17 лютого 2025 року справа № 580/9957/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/9957/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
09.10.2024 вх.№47444/24 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 10 липня 2024 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 10.07.2024.
04.11.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), 23.01.2025 суд здійснив перехід від спрощеного до загального провадження, 30.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.02.2025, 17.02.2025.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , наказом від 90-ОС звільнений з військової служби. Позивач у позовній заяві зазначає, що проходив службу з 26.11.2019 до 28.09.2020 та з 26.05.2021 до 11.02.2022, проте фактичний розрахунок щодо виплати грошового забезпечення відповідно до вимог постанови КМУ №704 відповідачем здійснений 10.07.2024 на виконання рішення суду у справі №580/4780/23. Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби, що виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, за період з 28.04.2021 до 24.02.2024.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву від 06.12.2024 вх. №57725/24, де зазначив, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в контексті статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, що не змінюється, має несистематичний характер, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. У задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Суд встановив, що згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі №580/4780/23 (ЄДРСР 113965617) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ), НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (набрало законної сили 11.06.2024) визнано протиправними дії НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 до 01.10.2020, з 22.06.2021 до 22.02.2022 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення; зобов'язано НОМЕР_7 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) за період з 29.01.2020 до 01.10.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 22.06.2021 до 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 до 22.02.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, а також здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 02.10.2020 до 21.06.2021, з 23.02.2022 до 24.03.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.20202 у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 02.10.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 02.10.2020 до 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 до 21.06.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 23.02.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по день звільнення із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, а також здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за 35 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за 84 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2023 роки, а також одноразової грошової допомоги про звільненні з військової служби за 10 календарних років служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.
Вважаючи, що колишній працівник має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення з 29.01.2020 до 10.07.2024 відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач звернувся з позовом до суду за захистом майнового інтересу.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, враховуючи судову практику, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Правовідносини щодо грошового забезпечення військовослужбовців регулюються: Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011), постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 № 1294, постановою Кабінету Міністрів України про Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій від 22.09.2010 № 889, проте не регулюють питання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв'язку із затримкою виплат роботодавцем сум під час звільнення.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 статті 9 Закону №2011).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Дія Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 1-3 Порядку № 159).
Відповідно до ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Згідно із ч. 1 статті 116 КЗпП України під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявного спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) під час розгляду та вирішення конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, де визначені основні трудові права працівників.
Спеціальним законодавством, що регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, що складаються під час звільнення військовослужбовців. Аналогічний висновок застосування норм КЗпП України під час вирішення питання відповідальності за затримку розрахунку під час звільнення військовослужбовців сформульований Верховним Судом у справі № 823/1023/16, у справі № 807/3664/14, у справі № 826/15235/16.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 821/1083/17 висновує: умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. Під час дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо); аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак це не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно; оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає унаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладений обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи щодо захисту права працівника на своєчасне одержання плати за виконану роботу.
Із системного тлумачення положень частин першої та другої статті 117 КЗпП України можна дійти висновку, що частина перша цієї статті стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишніми працівниками, а частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних працівникові сум, то коли спір вирішений на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в частині першій статті 117 КЗпП України.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає унаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17). Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Структура частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) визначає першочерговою обставиною для початку обрахування трьохмісячного строку звернення до суду з позовом момент - день одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому під час звільнення. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення (стаття 116), минуло не більше одного року.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 580/1974/23 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати від 21.06.2023 у справі № 480/11090/21 про наявність у особи, яка перебувала на службі в органах внутрішніх справ, та якій пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, права на включення в довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку її пенсії у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, сум індексації цього грошового забезпечення, та сформував наступні висновки: (1) об'єктом здійснення індексації доходів особам, зокрема, які проходили службу в органах внутрішніх справ, пенсія яким призначена згідно із Законом № 2262-XII, є їх дохід у формі пенсії (у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної соціальної групи населення), а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою до тієї, яку вони обіймали на момент звільнення з відповідних органів; (2) суми індексації грошового забезпечення поліцейських не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) під час її формування.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Оцінюючи доводи та докази сторін, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Оскільки обставини проходження служби позивачем встановлені у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі №580/4780/23 (набрало законної сили 11.06.2024), тому не належать доказуванню в силу ч.4 ст.78 КАС України. Суд у справі № 580/4780/23 встановив, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23 березня 2023 року № 90-ОС позивач виключений зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби в відставку за станом здоров'я. Позивачу виплачено, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, грошову компенсації за 35 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік та грошову компенсацію за 84 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2023 роки, а також одноразову грошову допомогу під час звільненні з військової служби за 10 календарних років служби.
