28.02.2025 Справа №607/4088/25 Провадження №2-з/607/13/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Янчишина Володимира Йосифовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Бадер (Ломакіна) Лілія Володимирівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та
І. Описова частина
1. Стислий зміст заяви
27 лютого 2025 року представник позивача звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Бадер (Ломакіна) Л.В. про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна.
27 лютого 2025 року разом із цим позовом представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янчишин В.Й., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Бадер (Ломакіна) Л.В. про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна, шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна, а саме: частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_2 ; частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_4 .
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року (справа №607/81/20), яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, визнано недійсним розпорядження органу приватизації за № 47542 від 21 травня 2018, виданого міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради, а також свідоцтво про право власності на житло, видане 21 травня 2018 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 . Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - (однієї четвертої) частини трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , результати яких оформлено протоколом №454113 проведення електронних торгів від 17 грудня 2019 року, реєстраційний номер лота: 392289. Припинено речове право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року, справа № 607/24183/23, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, визнано недійсним та скасовано свідоцтво, яке видане приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер (Ломакіною) Лілією Володимирівною 27 грудня 2019 року та зареєстровано в реєстрі за № 1607, про те, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50518932 від 27 грудня 2019 року, яке прийняте приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер (Ломакіною) Лілією Володимирівною про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної спільної часткової власності на частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Адвокат посилається на те, що на виконання вказаних рішень позивач звернувся до державного реєстратора та 11 лютого 2025 року отримав рішення про відмову в проведені реєстраційних дій № 77174429, у якому зазначено: «Відповідно до відомостей державного реєстру прав на нерухоме майно 15 жовтня 2024 року права власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі посвідченого 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бадер (Ломакіна) Л.В. за № 1365». У зв'язку з наведеним позивач не може виконати судові рішення суду, якими скасовано право власності на спірну квартиру і тим самим відновити своє порушене право. Вказує, що якщо власники квартири ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) відчужать квартиру чи свою частку у праві власності на квартиру - це може завдати шкоди третім особам, які не будуть знати про цей судовий спір, предметом якого є правомірність у приватизації квартири і подальше набуття права власності на квартиру. Потенційний набувач квартири зможе ставити в подальшому питання про добросовісність набуття квартири. Крім того, відповідачі з метою уникнення виконання судового рішення вже один раз відчужили частку в квартирі, що унеможливило виконання судових рішень. Більше того, зробили це під час дії забезпечення позову. Вказані ризики позивач та його представник обґрунтовують необхідність забезпечення позову, адже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, а також поновлення порушення його прав та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду; застосування заборони відчуження квартири відповідача не завдасть збитків власникам квартири та не позбавить їх можливості нею користуватися, однак, гарантуватиме виконання рішення суду. Це, в свою чергу, створить гарантії для належного виконання судового рішення, не допустить виникнення умов, за яких рішення суду буде неможливо виконати чи таке виконання буде ускладнене. Представник позивача вважає, що немає необхідності у зустрічному забезпеченні позову, передбаченого статтею 154 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Як встановлено судом у справі № 607/81/20 з 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали і були зареєстровані в комунальній квартирі АДРЕСА_2 . Наймачем квартири значився ОСОБА_1 . Разом із ними в квартирі проживали діти: ОСОБА_4 , 1987 р.н., та ОСОБА_3 , 1993 р.н.
В подальшому квартира була приватизована і її власниками в рівних частках (по 1/4) стали: ОСОБА_1 та члени його сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Після розірвання у 2018 році шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та поділу майна подружжя, на підставі затвердженої судом 03 жовтня 2018 року мирової угоди, на виконання судового рішення частка ОСОБА_1 була відчужена в грудні 2019 року з електронних торгів і її власником стала відповідачка ОСОБА_2 , як переможець торгів.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року, справа № 607/81/20, залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», Тернопільської міської ради, відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ), ДП «Сетам», ТОВ «Коменерго Тернопіль 3», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання торгів недійсними, припинення речових прав - задоволено.
Визнано недійсним розпорядження органу приватизації за № 47542 від 21 травня 2018, виданого міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради, а також свідоцтво про право власності на житло, видане 21 травня 2018 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - (однієї четвертої) частини трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , результати яких оформлено протоколом № 454113 проведення електронних торгів від 17 грудня 2019 року, реєстраційний номер лота: 392289.
Припинено речове право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 .
Стягнуто із ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», Тернопільської міської ради, відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ), ДП «Сетам», ТОВ «Коменерго Тернопіль 3», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 2 444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 80 коп. сплаченого ним судового збору, у рівних частках, тобто по 349 (триста сорок дев'ять) грн. 26 копійок, із кожного.
Вказане судове рішення набрало законної сили 15 квітня 2022 року.
