Провадження № 11-кп/803/1209/25 Справа № 191/5378/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, в останнє:
- 09.12.2021 року Саксаганським районний судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 309, 317 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень вказане покарання поглинуто більш суворим покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.07.2021 року та остаточно до відбуття призначено покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі;
- 06.02.2023 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень,шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначене покарання за цим вироком поглинуто покаранням за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.12.2021 роу та остаточно до відбуття призначено покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5
За ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що поведінка засудженого не є сумлінною за весь час відбування покарання. При цьому, ОСОБА_5 має два стягнення, які не погашені, не працевлаштований, та за весь період відбування покарання має лише два заохочення, що свідчить про те, що засуджений на даний час не довів свого виправлення.
В апеляції:
- засуджений ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.
В обґрунтовування апеляційної скарги вказує, що за час відбування покарання в його поведінці відбулись позитивні зміни, він став на шлях виправлення, має два заохочення, відвідує Християнську церкву.
Заслухавши засудженого, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні з викладених в ній підстав, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями п. п. 2, 17 постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці
За приписами ч. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх прокладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Так, згідно матеріалів справи, ОСОБА_5 на даний час відбуває покарання за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року, яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Початок строку відбування покарання 06.02.2023 року, а кінець строку припадає на 15.08.2025 року.
Згідно характеристики, в установах виконання покарань ОСОБА_5 знаходиться з 25.01.2022 року та за період відбування покарання характеризується посередньо, має два стягнення та два заохочення, які датовані 09.01.2024 року та 10.04.2024 року, тобто перед настанням строку для звернення з клопотанням про умовно-дострокове звільнення. Однак, засуджений не бере участь у програмах, має негативне ставлення до участі у різних заходах, середній рівень небезпеки для суспільства вважає деякі типи антисоціальної поведінки прийнятними для себе, так як до засудження підтримував кримінальні зв'язки з особами антисоціальної поведінки та регулярно зловживав спиртними напоями.
Зважається на те, що відповідно до даних характеристики ОСОБА_5 останній попередньо вчиняв дії пов'язані з погрозами або насильством, він також проявляє ворожість до оточуючих нікому не довіряє, не має близьких друзів та міцних соціальних зв'язків, регулярно вживав алкоголь до засудження, що у своїй сукупності свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів, як вагомого чинника для виправлення засудженого.
Звертається увага, що висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку саме за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Дотримання ж засудженим порядку і умов відбування покарання в установі є обов'язком засуджених, і не може окремо дана обставина слугувати підставою для висновку про доведеність засудженим свого виправлення.
Крім того в даних матеріалах відсутні дані про те, що засуджений бере участь в організації виховних заходів, спеціальних програм, проте ОСОБА_5 за весь період відбування покарання займав нейтральну позицію щодо свого виправлення, при цьому допускаючи порушення режиму, що свідчить про те, що він є особою схильною до протиправної поведінки, а тому, доводи засудженого про доведення ним свого виправлення не є достатньо переконливими, за відсутності даних про його реальне виправлення.
Згідно характеристики засудженого, останній має середній рівень ризику повторного вчинення злочину та нестійку мотивацію до свого виправлення.
Також, приймається до уваги, що ОСОБА_5 є особою раніше неодноразово судимою за вчинення злочинів проти власності з застосуванням насильства до потерпілих, крім того, останній раніше звільнявся від призначеного покарання з випробуванням, однак належних висновків для себе не робив та на шлях виправлення не ставав, оскільки продовжував вчиняти нові злочини.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 не довів свою сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого відсутні, оскільки рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі достатньо обґрунтованих мотивів.
Керуючись, ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4