Відповідно до архівної відомості № 299 за 2020 та 2021 роки ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) виплатило позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2021 роки. Матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік виплачена позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) згідно витягу з наказу № 71-ОС від 22.02.2022. На звернення позивача щодо перерахунку грошового забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року, листом від 22.05.2023 № 11/К-94-94 відповідач-1 повідомив позивача, що заборгованість із виплати грошового забезпечення відсутня.
Верховний Суд (постанова від 04.12.2019 у справі №825/742/16 ЄДРСР 86239374) зазначає: п.31 незгода працівника з розміром належних до виплати під час звільнення сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум під час звільнення. Спір щодо невиплаченої індексації виник більш ніж через півтора роки після звільнення позивача. Оскільки під час нарахування і виплати позивачу належних під час звільнення сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Подібний висновок щодо застосування норм права сформульований Верховним Судом 28.11.2022 у справі №380/693/20, що належить застосуванню до спірних правовідносин.
Позивач 09.10.2024 вх.№47444/24 одночасно формує вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 і зазначає військову частину НОМЕР_4 , проте з дня звільнення позивача і виключення зі списків 23 березня 2023 року пройшло більше року у розумінні ст.234 КЗпП України.
У справі № 580/4773/23 суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_8 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 12.03.2016 до 09.10.2017 із встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов'язав Військову частину НОМЕР_8 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 12.03.2016 до 09.10.2017 із встановленням базового місяця - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 10.10.2017 до 28.02.2018 включно із встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 10.10.2017 до 28.02.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 14.11.2019, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язав Військову частину НОМЕР_4 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 14.11.2019, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 26.11.2019 до 27.09.2020, з 26.05.2021 до 10.02.2022, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язав Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 26.11.2019 до 27.09.2020, з 26.05.2021 до 10.02.2022 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_6 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 28.09.2020 до 25.05.2021, з 11.02.2022 до 31.12.2022, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язав Військову частину НОМЕР_6 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 28.09.2020 до 25.05.2021, з 11.02.2022 до 31.12.2022 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
У справі №580/9813/24 підставою для звернення позивача до суду є незгода позивача з діями відповідачів, вчиненими на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року у справі 580/4773/23, проте не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.
Суд у справі № 580/4780/23 встановив, що відповідно до витягів з наказів (а.с. 41-50) позивач проходив військову службу за контрактом: в період з 26.11.2019 до 01.10.2020 у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ); з 02.10.2020 до 21.06.2021 у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ); з 22.06.2021 до 22.02.2022 у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ); з 23.02.2022 по 24.03.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_6 ).
У справі № 580/9783/24 суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 10.10.2017 до 28.08.2024 відповідно до положень статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» - рішення набрало законної сили 04.01.2025, тобто охоплює і поглинає періоди з 26.11.2019 до 27.09.2020, з 26.05.2021 до 10.02.2022 служби в Військовій частині НОМЕР_2 .
У справі № 580/9985/24 суд зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 25.06.2024.
У справі №580/10033/24 суд зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку під час звільнення з військової служби у сумі 279814 (двісті сімдесят дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 42 коп.