Таким чином, вказана квартира повернулась у комунальну власність Тернопільської міської ради.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року, справа № 607/24183/23, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, визнано недійсним та скасовано свідоцтво, яке видане приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер (Ломакіною) Лілією Володимирівною 27 грудня 2019 року та зареєстровано в реєстрі за № 1607, про те, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50518932 від 27 грудня 2019 року, яке прийняте приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер (Ломакіною) Лілією Володимирівною про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної спільної часткової власності на частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 403066985 від 09 листопада 2024 року, та відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1158760 від 28 лютого 2025 року, за ОСОБА_2 зареєстровано 15 жовтня 2024 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі частки на підставі договору дарування, серія та номер: 1365, виданий 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Лілією Володимирівною; 27 грудня 2019 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі частки на підставі свідоцтва, серія та номер: 1607, виданий 27 грудня 2019 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Лілією Володимирівною; 25 травня 2018 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі частки на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 21 травня 2018 року міським бюром технічної інвентаризації м. Тернопіль; та ОСОБА_4 зареєстровано 25 травня 2018 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі частки на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 21 травня 2018 року міським бюром технічної інвентаризації м. Тернопіль.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Ольгою Говорченко прийнято рішення відмову в проведенні реєстраційних дій №77174429 від 11 лютого 2025 року, у зв'язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень.
12 лютого 2025 року прийнята заява про скасування внесення запису про скасування державної реєстрації прав, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1565243061101.
27 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янчишин В.Й. -звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Бадер (Ломакіна) Л.В. про: 1) визнання недійсним договору дарування, серія та номер: 1365, виданий 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Лілією Володимирівною; 2) скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75557798 від 15 жовтня 2024 року, виданого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Лілією Володимирівною.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Разом із цим позовом, позивач подав заяву про забезпечення позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Конституцією України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124). Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав основоположних прав та свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (§ 77).
Як зазначено в частинах першій та другій статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із пунктами 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів; особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №726/822/21.
Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі №487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 сформульована правова позиція відповідно до якої обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 212/7106/21 вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Згідно з позицією ЄСПЛ забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні інтереси та пропорційність між використаними засобами з метою, яку суд прагне досягнути (див., наприклад, пункти 61, 62 рішення у справі «Джиніч проти Хорватії»/ «Dzinic v. Croatia», заява № 38359/13, та пункти 144 - 153 рішення у справі «Карагасаноглу проти Туреччини»/ «Karahasanoglu v. Turkey», заяви №21392/08 та 2 інші заяви).
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивачів у цивільному процесі та механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав:
1) виконання майбутнього рішення суду;
2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21,від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20, від 16 серпня 2022 року у справі № 640/35685/21 та від 26 жовтня 2022 року у справі №640/30483/21.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 12 ЦПК України).
Як встановлено судом у справі №607/81/20, з 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали і були зареєстровані в комунальній квартирі АДРЕСА_2 . Наймачем квартири значився ОСОБА_1 . Разом із ними в квартирі проживали діти: ОСОБА_4 , 1987 р.н., та ОСОБА_3 , 1993 р.н.
В подальшому квартира була приватизована і її власниками в рівних частках (по 1/4) стали: ОСОБА_1 та члени його сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2018 році та поділу майна подружжя, на підставі затвердженої судом 03 жовтня 2018 року мирової угоди, на виконання судового рішення частка ОСОБА_1 була відчужена в грудні 2019 року з електронних торгів і її власником стала відповідачка ОСОБА_2 , як переможець торгів.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року (справа № 607/81/20), залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, визнано недійсним розпорядження органу приватизації за № 47542 від 21 травня 2018, виданого міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради, а також свідоцтво про право власності на житло, видане 21 травня 2018 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 . Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - (однієї четвертої) частини трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , результати яких оформлено протоколом № 454113 проведення електронних торгів від 17 грудня 2019 року, реєстраційний номер лота: 392289. Припинено речове право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .
Вказане судове рішення набрало законної сили 15 квітня 2022 року.
Таким чином, вказана квартира повернулась у комунальну власність Тернопільської міської ради.
Суд враховує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання і держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Крім того, згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України або за принципом взаємності за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також, суд бере до уваги, на що Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року
№ 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Тож суд констатує, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили. Такий висновок кореспондує з позицією Верховного Суду, висловленої у постанові від 29 листопада 2019 року (справа № 805/5043/15-а).
Суд доходить висновку, що належність ОСОБА_2 на праві власності частки квартири АДРЕСА_2 , номер відомостей про речове право - 34916235 - припинено судовим рішенням, справа №607/81/20.
Однак, до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно не внесено відомостей про припинення (виключення) запису №34916235 щодо належності ОСОБА_2 частки квартири АДРЕСА_2 , проте, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року, справа №607/24183/23, яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, визнано недійсним та скасовано свідоцтво, яке видане приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер (Ломакіною) Л.В. 27 грудня 2019 року та зареєстровано в реєстрі за №1607, про те, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50518932 від 27 грудня 2019 року, яке прийняте приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бадер (Ломакіною) Л.В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної спільної часткової власності на частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказане судове рішення набрало законної сили 28 листопада 2024 року, що давало підстави для внесення відомостей про припинення (виключення) запису №34916235 щодо належності ОСОБА_2 частки квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 403066985 від 09 листопада 2024 року, та відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1158760 від 28 лютого 2025 року, за ОСОБА_2 зареєстровано 15 жовтня 2024 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі частки на підставі договору дарування, серія та номер: 1365, виданий 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Лілією Володимирівною; 27 грудня 2019 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі частки на підставі свідоцтва, серія та номер: 1607, виданий 27 грудня 2019 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Лілією Володимирівною; 25 травня 2018 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі частки на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 21 травня 2018 року міським бюром технічної інвентаризації м. Тернопіль; та ОСОБА_4 зареєстровано 25 травня 2018 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі частки на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 21 травня 2018 року міським бюром технічної інвентаризації м. Тернопіль.
На підставі вказаних судових рішень, які дають підстави про скасування державних реєстраційних дій, які не були проведені, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 403066985 від 09 листопада 2024 року, та відповідь з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1158760 від 28 лютого 2025 року.
Таким чином, суд не вправі накладати заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1565243061101, яка зареєстрована за ОСОБА_2 (номер запису про право власності №26395329); частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1565243061101, яка зареєстрована за ОСОБА_2 (номер запису про право власності №34916235 та на частки вказаної квартири, яка належить ОСОБА_4 (номер запису про право власності №26395450), оскільки таке майно не перебуває та не належить відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві власності відповідно до зазначених судових рішень, та не є предметом спору у цій справі.
Проте, існує спір щодо правомірності договору дарування серія та номер: 1365, 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Лілією Володимирівною, на підставі якого зареєстровано частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1565243061101, яка зареєстрована за ОСОБА_2 (номер запису про право власності № 57172566).
Позивач зазначає, що право на цю частку було зареєстровано на підставі зазначеного договору дарування у період дії судової заборони на вчинення дій щодо відчуження квартири, а також, що реєстрація відбулася вже після набрання законної сили судовим рішенням, яким припинено право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, заява про забезпечення позову містить посилання заявника на обставини щодо вчинення відповідачкою у справі дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і до заяви долучено докази на її підтвердження.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Обов'язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 755/5333/20) вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року (справа №914/1570/20 зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Таким чином, заявником наведено і судом встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково, в межах позовних вимог, тобто в межах частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке зареєстровано 15 жовтня 2024 року право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, серія та номер: 1365, виданий 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Л.В. (номер запису про право власності № 57172566).
Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має оцінити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Позивачем надано суду докази, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, надані докази забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогам.
Таким чином, суд вважає, що слід вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, а саме: частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_2 , яке зареєстровано 15 жовтня 2024 року право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за нею на підставі договору дарування, серія та номер: 1365, виданий 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Л.В (номер запису про право власності № 57172566).
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи вищевикладене, оскільки стороною позивача наведено обґрунтовані підстави для застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову, а також надано належні і достатні докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Янчишина В.Й. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янчишин В.Й., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Бадер (Ломакіна) Л.В. про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна, а саме: частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_2 , яке зареєстровано 15 жовтня 2024 року право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за нею на підставі договору дарування, серія та номер: 1365, виданий 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Л.В (номер запису про право власності № 57172566).
У задоволенні решти заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Янчишина В.Й. про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до частин сьомої, одинадцятої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 2, 4, 149 - 153, 258 - 261, 352 - 355 ЦПК України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Янчишина Володимира Йосифовича - про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Бадер (Ломакіної) Лілії Володимирівни про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення заборони відчуження нерухомого майна, а саме: частки трикімнатної квартири, загальною площею 81,0 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить - ОСОБА_2 , яке зареєстровано 15 жовтня 2024 року право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, серія та номер: 1365, виданий 30 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною (Бадер) Л.В. (номер запису про право власності № 57172566).
3. У задоволенні решти заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Янчишина Володимира Йосифовича про забезпечення позову - відмовити.
4. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи, Тернопільському відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46002), Управлінню державної реєстрації Тернопільської міської ради (бульвар Тараса Шевченка, 3, 1 поверх, м. Тернопіль, 46001), для негайного виконання.
5. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
6. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
7. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
9. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
10. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіна (Бадер) Лілія Володимирівна, адреса місця знаходження: м. Тернопіль, вул. Руська, 8.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 лютого 2025 року.
Головуючий суддя Т. І. Якімець