19.02.2025 Справа №607/1268/25 Провадження №3/607/1043/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу, яка надійшла з Головного управління ДПС у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області направлено до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення № 34/19-00-24-05/2747723685 від 15.01.2025 вбачається, що 15.01.2025 о 15 год 50 хв, в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 здійснювала реалізацію без державної реєстрації суб'єктом господарювання та отримання дозволу на провадження виду господарської діяльності, чим порушила вимоги п. 65.1, 65.2 ст. 65 Податкового Кодексу України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнала, оскільки не здійснює провадження господарської діяльності.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності ст. 245 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачено, що відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ГК України, діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
До загальних ознак господарської діяльності закон відносить не тільки факт надання послуг за винагороду, а й систематичність таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, обов'язковою ознакою господарської діяльності є систематичність (не менш ніж три рази протягом одного календарного року).
Слід зазначити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі уповноваженою особою долучено виключно такі докази як копія акту перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону № 568/19-00-24-05/ НОМЕР_1 від 15.01.2025, згідно якого контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала реалізацію фруктів та овочів без державної реєстрації суб'єктом господарювання та отримання дозволу на проведення виду господарської діяльності.
Будь-яких інших доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, відповідно до закону, суду не надано.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на систематичність дій, що ставляться у вину ОСОБА_1 .
Разом з тим, у справі не містяться відомості про те, кому ОСОБА_1 здійснювала продаж фруктів та овочів, протягом якого часу вона здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має буз и проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер); всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для висновку про здійснення господарської діяльності.
Виходячи із викладеного, підстав для оцінки діяльності ОСОБА_1 як систематичної, з метою одержання прибутку, тобто, господарської в розумінні ст.ст. 3,42 ГК України немає, оскільки належних та допустимих доказів цих обставин суду не надано.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог п. "а" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції (п.55 рішення у справі «Гурепко проти України»; п.21 рішення у справі «Надточій проти України»).
Таким чином, суперечливий виклад суті адміністративного правопорушення, є порушенням права на захист через те, що особа позбавлена можливості знати від якого звинувачення їй захищатися.
При цьому, Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Належні докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні, а нормами КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, а тому суд, у відповідності до принців диспозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, слід закрити, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяО. М. Вийванко