Провадження № 11-сс/803/386/25 Справа № 202/14899/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31 січня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024040000000375 від 28 серпня 2024 року, щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Вільногірськ
Дніпропетровської області, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31 січня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 , та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 березня 2025 року включно, із визначенням застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400,00 гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, та ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховується від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від можливої кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність строком більше 10 років, впливати на потерпілого, свідків, а також інших співучасників злочину. Враховуючи особу підозрюваного, особливу тяжкість вчиненого злочину та суспільно-небезпечні наслідки від діяння, що йому інкримінується, з урахуванням обставин вчинення злочину ( інкримінується вчинення в групі осіб, з погрозами для життя та здоров'я підозрюваного), рівня суспільної небезпеки та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя вважав за можливе визначити підозрюваному заставу у максимальному розмірі, передбаченому ст.182 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити вимоги клопотання слідчого у повному обсязі.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. Вказує на наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше правопорушення. Зазначає, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати ухвалу слідчого судді, підозрюваного та його захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без зміни, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу, слідчий суддя заслухав доводи сторін кримінального провадження і дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400,00 грн., строком до 29 березня 2025 року.
Як слідує з матеріалів провадження, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42024040000000375 від 28.08.2024 року за фактом вимагання групою осіб у ОСОБА_12 грошових коштів та майна останнього, за попередньою змовою між собою, поєднаного із погрозою насильства над потерпілим, пошкодження його майна, вчиненого в умовах воєнного стану, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
30 січня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 , протоколом проведення впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_12 , протоколом огляду відео запису з камер спостереження ТРЦ «Мост Сити» в м. Дніпрі, протоколом проведених негласних (слідчих) розшукових дій, протоколом обшуку від 29.01.2025 року автомобіля ГАЗ 31010, д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 22.000 тис. доларів США, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Слідчий звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Застосовуючи до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400,00 грн. з покладенням у разі її внесення відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя врахував вагомість доказів винуватості підозрюваного, тяжкість покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, доведеність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого, свідків, а також інших співучасників злочину, а також те, що ОСОБА_9 офіційно працевлаштований, є депутатом, за місцем роботи характеризується позитивно, має постійне місце проживання, одружений, дружина перебуває в декреті, раніше не судимий, та прийшов до висновку, що доцільно застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного скоїти інше кримінальне правопорушення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки підозрюваний раніше не судимий, має сім'ю, роботу, постійний дохід.
При цьому, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
З викладеної норми слідує, що метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.
Невід'ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов'язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст. 182 КПК України слід звернути в дохід держави.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).
У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.
Тому, апеляційний суд зауважує, що доводи прокурора щодо визначення слідчим суддею альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яка нівелює можливість убезпечення ризикам, встановленим під час досудового розслідування, апеляційний суд, враховуючи характеризуючі дані підозрюваного, матеріальний стан останнього, та обставини кримінального правопорушення, вважає, що сума застави, яка визначена слідчим суддею, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Вищевикладені обставини, на думку суду апеляційної інстанції, свідчать про маловірогідність можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, а також інших співучасників злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
На переконання апеляційного суду, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи про неможливість застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та підстави, згідно з якими він просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, не аргументовані переконливими обставинами та носять формальний характер, здебільшого посилаючись на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст.178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_9 відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без зміни.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4