудень 2008 року позивачем дійсно зазначена податкова накладна від СПП «Строитель-Плюс» №1193 з розміром ПДВ - 65006,80 грн. Позивачем вказана у додатку 5 до податкової декларації за грудень 2008 року розшифровка податкового кредиту за постачальником БВП «Строитель-Плюс» сума ПДВ у розмірі 286583,56 грн. Але вказана сума не підтверджена належним чином первинними документами бухгалтерського обліку. Разом з тим в податковій декларації за березень 2008 року зазначений розмір податкового кредиту з урахуванням отримання податкової накладної на суму ПДВ 65006,80 грн.
На підставі наведеного суд погоджується з висновком акту перевірки про подвійне включення вказаної суми до податкової звітності та відмовляє позивачу у позовних вимогах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0020802301/0.
Судом встановлено, що на підставі акту перевірки позивачу визначено податкове зобов'язання по збору на забруднення навколишнього природного середовища у сумі 33,48 грн. за основним платежем, 680,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 708,59 грн. основного платежу та 1417,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
З приводу за значеного суд вказує, що відповідно до статті 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Завданням адміністративного судочинства (частина 1 статті 2 КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Позивачем не доведено які його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин порушено, яким чином, не наведено підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень, доводи акту перевірки не спростовані.
У зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволені позову в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2010 №0004271701/0 з визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2125,77 грн., №0020812301/0 з визначення податкового зобов'язання із збору на забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 713,48 грн.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 23.11.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 29.11.2010р.
Керуючись статтями 160-163, 167, 253 КАС України
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 11.06.2010 №0020792301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154615,8 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Інжинірингова Компанія» судовий збір у розмірі 1,70грн.
4. В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.