Верховний Суд у справі № 400/3989/19 ЄДРСР 104008947 у п.45 вказав: належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, що належить застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
З 24.03.2023 (наступний день після виключення зі списків) до 25.09.2024 позивач невідкладно не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, лише 25.09.2024 звернувся до військової частини із заявою про перерахунок грошового забезпечення, що на виконання рішення суду від 05.10.2023 у справі №580/4780/23 відповідачем 10.07.2024 нараховане та виплачене позивачеві грошове забезпечення у сумі 60600,78 грн, на виконання рішення суду від 14.09.2023 у справі №580/4781/23 відповідачем 24.02.2024 нараховане та виплачене позивачеві грошове забезпечення у сумі 11891,76 грн.
Верховний Суд України у справі № 6-2912цс16 ЄДРСР 64344972 зазначив: аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
У касаційній скарзі у справі № 759/1933/20 ЄДРСР 103402574 йдеться про те, що апеляційним судом не враховано те, що з відповідача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку, розмір якого в 4 рази більший за розмір загальної суми заборгованості та в 16 разів - за розмір самої заборгованості по заробітній платі. Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Критерії оцінки розумності, справедливості та пропорційності сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Позивач визначив відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 , військову частину НОМЕР_2 , проте вимоги сформував до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ), однак згідно рішення у справі №580/10033/24 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_6 ) зобов'язане нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку під час звільнення з військової служби у сумі 279814 (двісті сімдесят дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 42 коп, а відповідно до рішення у справі № 580/9783/24 Військова частина НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) має нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 10.10.2017 до 28.08.2024, відповідно до рішення у справі № 580/9985/ НОМЕР_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) має сплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 25.06.2024.
Південне регіональне управління є територіальним органом Адміністрації Державної прикордонної служби України, який згідно компетенції, визначеної законодавством України, виконує завдання щодо забезпечення недоторканності кордону, запобігання конкретним кримінальним та адміністративним правопорушенням, пов'язаним з протиправною діяльністю на кордоні, їх виявлення, припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення. До складу входять: НОМЕР_7 прикордонний загін ( ІНФОРМАЦІЯ_4
Відповідно до наказу МВС України від 13.11.2018 № 907 «Про затвердження Порядку взаємодії МВС як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1366-18#Text) до системи головного розпорядника входять шість відповідальних виконавців, зокрема: Державна прикордонна служба України.
Верховний Суд у справі №580/9690/23 ЄДРСР 121254752 щодо вимог про індексацію грошового забезпечення та зобов'язання Військової частини нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення висновує у контексті строків звернення: п.31 - кошти, що підлягають нарахуванню у порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати; п.32 - на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013; п.35 - спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України; п.46 - на момент звернення позивача до суду а саме 17 жовтня 2023 року з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 30 листопада 2018 року, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України; п.47 - лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на позивача, що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, що є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21).
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 (у тому числі НОМЕР_7 прикордонний загін, різні військові частини у зв'язку із об'єднанням позовних вимог у інших справах) неодноразово має фінансову відповідальність за порушення розрахунків під час звільнення ОСОБА_1 щодо індексації, зокрема, починаючи з 29.01.2020 на підставі рішення у справі № 580/9985/24 та рішення у справі №580/10033/24 у сумі 279814,42, то у розумінні справедливості і співмірності з урахуванням балансу публічних інтересів щодо витрачання бюджетних коштів і приватних інтересів ОСОБА_1 у співмірності отриманої індексації грошового забезпечення з огляду на встановлені обставини, оцінені докази і доводи, з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №380/693/20 ЄДРСР 107571324 (п. 32, п.39) щодо застосування ст.117 КЗпП України, невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, суд дійшов висновку, що відповідачами позивач визначив ІНФОРМАЦІЯ_1 , військову частину НОМЕР_2 , проте вимоги сформував до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ), який має визначену за судовими рішеннями у справах № 580/9985/24, №580/10033/24 фінансову відповідальність за порушення розрахунків під час звільнення ОСОБА_1 , тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке (позивач надав копію посвідчення особи з інвалідністю 2 групи серії НОМЕР_11 ). Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не належать розподілу.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити учасникам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].
Рішення суду складене 27.02.2025.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА